Інститут нацпам'яті визнав Булгакова символом російської імперської політики

Адже Булгаков, хоч і народився та жив у Києві, та завжди писав російською. Окрім того, він завжди упереджено та негативно ставився до всього українського – українців, їхньої мови, культури, права на власну державу.

Що встановили про Булгакова в Інституті нацпам'яті

Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті з'ясувала, що творчість Михайла Булгакова безпосередньо пов'язана з глорифікацією російської імперської політики та неприхованою українофобією.

Проаналізувавши творчість Булгакова, в Інституті пояснили, що в його творах немає жодного позитивного персонажа-українця, він пародіює чи глузливо перекручує українську мову, глузує з української автокефальної церкви, заперечує саме існування української нації. Зокрема:

• ще в лютому 1929 року на з'їзді радянських українських та російських письменників у Москві визнали антиукраїнський зміст п'єси "Дні Турбіних";
• в оповіданні "В ночь на 3-тє чісло" Булгаков реконструює реальні події Української революції 1917 – 1921 років з позицій відвертого ворога українців, української державності та мови. Він гротескно зображає воїнів 1 полку Синьої дивізії, їх уніформу та зовнішність, пародіює їхнє спілкування;
• у романі "Біла гвардія" герой Булгакова Алєксєй Турбін критикує очільника Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Окрім того, опис воїнів Армії УНР, а саме "петлюрівців", став джерелом пізніших їх карикатурних зображень у комуністичній пресі.

Антигуманний дискурс оповідання "Я убіл" (1926) повністю резонує з наративами нинішніх кремлівських пропагандистів Дугіна, Соловйова, Скабєєвої та є прототекстом сьогоднішніх закликів до нищення українців. Оповідання містить ідеологію фашизму: пораненого військового лікаря-українця лише за його національну приналежність убиває персонаж-лікар, альтер еґо Булгакова. Автор, лікар за фахом, художньо смакує момент убивства та, керуючись ідеєю етноциду, доводить абсурдну тезу: лікарську присягу, кодекс Гіппократа можна переступити,
– пояснили в Інституті.

Там резюмували, що присвоєння його імені географічним об'єктам, назвам юридичних осіб, об'єктам топонімії, а також встановлення на його честь пам'ятників та пам'ятних знаків в Україні було втіленням русифікації – складової російської імперської політики, спрямованої на:

• нав'язування використання російської мови,
• пропагування російської культури як вищих, порівняно з іншими національними мовами та культурами,
• витіснення з ужитку української мови,
• звуження українського культурного та інформаційного простору.

В Інституті підсумували, що з-поміж усіх російських письменників того часу він стоїть найближче до нинішніх ідеологем путінізму і кремлівського виправдання етноциду в Україні.

Коротко про Михайла Булгакова

• Народився Булгаков у Києві у родині вихідця з Орловської губернії Афанасія Булгакова. Там же навчався на медика та працював хірургом у Кам'янці-Подільському та Чернівцях, земським лікарем у Смоленській губернії, венерологом у Києві.
• Хоч Булгаков багато років прожив у столиці України, там він зневажав все українське. Письменник світоглядно підтримував позиції російського імперіалізму, білогвардійщини, схвалював експансію російського комунізму.
• Булгаков називав петлюрівців "мерзенними" та висловлював симпатію до більшовиків та Сталіна. Батько Булгакова був цензором, якого відправили в Україну, щоб утискати українську культуру.
• Справу продовжив і Михайло Булгаков, котрий називав українську мову "гнусним язиком", "диковінной", "неправильной", "смішною". Він переконував, що мову вигадав Винниченко й нею "ніякий диявол не говорить".