Як в Україні вирішують, кому пересадити орган від померлого донора

Констатування смерті

Про це розповів Василь Стрілка, керівник Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій у МОЗ. За його словами, коли в пацієнта в реанімації є три бали за шкалою Глазго, збирається медичний консиліум, який проводить діагностику мозкової смерті, остаточні результати якої мають бути беззаперечними.

Після офіційного констатування мозкової смерті, особа визнається мертвою згідно з законом, оскільки біологічна смерть є незворотною. Медики також перевіряють наявність протипоказань до донорства, таких як інфекційні захворювання, при цьому для донорства необхідне функціонування серця.

Пошук реципієнтів

Без виявлення протипоказань, людина може бути потенційним донором. Після згоди родичів, трансплант-координатор організовує відповідні дослідження і реєструє інформацію в ЄДІСТ – Єдиній державній інформаційній системі трансплантації.

Система ЄДІСТ, керуючись алгоритмом, вибирає реципієнтів з тих, хто дав згоду на отримання органів. Спочатку пошук ведеться серед осіб з екстреним статусом. При відсутності екстреного запиту, продовжується подальший пошук.

Система також перевіряє наявність договорів на співпрацю між медичними установами і центрами трансплантації, щоб визначити можливих реципієнтів згідно з базовими біологічними і медичними параметрами. У випадку відсутності угод, системи шукає можливі варіанти по всій країні.

Коли є кілька людей, яким потенційно підходить конкретний орган, система перевіряє, хто з них довше в черзі, хто дав прижиттєву згоду на вилучення органів у разі своєї смерті.

І так система автоматично формує список черги з тих, кому базово за показниками підходить орган, який ще не вилучили, але вже отримали на нього згоду від родичів.

Далі центр, хто вище в списку, може погодитися взяти орган або відмовитися від нього з якихось причин. Наприклад, померла старша людина, а їхньому пацієнту – 20 років, і вони б хотіли йому молодше серце. І вирішують почекати на потенційну появу іншого донора.