На кону – заповідний Китаїв. Куди спішать депутати Київради і улюблений забудовник Кличка
На кону – заповідний Китаїв. Куди спішать депутати Київради і улюблений забудовник Кличка

На кону – заповідний Китаїв. Куди спішать депутати Київради і улюблений забудовник Кличка

4 липня Київрада розгляне питання продовження договорів оренди трьох ділянок у Голосіївському районі. Про це свідчить порядок денний. Під загрозою опинилися озера, червонокнижні рослини та тварини, а також цінний історичний ландшафт.

Ці ділянки віддали в оренду «Київській овочевій фабриці» ще 20 років тому за часів мера Леоніда Черновецького і строк оренди спливає 30 липня. Тому депутати поспішають голосувати.

Але це не єдина причина. 

Територію нацпарку «Голосіївський» планують розширити саме за рахунок цих ділянок. Коли це станеться – забудовники нічого не зможуть зробити.

Зараз тут будуватися планує фірма KAN Development, яку очолює Ігор Ніконов, який входив у команду нинішнього міського голови Віталія Кличка і навіть працював його заступником у КМДА.

Питання продовження договорів оренди потрапило у порядок денний Київради попри те, що петиція киян із вимогою припинити договори оренди із «Київською овочевою фабрикою» стосувалася всіх п’яти ділянок (!).

Під цією вимогою підписалися нещодавно майже 9 тис. осіб. Цьогоріч це рекорд. Та й за всю історію столиці це одна з найбільш рейтингових петицій. 

Громадська ініціатива «Голка» писала про те, що Офіс Генпрокурора вже оскаржує договори щодо двох ділянок, на яких археологи виявили залишки фортифікаційних споруд, трипільську кераміку, житла часів Київської Русі з глиняними печами тощо.

Три інші ділянки, які стоять на порядку денному, – це так звані Самбурки та Болгарське. І вони безпосередньо межують з приватним сектором Мишоловка (Мишаловка) та нацпарком «Голосіївським». 

Межі нацпарку Голосіївський, Китаїв, Самбурки та Болгарське

Співробітник нацпарку «Голосіївський» Олександр Соколенко зазначає, що такі плани суттєво зашкодять екології: «Що буде з нацпарком, якщо тут будувати? Взагалі нацпарк, урочище Покал, Китаєво та Галерний острів – це єдиний комплекс. Покал віддали під забудову і там майже вже нічого не залишилося. Знищили цілу систему струмків, які з голосіївського лісу йшли в Дніпро. Коли будували «Світлопарк», то все так і починалося. Спершу один будинок, далі другий. Згодом з’явився цілий мікрорайон, як Позняки. Бетонні джунглі. Дозволити тут будувати – це знищити частину лісу. Якщо почнуть таке робити на Китаєві, то буде те саме з Китаєвом. От побачите. від природи нічого не залишаються. Прилегла територія – це заповідна зона. Якщо з’явиться стільки людей, які, як правило, населяють висотки, то заповідну зону знищать і засмітять».

Забудований Покал. Тут раніше був ліс, тепер ЖК «Світлопарк»
фото: vn.com.ua

На території цих двох ділянок є два озера, які потрапили в оренду Київської овочевої фабрики і в документах йдеться, що це земля під житлову і громадську забудову.

Насправді це водний фонд. 

Озеро в мікрорайоні Самбурки
фото: «Голка»

Практика Великої Палати Верховного Суду у таких справах стоїть на захисті водного фонду від забудови. Будь-яке будівництво на території водного фонду незаконне. Але забудовників це не зупиняє, згадати хоча б їхні дії на території «Екопарку Осокорки».

Перший заступник міністра довкілля Олександр Краснолуцький зазначає, що тиждень тому до відомства надійшло клопотання про розширення території нацпарку саме за рахунок ділянок Самбурки, Болгарське та Китаїв: «У цьому клопотанні йшлося про включення до складу Парку ділянок площею 196 га. Наразі міністерством здійснюється розгляд зазначених матеріалів. У разі їх відповідності статтям 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» міністерством буде схвалено зазначене клопотання та організовано його погодження із землевласниками землекористувачами для подальшої підготовки проекту зміни меж парку».

Але ці ділянки цінні не лише з точки зору екології. Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, офіцер ЗСУ пояснює, що Самбурки відомі з 17 століття з архівних джерел і мали назву «хутір Садморський»: «Це була потужна лаврська економія, яка забезпечувала монахів та паломників продуктами. А землі урочища «Болгарське» належали до самбурської економії, що дозволило монахам у другій половині XIX століття облаштувати тут монастирище – Преображенську пустинь. Тут створили цвинтар, який згодом знищили більшовики, але ще збереглись поодинокі поховання на цвинтарі Мишоловки. Болгарське так назвали, бо тут жив ув’язнений голова Болгарської греко-католицької церкви митрополит Йосип Сокольський. Його викрали з Константинополя російські агенти. Досі є фундаменти, де був ув’язнений митрополит, що становить величезну історичну цінність в контексті і сучасної російсько-української війни і в контексті міжцерковних відносин української греко-католицької та Православної церкви України – як нагадування про окупаційні дії Росії».

Алфьоров додає, що урочище Болгарське з одного боку відмежоване від лісу старовинним валом з рівчаком: «У часи геноциду Голодомору 1932-1933 років у межах Болгарського відбувались поховання жертв російського злочину в Україні. В урочище Болгарське заходить група печер датування яких і до цього часу є загадкою для вчених. Не виключено, що вони пов’язані з кількома етапами їх будівництва, а саме періодом XXI-XXII та XVII-XIX століть. На даному етапі печери малодосліджені та законсервовані. Судячи з провалів, що періодично фіксуються дослідниками їх траси простежуються в бік Болгарського. Урочище Самборки та Болгарське мають унікальну для столиці історію пов’язану із історико-археологічними пам’ятками міжнародного значення та сакральним виміром», – резюмує історик.

Перед сесією Київради архітектор Дмитро Горбатюк оприлюднив відеосюжет про історії та легенди Китаївського монастиря.

Публікація створена в рамках проєкту «Мережа активних громадян» громадської мережі «Голка», до якої можуть доєднуватися громадяни, які відстоюють захист культурної спадщини та зелених зон.
Міа Кириленко
членка громадської ініціативи «Голка»
Источник материала
Поделиться сюжетом