Виявлення ожиріння: науковці закликають використовувати нові діагностичні критерії

Експерти асоціації вказують на те, що процеси оцінки не можуть базуватись виключно на індексі маси тіла (ІМТ), адже це ігнорує значну кількість людей, котрим необхідне лікування ожиріння.

Недосконалість ІМТ

Ожиріння розглядається як багатофакторне, хронічне, повторюване неінфекційне захворювання, характеризується аномальним чи надмірним накопиченням жиру. Однак, в багатьох випадках діагностика ожиріння все ще зводиться лише до певних значень ІМТ, не враховуючи роль розподілу і функції жирової тканини у тяжкості захворювання.

Дослідження підкреслює значення антропометричного компонента в діагностуванні ожиріння і закликає до визнання недостатності ІМТ як єдиного критерію діагностики, а також до оцінки розподілу жиру в організмі щодо здоров'я людини.

Важливість врахування вісцерального жиру

Накопичення жиру у черевній порожнині (вісцеральний жир) пов'язане з вищим ризиком виникнення серцево-метаболічних ускладнень і є більш значущим фактором ніж ІМТ. Важливо враховувати це навіть для осіб з ІМТ нижче стандартних порогів для діагностики ожиріння,
– стверджують експерти асоціації.

У дослідженні зазначено, що накопичення абдомінального жиру є важливим фактором ризику погіршення здоров’я навіть у людей з невисоким ІМТ (≥25-30 кг/м²).

Члени керівного комітету асоціації запропонували, зокрема, розглядати застосування ліків проти ожиріння у пацієнтів з ІМТ понад 25 кг/м² та співвідношенням об’єму талії до зросту понад 0,5 при наявності у них медичних, функціональних або психологічних порушень або ускладнень, незалежно від поточних граничних значень ІМТ.