Він будує поряд із майстернею резиденцію, щоб працювати там із військовими, які потребують реабілітації після повернення з зони бойових дій. Для цього йому потрібно виготовити 10 тисяч горняток або й більше.
Гончарство – магія
Чоловік раніше працював журналістом, тож одного разу опинився на заході, де вперше побачив гончарів та зацікавився, але займатись почав тільки тоді, коли пішов із професії. У нього довго не виходило аж поки йому не порадили вчителя.
Гончарство – це магія. Я побачив, як з-під рук гончара з безформної маси глини створюється річ,
– поділився чоловік.
Разом із ним він напрацював базові навички та вже розвивався сам: їздив на ярмарки, знайомився з майстрами, шукав книжки та форуми. За його словами, він досі опановує це ремесло, хоч за роки й зміг випрацювати власний стиль.
Мав запустити сайт 24 лютого
Микола пригадує, що завжди вмів продати свою кераміку, а покупці з часом ставали друзями. Раніше в його майстерні збиралися багато письменників, художників, музикантів, а також реконструкторів та істориків з ярмарків. Проте майстерня була маленька, тож він вирішив втілити проєкт артрезиденції, а також збудувати нову майстерню.
Проєкт мав запуститись 24 лютого, однак тоді плани різко змінились через повномасштабне вторгнення Росії. Вже в березні 2022 року він приєднався до наших військових. Про службу він говорить неохоче та не дуже багато. Микола був мінометником. Рік навчався й тренувався в тилу, а пів року воював – ось і вся служба.
Наприкінці літа 2023 року чоловік повернувся з фронту. Микола відновив проєкт з 10 000 горнят. Через зростання цін він розуміє, що на втілення проєкту артрезиденції у нього не вистачить коштів, але все одно продовжує.
Є певні проблеми з глиною
До наступного року Микола хоче зробити 10 000 горнят, проте вже має ідею наступного проєкту.
За словами гончара, з глиною зараз є проблеми, адже раніше всі купували її в Слов’янську.
У майстерні живе багато котів. Микола розповів про Вітальку – чорно-білого пухнастого кота. Також є породиста сіра Фрося з пронизливими очима, яка прибилася до Миколи на фестивалі в Старокостянтинові, є її син Кузьмич, а також є ще Льолік або Бузок.
Реабілітація потрібна
Микола показує і початок майбутньої резиденції на вулиці. Він встиг привезти блоки для мурування, фундамент, господарське приміщення.
Зараз найголовніша буде робота в майстерні – це реабілітація військових в артрезиденції. Мій побратим Богдан теж повернувся з фронту й проходить реабілітацію – він буде працювати як психолог зі мною, тож зараз здобуває знання, необхідні для роботи,
– зазначив гончар.
За його словами, він налагоджує контакти з Хмельницьким госпіталем, де протезують хлопців. Він наголосив, що це довгий процес, і вони нудяться без роботи. Військові зможуть працювати або з плитками та гіпсом, або з глиною. Водночас він сам не проходив ніякої реабілітації, а одразу пішов у роботу.
Проте він хоче допомогти іншим військовим, які зіштовхнулись із проблемами при реінтеграції в суспільство.