Чи має України ресурси для війни?: важка ситуація в економіці, проблеми на ринку праці та у війську

Стратегічні резерви, людський потенціал, зовнішня підтримка та мобілізація суспільства стають визначальними факторами у тривалому протистоянні ворогу.

Після 2,5 року повномасштабної війни, Україна продовжує демонструвати стійкість у протистоянні агресору, опираючись на широкий спектр ресурсів – як внутрішніх, так і міжнародних. За цей час держава намагалася підлаштувати економіку до умов війни, нарощувати військово-промисловий потенціал та зміцнювати міжнародні партнерства, які постачають сучасне озброєння і надають фінансову допомогу. Проте питання достатності ресурсів залишається одним із ключових.

Чи має Україна ресурси для продовження війни – читайте на ТСН.ua.

Важка ситуація в економіці

Війна в Україні суттєво вплинула на економіку країни, створюючи серйозні проблеми, які тривають і 2024 року. Серед основних економічних викликів:

Руйнування інфраструктури. Масштабні пошкодження заводів, транспортних шляхів та енергетичної інфраструктури призвели до значного зниження промислового виробництва. Особливо постраждали металургійна та енергетична галузі.

Інфляція та дефіцит бюджету. Рівень інфляції, за прогнозами, досягне 8,6% 2024 року. Такий високий рівень зумовлений збільшенням військових витрат, зростанням вартості виробництва та дефіцитом товарів. У серпні НБУ попередив, що в найближчі місяці прогнозується подальше прискорення інфляції. Причини: збільшення витрат бізнесу на оплату праці, зростання витрат підприємств на електроенергію, підвищення акцизів та ефекти від девальвації гривні в попередні місяці.

Бюджет країни значною мірою залежить від міжнародної фінансової допомоги. Однак цю допомогу заборонено витрачати на військові потреби. На початку вересня у Раді взагалі повідомляли, що в Міноборони закінчилися гроші на бойові виплати для ЗСУ.

Підвищення податків. Оскільки державі гостро бракує коштів для фінансування армії, вона змушена буде збільшити окремі види податків. Так, очікується, що до середини жовтня Верховна Рада ухвалить у другому читанні законопроєкт про податкові зміни. Передбачається, що це дозволить додатково поповнити бюджет на 58 млрд грн 2024 року та на 137 млрд грн 2025-го.

Основне джерело надходжень – підвищення військового збору з доходів громадян від 1,5% до 5%. Це означає, що з кожної 1000 грн офіційної зарплати найманих працівників роботодавцю доведеться сплачувати 230 грн (зараз це 195 грн). Підвищена ставка військового збору також торкнеться процентних доходів громадян за депозитами (становитиме 23%). А ФОПи третьої групи доведеться з кожної 1000 грн щомісячного доходу сплачувати 60 грн єдиного податку (зараз це 50 грн). Водночас ФОПи першої, другої та четвертої груп, окрім податків, які вже сплачуються, будуть зобов'язані сплачувати щомісяця 710 грн до кінця 2024 року, а від 2025 року – 800 грн. Також буде встановлена ставка податку на прибуток банків за 2024 рік у розмірі 50%. Через це можуть змінитися тарифна і відсоткова політика банків, включно з комісіями, ставками за депозитами і кредитами тощо. Через запровадження нового типу оподаткування для АЗС деякі мережі можуть підвищити ціни на паливо, і це може спричинити ланцюгову реакцію у споживчих цінах.

Підвищення зарплат не буде. Працівникам державних установ не варто очікувати на підвищення зарплат 2025 року, оскільки пріоритетом залишається забезпечення обороноздатності країни. Про це повідомила нардепка Галина Янченко. За її даними, Україна спрямовує 57% держбюджету на безпеку та оборону.

"Не може бути якихось суттєвих витрат на збільшення заробітних плат для працівників державних установ. Хотілося б збільшити також соціальні виплати різного роду. Але на сьогодні наш пріоритет зробити так, щоб Україна вижила", – сказаала Янченко.

Додамо, що у проєкті держбюджету на 2025 рік також передбачається, що мінімальна зарплата і прожитковий мінімум залишаться на рівні 2024 року.

Сільське господарство та експорт. По аграрному сектору суттєво вдарили проблеми з експортом через блокування "зернового коридору" і логістичні труднощі. Це призвело до збитків для фермерів і зменшення валютних надходжень.

Міграція та втрата робочої сили. Війна спричинила міграцію мільйонів українців за кордон, що призвело до втрати робочої сили та зниження внутрішнього попиту. Також відбуваються зміни на ринку праці, де багато галузей страждають від дефіциту кваліфікованих кадрів.

Залежність від міжнародної допомоги. Українська економіка дуже залежить від зовнішніх кредитів і грантів. Будь-яке уповільнення або зменшення цієї допомоги може поглибити економічні проблеми країни.

До слова, за 2,5 року повномасштабної війни держборг Україниу гривневому еквіваленті зріс у 2,3 раза (+3 644 млрд грн.), а у валютному еквіваленті – на 66% (+62 млрд дол).

А за оцінками міжнародного рейтингового агентства S&P Global Ratings, навіть якщо економіка Українипочала б відновлюватися вже зараз, вона навряд чи досягне довоєнного рівня до 2027 року через значні збитки, завдані війною.

Криза на ринку праці

Ринок праці в Україні під час війни зазнав серйозних змін, деякі з них залишаться актуальними й 2024 року. На початку повномасштабного вторгнення пропозиції роботи скоротилися вдесятеро, щоправда, до 2023 року ринок праці частково відновився.

Наразі багато компаній стикаються з дефіцитом кадрів, особливо у галузях медицини, виробництва та робітничих спеціальностей. Причинами цього є мобілізація, переміщення населення та еміграція. Наприклад, на заході України попит на робочу силу вже перевищує пропозицію.

Чоловіки через мобілізацію залишають робочі місця, що особливо помітно в галузях, де раніше переважали чоловічі професії, як-от водії або охоронці. Частково ці вакансії намагаються заповнити жінками, що потребує перенавчання і адаптації бізнес-процесів.

Так, видання Reuters опублікувало статтю про те, як підприємства в Українінамагаються покрити гостру нестачу кадрів, наймаючи більше жінок на традиційно чоловічі посади, а також звертаючись до підлітків, студентів та працівників старшого віку.

"Оскільки мільйони людей, переважно жінки і діти, втекли від війни за кордон, а десятки тисяч чоловіків були мобілізовані до армії, криза робочих місць може поставити під загрозу економічне зростання та повоєнне відновлення. За даними опитування, проведеного Міністерством економіки серед понад 3000 компаній, майже 60% підприємств заявили, що їхньою головною проблемою є пошук кваліфікованих працівників", – йдеться у публікації.

Зокрема, директорка зі сталого розвитку "Метінвест" Тетяна Петрук розповіла журналістам, що дефіцит кадрів у компанії впливає на виробництво.

"Брак кадрів відчуваємо не лише ми. Його відчувають усі компанії в регіонах, зокрема й наші підрядники", – поділилася Петрук.

За її словами, зараз жінки-співробітники становлять близько 30-35% робочої сили "Метінвесту". Також компанія наймає жінок на деякі підземні роботи.

Опитані агентством великі українські компанії повідомили, що змінюють методи підбору персоналу та ведення бізнесу, автоматизують роботу, проводять ротацію чинного персоналу та розширюють посадові інструкції, повторно наймають пенсіонерів та пропонують більше пільг, особливо молодим працівникам.

Так, у компанії "Сільпо" дедалі активніше набирають жінок на ті посади, де раніше переважали чоловіки: йдеться про вакансії вантажників, обробників м'яса, пакувальників та охоронців. Також у "Сільпо" шестеро жінок працюють водійками вантажівок.

Попри те, що компанії наймають більше жінок, брак робочої сили залишається. Як розповів виданню The Washington Post заступник гендиректора вугільних підприємств ДТЕК у Павлограді Андрій Чернецький, на кожній шахті постійно не вистачає щонайменше 100 працівників. Українські менеджери з найму заявили виданню, що загроза мобілізації призвела до наймання, окрім жінок, більшої кількості молодих чоловіків віком до 25 років.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук поділився, що під час сівби та збирання врожаю спостерігається брак трактористів. Кваліфікований персонал особливо дефіцитний, і його важко замінити.

"Сільськогосподарська техніка, яку ми використовуємо, дуже складна і дорога: коштує від 150 тис. до 200 тис. доларів. Непрактично довіряти таке обладнання непідготовленим особам, оскільки неправильне використання може призвести до значних збитків. А підготовка нових кадрів, зокрема молоді, яка не підлягає мобілізації, є важливою, але довготривалою, щонайменше пів року. Тим часом не можна зупиняти важливу сільськогосподарську діяльність", – розповів голови Всеукраїнської аграрної ради.

Дефіцит кадрів – це головний виклик для промислових підприємств України, адже зараз вони опинилися в ситуації, коли не можуть збільшити виробництво через нестачу працівників. Про це гендиректор "Метінвесту" Юрій Риженков розповів у інтерв’ю для Forbes.

"Від початку війни було мобілізовано 9000 наших співробітників, це 16% персоналу. Чому? Бо мобілізувати чоловіків на великому прозорому підприємстві набагато простіше. У нас, як у стратегічного підприємства, є бронь на 50% співробітників. Але вона не виправила ситуацію", – повідомив Риженков.

Він пояснив, що підготовка спеціаліста зазвичай займає два-три роки, тож компанія просто не встигає підготувати нові кадри. За словами гендиректора "Метінвесту", економічне бронювання, яке пропонують чиновники, не вирішить проблему з дефіцитом кадрів, а лише розділить суспільство.

Через нарощування Україною мобілізаційних зусиль бізнес очікує, що буде ще важче знайти працівників, і це ще більше обтяжить понівечену економіку держави. Маючи більше вакансій, ніж є шукачів роботи, багатьом підприємствам довелося підвищувати зарплати, щоб конкурувати. В іншому разі вони ризикують закритися.

Зауважимо, президент України Володимир Зеленський на пресконференції у серпні заявив про економічну загрозу, яка може виникнути перед державою під час і після війни: йдеться про виплати для 10,8 млн пенсіонерів. Аби впоратися з цим викликом, Україні треба "без примусу" повернути додому з-за кордону 7,5 млн громадян – і дорослих, і дітей. Саме цим займатиметься майбутнє "міністерство української єдності" чи "міністерство повернення українців", створення якого анонсував глава держави. Одне із завдань відомства полягатиме у тому, аби "дати роботу в Україні".

Однак поки що ситуація складається так, щоукраїнці навпаки масово виїжджають за кордон. Про це свідчать дані НБУ, опубліковані у липні. Так, у травні-червні активізувалася міграція за кордон і кількість мігрантів станом на червень зросла до 6,6 млн осіб.

Проблема у війську: бійці втомилися

Поки в Україні не без проблем триває мобілізація новобранців за новими законом, ресурси вже досвідчених бійців згасають. Так, військові діляться, що воювати понад 2,5 року без відпочинку – дуже важко.

Стан втоми є серйозною проблемою, яка впливає на здатність бійців ефективно продовжувати боротьбу. Понад 2 роки війни створили важкий психологічний та фізичний тиск на армію. Одним із головних чинників втоми є постійний дефіцит ресурсів, особливо снарядів і людських резервів, що ускладнює як бойові операції, так і моральний стан військових.

Проблема також пов'язана з великим навантаженням на українських солдатів через тривалість бойових дій та недостатній відпочинок. За таких умов виснаження загрожує як ефективності армії, так і здатності продовжувати боротьбу в довгостроковій перспективі. Деякі експерти навіть зазначають, що успіхи на фронті зменшуються через виснаження та відсутність достатньої міжнародної підтримки.

Військовослужбовець 79-ї ОДШБр Олександр Соколенко з позивним "Блогер" заявив, що в Україні потрібна демобілізація, бо на фронті є дуже багато втомлених людей, яким потрібен перепочинок.

"У всьому є свій розумний термін. Втомлена людина – некорисна. Дуже шкода, що зараз мобілізовані люди, які потрапляють в армію, вони йдуть назавжди. Невідомо, що і як. Якби у нас буди терміни – хай і великі. Але рік бойових дій – це дуже багато", – висловився боєць.

Однак демобілізацією і "не пахне". Так, член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін у вересні висловив думку, що демобілізації не буде до завершення війни і воєнного стану.

Своєю чергою секретар безпекового комітету ВР Роман Костенко заявив, що до середини осені 2024 року буде написаний законопроєкт про демобілізацію. В парламенті поки не кажуть, чи міститиме документ конкретні строки демобілізації, чи лише встановлюватиме механізми, прив'язані до указу президента або інших факторів. На думку Костенка, з огляду на темпи мобілізації, на те, що одні люди захищають країну, а інші намагаються ухилитися від мобілізації, навряд чи зараз є можливість встановити якісь конкретні терміни демобілізації.

Погана якість мобілізованих

Щодо мобілізованих, якими зараз поповнюють українську армію, і які б мали посилити військо, то ситуація теж складається не найкращим чином. Як повідомив Рахманін кількість людей, які зараз мобілізуються, суттєво зросла, проте якість військовослужбовцівне є достатньою для потреб ЗСУ.

"Це пов'язано з двома причинами. По-перше, мобілізовують багато немолодих людей, а, по-друге, у нас все ще достатньо низький рівень підготовки", – вказав нардеп.

Він пояснив, що в України немає спроможності "перетравити" велику кількість мобілізованих, тому часто навчальний процес доводиться скорочувати.

Про недостатню підготовку мобілізованих заявляла і народна депутатка Мар’яна Безугла. За її повідомленням, новобранці, які нещодавно прибули на Покровський напрямок, за 45 днів базової підготовки не навчилися майже нічому. В більшості навчальних центрів мобілізованих навчають інструктори без бойового досвіду, тобто ті, хто "порішав".

"45 днів вони не можуть та не хочуть заповнити реальним змістом. А потім наші люди гинуть ненавченими або ж тікають через страх, невизначеність та відсутність елементарних навичок, якщо тільки вони самі та бойова бригада не береться за підготовку в обмежені часові рамки з мінімумом можливостей", – йшлося в дописі Безуглої.

І хоча головком ЗСУ генерал Олександр Сирський анонсував збільшення термінів базової загальновійськової підготовки, це не покращить ситуацію. У цьому переконаний нардеп Костенко. Він пояснив, що збільшення термінів навчання не є панацеєю і не дасть потрібного ефекту, якщо у навчальних центрах будуть некваліфіковані інструктори, а у бійців – відсутня мотивація.

Чи достатньо ресурсів в України для продовження війни?

Якщо взяти до уваги всі вищезгадані проблеми України, виникає запитання – чи достатньо в держави ресурсів для продовження протистояння російській агресії і, ба більше, для перемоги?

Деякі західні експерти прогнозують затяжну війну в Україні: називають різні терміни – 5,10, а то й 15 років. Зокрема, про 10-15 років війни заявляв британський військовий експерт, полковник армії у відставці Глен Грант. Україні не вистчить ресурсів на таке тривале протистояння, сказав у коментарі ТСН.ua економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ.

"Якщо ми говоримо про широкомасштабну війну, у такому форматі, як це відбувається зараз, то вона не може тривати такий великий відрізок часу, тому що на таку інтенсивність війни у нас просто не вистачить внутрішніх ресурсів. Перш за все, демографічних ресурсів та й економічних теж. У нас немає їх ще на десять років", – розповів Кущ.

Він також порівняв мобілізаційний ресурс України із роботою двигуна. У двигуна є плановий режим роботи, можливість працювати на підвищених обертах і робота у критичному стані.

"Вже третій рік його використання (мобресурсу – ред.) буде відбуватися на підвищених обертах, близьких до аварійного, а з четвертим роком він може стати критичним. Саме тоді варто очікувати системних збоїв, бо критичний режим характеризується тим, що неможливо заздалегідь спрогнозувати, коли настане, умовно кажучи, точка "Х". Тобто, після трьох років війни ми входимо в критичний режим з точки зору мобілізаційного потенціалу. Це означає, що й будь-який момент може статися системний збій і це може дати негативні наслідки", – пояснив експерт.

Стійкість України дуже залежить від допомоги з боку міжнародних партнерів. За словами Куща, якщо партнери активно допомагатимуть, як це було 2022-2023 років, Україна зможе себе фінансово забезпечувати, "тому що наша економічна модель перебудувалася під зовнішню фінансову допомогу, яка є паливом нашого економічного двигуна".

Якщо ж допомога суттєво скоротиться, Україні треба буде додавати до цього "двигуна" "паливо" з власних внутрішніх резервів. А резерви мають властивість вичерпуватися. Швидкість вичерпування залежить від рівня допомоги по відношенню до минулих років.  

"Якщо розглядати третій, найкритичніший сценарій, що ми взагалі не будемо отримувати допомогу від західних партнерів або вона буде суто символічною та геть малою, тоді нам доведеться задіяти усі внутрішні резерви. За моїми підрахунками, внутрішніх резервів, а це те, що є у Національному банку – валютні резерви, емісійний потенціал – цього нам може вистачити десь на 1 рік", – розповів фінансовий аналітик.

Кущ також зауважив, що ця війна не може закінчитися без суттєвого дипломатичного втручання світової спільноти щодо пошуків форматів цього завершення.

Щодо мобілізаційного ресурсу, то у серпні начальник ГУР Міноборони України Кирило Буданов назвав неправильною думку про закінчення людського ресурсу.

"Росія проводила підрахунки, на скільки Україні вистачить людського ресурсу для ведення війни. Якщо ми будемо мобілізовувати всіх людей віком від 18 років включно, то зможемо вести війну до 2033 року", – повідомив Буданов.

У разі зниження мобілізаційного віку в України до 16 років, то війна зможе тривати до 2044 року. Однак начальник ГУР наголосив, що Україна цінує життя своїх громадян.

"Та й навряд чи хтось зможе воювати до 2044 року, а до 2060-го й поготів. Тут справа передусім в економіці – жодна економіка стільки часу в стані війни не витримає. Але якщо Україна витрачає на ведення війни здебільшого не зовсім свої кошти, то Росія – власні, і ворог це теж чітко розуміє", – додав Буданов.

До слова, видання The Wall Street Journal підрахувало, що за 2,5 року повномасштабної війни загинули 80 тис. українських військових, а кількість поранених сягнула 400 тис. Однак Зеленський назвав це "брехнею". Він сказав, що "реальна цифра набагато менша, ніж та, що була опублікована".

Захід здатний без зусиль "оплатити" перемогу України у війні. Таку думку у статті для Financial Times висловив професор міжнародної економіки Стокгольмського університету Ларс Калмфорс.

"У США, ЄС і Великій Британії разом узятих ВВП приблизно вдев’ятеро більший, ніж у Росії. Спільний ВВП ЄС і Великої Британії уп’ятеро більший за російський. Таким чином, Захід може мобілізувати значні ресурси для підтримки України без того, щоб рівень життя в країні постраждав більш ніж незначно", – пояснив Калмфорс.

За його підрахунками, для перемоги України у війні потрібно на 30% більше ресурсів, або західна підтримка у розмірі 265 млрд дол. Це дорівнює усього лише 0,45% ВВП США, ЄС і Великої Британії або ж 0,85% ВВП ЄС і Британії.

"Найбезпечніший спосіб створити мир в Україні – це щоб Захід узяв на себе зобов'язання надати країні необхідну допомогу, щоб Росія зрозуміла, скільки коштуватиме продовження війни. Це може зрештою змусити Москву змінити курс", – висловив думку професор.

Однак, як пише видання The Times, погляди на перемогу Києва і Заходу можуть різнитися. На Заході вважають, що однією з цілей "плану перемоги" Зеленського є утримання підтримки партнерів. Водночас на Заході спостерігається значна "втома від України", зростає відчуття, що настав час завершити конфлікт, навіть якщо це означає встановлення "потворного миру". При цьому немає єдиної думки, як має завершитися війна.

"Замість того, щоб розв'язати ці протиріччя, Захід прикривається порожньою мантрою про те, що рішення має ухвалювати сама Україна. Не бажаючи безпосередньо вирішувати свої розбіжності з приводу того, як має закінчитися цей конфлікт, Захід так і не дійшов згоди щодо кількох ключових дилем", – пише The Times.

Автори зауважили, що навіть найвідвертіші партнери України скептично ставляться до того, що їй вдасться воєнним шляхом повернути всі окуповані території. У статті зазначається – якщо Україна надалі відмовлятиметься визнавати будь-які територіальні втрати, то конфлікт перетвориться на вічну війну. Тобто конфлікт коливатиметься між епізодами жорстоких боїв і тимчасовими перемир'ями, але війна не закінчиться.

Отже, з усього викладеного вище можна зробити висновки, що Україна має обмежені ресурси для тривалої війни без значної міжнародної підтримки. Економічна та демографічна ситуація є критичними чинниками, що можуть вплинути на здатність країни продовжувати бойові дії в довгостроковій перспективі. Міжнародна фінансова та військова допомога є ключовою для збереження стійкості України у війні.

• Міністерство повернення українців: чому нас вже ніколи не буде 42 мільйони і що робити
• План перемоги України: території в обмін на перемирʼя і НАТО - що вирішить Байден
• Мирні переговори чи капітуляція України: ISW про те, чого насправді хоче Кремль