Все про вазектомію: кому можна та потрібно робити чоловічу стерилізацію

Що відомо про вазектомію

Після операції кількість сперматозоїдів у спермі дорівнюватиме нулю, і ймовірність вагітності у партнерки також зменшиться до нуля, пише Mayo Clinic. Запліднення можливе, якщо статевий акт стався одразу після операції, тому що невелика кількість сперматозоїдів може залишатися в сім'явивідних протоках.

Щоб зменшити цей ризик, через 2 – 3 місяці після вазектомії проводиться аналіз спермограми. Потрібно переконатися, наскільки ефективно була виконана операція і чи відбулося повне очищення сім'явивідних проток.

Операція триває недовго і може проводитись амбулаторно під місцевою анестезією.

Ризики вазектомії

Будь-яка операція має ризики. У разі вазектомії це може бути ризик нагноєння післяопераційної рани та гематоми. Крім того, післяопераційний період може супроводжуватися дискомфортом та болем у мошонці.

Багато клінік заявляють про те, що вазектомія оборотна. Це так. Але завжди є ризик, що реконструктивна операція з відновлення прохідності насіннєвих проток не принесе результату.

Чим більше часу пройшло з первинної операції, тим менше шансів на відновлення. Тому пацієнту треба чітко усвідомлювати свої дії та бути спочатку готовим до того, що запліднити партнерку природним шляхом більше не вийде.

Однак репродуктивна функція після вазектомії у чоловіка зберігається. Його яєчка виробляють сперматозоїди, і для запліднення можна буде вдатися до екстракорпоральних методів (ЕКЗ).

Статевий потяг та еректильна функція також зберігаються в повному обсязі. Тестостерон продовжує вироблятися яєчками, надходити в кров і надавати свої біологічні ефекти на органи та тканини.

Показання до вазектомії

В Україні чоловіча стерилізація дозволена з 18-річного віку за медичними показаннями, а також за бажанням самого чоловіка. Наявність дітей та їх кількість не відіграє ролі. Зазвичай стерилізація чоловіків виконується у таких випадках:

• Чоловік не хоче мати дітей;
• Вагітність його жінки несе загрозу її здоров'ю;
• Чоловік має серйозні генетичні захворювання;
• Інші методи контрацепції не дали результату.

Жодну хворобу, навіть найтяжчу, не можна вважати свідченням до стерилізації. Лікар може лише проінформувати пацієнтку про ризики вагітності та доступні варіанти контрацепції. Однак рішення про стерилізацію завжди має прийматися пацієнт і без будь-якого примусу.