Як Еверест став найвищою горою на Землі і чи продовжує він рости

Нещодавні геологічні дослідження показують, що екстремальна висота Евересту може бути частково зумовлена давньою річковою діяльністю, яка відіграла значну роль у формуванні гімалайського ландшафту.

Роль давніх річок у формуванні висоти Евересту

Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, припускає, що дві давні річки, які колись протікали через Гімалаї, могли вплинути на висоту Евересту. Близько 89 000 років тому ці річки злилися, спричинивши масштабну ерозію, яка винесла велику кількість гірських порід і ґрунту з околиць гори.

Це, своєю чергою, призвело до явища під назвою "ізостатичний відскок", коли земна кора реагує на втрату маси підняттям вгору.

За словами Метта Фокса, геолога з Університетського коледжу Лондона і співавтора дослідження, цей відскок міг з часом підняти Еверест на цілих 50 метрів.

Формування Гімалаїв і зростання Евересту

Гімалаї, включаючи Еверест, були сформовані в результаті зіткнення Індійського субконтиненту з рештою Азії, і цей процес триває донині. Ця тектонічна активність спричиняє підняття регіону, штовхаючи гори вище.

Еверест, відомий під місцевими назвами Джомолунгма та Сагарматха, отримує користь від цієї тектонічної сили, але дослідження показує, що давні річки відіграли вирішальну роль у винятковій висоті Евересту.

Вплив річки Арун

Дослідники вказують на річку Арун, драматичну ущелину, що прорізає гори поблизу Евересту, як на ключового гравця в цьому процесі. Арун бере початок на північ від Гімалаїв, а потім повертає на південь і зливається з річкою Косі, прокладаючи свій шлях через найвищі гірські хребти на Землі.

Десятиліттями вчені сперечалися про те, чи існував Арун до того, як сформувалися Гімалаї, чи він проклав свій шлях пізніше. Фокс та його колеги стверджують, що Арун, ймовірно, проклав собі шлях через гори під час річкового захоплення, коли одна річка змінює русло іншої.

Ця драматична подія, можливо, спричинена повінню, збільшила ерозію вздовж шляху Аруна і значно змінила ландшафт.

Наслідки ерозії: Зростання висоти Евересту

Після захоплення річки Арун швидко розмив навколишню територію, винісши величезну кількість осадових порід. Це зменшення маси призвело до підняття земної кори в процесі, відомому як ізостатичний відскок. За оцінками Фокса та його команди, цей процес додав від 15 до 50 метрів до висоти Евересту за тисячі років.

Хоча тектонічне підняття є основною рушійною силою зростання Гімалаїв, це додаткове підняття підкреслює значний вплив давніх річок.

Науковці не мають спільного рішення

Хоча дослідження пропонує переконливе пояснення, деякі геологи залишаються скептично налаштованими. Пітер ван дер Бік, геолог з Потсдамського університету, стверджує, що час захоплення річки залишається невизначеним, оскільки дослідження спиралося на спрощені моделі поведінки річок.

Він також зазначає, що довгострокові оцінки тектонічного підняття та ерозії важко визначити через обмеженість історичних даних.

Крім того, великі сейсмічні події, такі як землетрус 2015 року в Непалі, що спричинив просідання кількох гімалайських вершин приблизно на 1 метр, можуть суттєво вплинути на висоту гір з часом.

Хоча висота Евересту зумовлена насамперед тектонічними силами, це нове дослідження додає до історії формування вершини ще один захоплюючий аспект. Вплив давніх річок, таких як Арун, у поєднанні з тектонічними зіткненнями, що тривають досі, сприяв тому, що Еверест став найвищою горою на Землі, і майбутні дослідження можуть продовжити відкривати нові фактори, які сформували цю культову вершину.