Зоря Бетельгейзе весь цей час приховувала від нас величезну таємницю

Вона не сама

Дослідження показали, що друга зоря має приблизно таку ж масу, що й наше Сонце. Вона робить повний оберт навколо Бетельгейзе приблизно за 2110 земних днів, йдеться в статті опублікованій у вигляді препринта на arXiv. Робота повинна ще пройти рецензування незалежними вченими, перш ніж буде повноцінно оприлюднена в науковому журналі.

Це було дуже несподівано,
– каже астрофізик Морган Маклеод з Гарвардського та Смітсонівського центрів астрофізики в Кембриджі, додаючи, що "вона ніби захована прямо тут, у всіх на виду".

Вчені досліджували це питання в контексті нещодавніх коливань яскравості Бетельгейзе. Вчені висували різні теорії з цього приводу: хтось припускав, що її тимчасово перекривала хмара пилу, хтось був переконаний у близькій смерті зорі. Однак Маклеод і його колеги пов'язали цей феномен із зіркою-компаньйоном, яка змінює свою орбіту, дослідивши глобальні історичні вимірювання, починаючи з 1896 року.

Окремо він них інші вчені, зокрема Джаред Голдберг з Інституту Флетайрона в Нью-Йорку, використовували останні 20 з гаком років вимірювань руху Бетельгейзе на небі, які мають найвищу точність. Ця команда також знайшла докази того, що зоря-супутник впливає на більшу зірку. Свою статтю вони також представили на arXiv.org.

Попередні спостерігачі помічали, що світло Бетельгейзе змінюється приблизно з шестирічним циклом. Тож іще у 1908 році англійський астроном Генрі Козьєр Пламмер припустив, що цей цикл може бути зумовлений гравітацією зорі-компаньйона, яка смикає Бетельгейзе туди-сюди. У наступному столітті астрономи зрозуміли, що з Бетельгейзе відбувається набагато більше. Її зовнішня атмосфера кипить, як казан з водою. Вона пульсує, входячи і виходячи з 400-денного циклу, з відповідними підциклами кожні 200 днів. І час від часу вона посилає великі сплески речовини в космос. З усіма цими ускладненнями ідея про зорю-компаньйона вийшла з моди, а вчені почали шукати інші пояснення. Однак, судячи з усього, дарма.

Відродження інтересу до Бетельгейзе після її великого затемнення у 2019 році, яке спровокувало чутки про те, що вона от-от перетвориться на наднову, спонукало астрономів знову переглянути всі припущення.

Команда Маклеода вирішила, що якщо шестирічний цикл спричинений зорею-супутником, то він повинен стабільно повторюватися протягом століть. Використовуючи 128 років спостережень, команда показала, що цикл яскравості є реальним, стабільним і надійним.

• Поєднання цього результату з іншими вимірами показало, що зоря-компаньйон приблизно така ж за масою, як і Сонце (в 0,6 раза більша), й обертається по орбіті кожні 2110 днів на відстані, що перевищує два радіуси самої Бетельгейзе.
• Дані Голдберга вказують на зорю, яка обертається по орбіті кожні 2170 днів і має масу приблизно в 1,2 раза більшу за масу Сонця.

Вчені кажуть, що перевірити це буде дуже складно, якщо взагалі можливо. Крім того, якщо все справді так, як кажуть учені, сусід Бетельгейзе зрештою приречений. Орбіта зорі поступово стискається, оскільки Бетельгейзе краде її кутовий імпульс. Приблизно через 10 000 років червоний надгігант поглине її повністю.