Військові Андрій Мазур та Віталій Чорновол разом служили у 25 десантно-штурмовій бригаді. Під час бою Андрій побачив, як Віталія засипало землею. Тоді, каже, думав, що побратим не вижив. Про випадкову зустріч у чужому для обох місті чоловіки розповіли «Суспільному».
Андрій займається волонтерством, у Рівне приїхав, аби зібрати гроші побратимам. А Віталій місяць тому вдруге приїхав сюди на лікування.
«Це був штурм. Авдіївка. Тоді я його побачив і... Вже стільки часу минуло, я думав, що його немає. І так само він думав, що мене немає», – розповів ветеран Віталій Чорновол.
«Після того бою, на жаль, я його втратив. Я його не зміг знайти. А він, як виявилось, був присипаний землею. Насправді, я думав, що він загинув», – пригадав ветеран Андрій Мазур.
Вони разом обороняли Авдіївку весною 2022 року. Віталію 40, він родом з Умані, 50-річний Андрій – із Кам'янського.
«Дивлюсь, хтось іде. Думаю, іде якийсь кабан, напевно місцевий. А ж бачу – це він іде. І я, ну просто був в шоці! Скільки це? З квітня 2022 року ми просто не бачились. Це не пояснити. Знаючи, що побратима вже серед живих немає, а тут він ось – перед тобою. Вже стільки років пройшло. Обнялись, заплакали», – поділився Віталій Чорновол.
«Потрібно було бачити реакцію людей, які були навколо, коли ми побачились. Це неймовірні враження були! Напевно п'ять хвилин обіймались і не могли повірити, що зустрілися. Доля нас знову звела! Дуже радий, що він живий-здоровий», – додав ветеран Андрій Мазур.
«Я просто сів, не знав, що взагалі думати, що робити, казати. Бог є на світі. Надіюсь, що таких зустрічей буде багато. Закінчиться ця війна і всі хлопці будуть навічно закарбовані в пам'яті, в історії України», – підтвердив Віталій Чорновол.
Під час боїв на Донеччині, розповіли Андрій та Віталій, втратили багатьох побратимів.
«У мене було багато друзів до 2014 року, а після 2014 року з'явилися побратими. Це набагато сильніше, аніж друзі, тому що побратим на передовій – це навіть більше, аніж брат. Познайомились у 25-й бригаді десантно-штурмовій. Для мене він – герой. Тому що людина, у якої троє дітей... Він міг просто залишитись вдома, сказати, що я багатодітний батько, але хлопець пішов захищати країну», – сказав Андрій Мазур.
«Ми здружилися, тому що у нас поклик «завжди перші», – додав Віталій Мазур.
Побратими обмінялися телефонами та збираються приїздити один до одного в гості.
Крім того, боєць 65-ї бригади 56 днів обороняв напівоточену позицію. Через щільність обстрілів і великі дистанції побратими, які мали б поміняти воїна, не доходили – дорогою отримували поранення. Відтак боєць вів війну з напарником удвох проти зграї російських штурмовиків.
Також розвідник із 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Вадим із позивним Вадос зумів утекти з полону, повернутися до своїх і продовжити бій з окупантами.