Равнение на Трампа: почему Радек Сикорский получил шанс стать президентом Польши

Перемога Дональда Трампа мала величезний вплив не лише на Сполучені Штати, але й на інші країни.

В тому числі на Польщу, країну, яка поступово занурюється у виборчу кампанію.

У середині наступного року в Польщі мають відбутися президентські перегони.

За право мати свого представника в головному кріслі країни традиційно зійдуться у політичному двобої два найбільші й найвпливовіші табори (хоча не лише вони) – панівна сила "Громадянська платформа" ("ГП") прем’єр-міністра Дональда Туска та опозиційна "Право і справедливість" ("ПіС") Ярослава Качинського.

Показово, що наразі жодна з партій-важковаговиків не обрала кандидата на президентські вибори.

Так, "ПіС" 15 листопада отримає результати чергової серії соціологічних досліджень щодо потенційних кандидатів від політсили.

І як повідомляють, кандидата буде оголошено незабаром після цієї дати (нещодавно "Євро.

Правда" детально аналізувала ймовірних кандидатів у президенти від головної опозиційної партії Польщі).

Проте несподівано інтрига з’явилася на іншому фланзі.

"Платформа" обере кандидата в президенти на праймериз, які, швидше за все, відбудуться 23 листопада.

Досі мер Варшави Рафал Тшасковський вважався майже гарантованим кандидатом у президенти від партії влади.

Однак тепер усе змінилося.

Зміна ситуації у світі дає шанс на перемогу голові МЗС Польщі Радославу Сікорському.

Майже безальтернативний кандидат.

Точна дата первинних виборів "Громадянської платформи", на яких також голосуватимуть партнери по коаліції ("Зелені", "Польська ініціатива" та "Новочесна"), поки не оголошена.

"Праймериз обов’язково відбудуться у листопаді.

Я просив не вказувати конкретну дату, хоча найбільш імовірна дата – 23 листопада, адже це вибори, в яких беруть участь кілька партій, тому потрібно об’єднати членські бази – така технічна робота", – заявив Дональд Туск.

Тож, швидше за все, саме тоді й стане відоме ім’я кандидата від "Платформи".

А вже згодом, 9 грудня, політсила планує провести у Глівіце з’їзд за участю офіційно обраного кандидата.

Хто буде цим кандидатом – наразі невідомо.

І це при тому, що донедавна найімовірнішим претендентом від цієї політсили вважався мер Варшави Рафал Тшасковський.

Він уже балотувався на президентських виборах 2020 року і вийшов до другого туру, в якому з мінімальним відставанням програв чинному президенту Анджею Дуді.

Окрім того, на цьогорічних місцевих виборах Тшасковський, який знову балотувався на посаду мера Варшави, переміг вже в першому турі, отримавши майже 60% голосів, – чим посилив свої політичні позиції у партії перед президентськими перегонами.

Втім, президентські амбіції висловлює й міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

Він, до слова, у 2010 році балотувався на президентських праймериз, організованих "ГП", коли змагався з Броніславом Коморовським.

Проте саме останній, ще тоді маршалок Сейму, став кандидатом у президенти, а потім – главою держави.

Перевагою Сікорського, про яку він сам зазначає, є більший досвід у питаннях, пов’язаних із політикою безпеки в широкому розумінні, а також більший досвід діяльності на міжнародному полі.

Сікорський – колишній заступник міністра та міністр національної оборони, а також колишній військовий репортер.

У 2007-2014 роках, а також із минулого року і понині, очолював Міністерство закордонних справ.

Дійсно, компетенції Радослава Сікорського у сфері безпеки та зовнішньої політики були б не зайві для нового президента країни, біля кордонів якої триває війна.

Втім, донедавна всі ці переваги розбивали дані соціології –.

саме Тшасковський має найвищі шанси перемогти на цих виборах.

Останні опитування свідчать: у другому турі Тшасковський перемагає найімовірніших кандидатів від "ПіС" із перевагою близько 15 відсоткових пунктів.

Натомість за сценарію з участю у виборах Сікорського той також перемагає, проте з набагато меншим розривом – біля 10 пунктів.

А головне, Тшасковський набагато популярніший всередині партії.

Тож досі здавалося, що інтриги з вибором кандидата від "Платформи" немає.

Але раптом усе перевернулося.

Термінова заміна?.

"Чорним лебедем", що вплинув навіть на перебіг президентської кампанії у Польщі, стала перемога Дональда Трампа.

По-перше, ця перемога зміцнила позиції "ПіС".

Адже, якщо Дональд Трамп скористається запрошенням Анджея Дуди й відвідає Польщу навесні, це буде очевидною підмогою для цієї політсили.

Не випадково у таборі Ярослава Качинського запанувала ейфорія – так, ніби перемога Трампа автоматично означала перемогу правих у Польщі.

По-друге, поразка Камали Гарріс поставила табір "Платформи", який за деякими ознаками більше тяжів до перемоги демократів (хоч там це й заперечували), у нову ситуацію.

Все більше її політиків починає визнавати, що, можливо, в новій світовій реальності Радослав Сікорський з його міжнародним досвідом був би кращим президентом, аніж Рафал Тшасковський.

Показово, що зараз з усіх польських політиків найкращі відносини з Трампом має чинний президент Анджей Дуда.

І нинішньому меру Варшави навряд чи вдасться це повторити.

Проте виникає проблема: що ж тоді робити з оприлюдненими даними соціології, які називають саме Тшасковського однозначним фаворитом, як всередині партії, так і в країні?.

Не виключено, що пауза в оприлюдненні кандидата і праймериз спрямована саме на подолання цієї проблеми – потрібно терміново переконати однопартійців, що саме голова МЗС є кращим кандидатом.

Зокрема, за словами Сікорського, його кандидатура могла б отримати підтримку навіть серед деяких виборців нинішньої опозиції.

Насамперед йдеться про виборців ультраправої "Конфедерації", які не дуже палають бажанням підтримувати кандидата від "ПіС".

Проте у випадку виходу в другий тур Тшасковського ці виборці можуть підтримати його опонента як "менше зло".

Сікорський навіть розраховує на голоси певної частки виборців від "ПіС" – хто б не став кандидатом від цієї партії, завжди будуть ті, хто категорично незгоден із цим вибором.

І точно матиме він більшу підтримку серед виборців "Третього шляху" – блоку з двох правих партій, які входять до нинішньої коаліції.

Для деяких із цих виборців Тшасковський виглядає занадто ліберальним, на відміну від Сікорського.

Не все так просто.

Втім, і для голови МЗС Польщі все також виглядає не дуже однозначно.

ЗМІ вже нагадали про заяви деяких політиків партії Туска (тобто однопартійців Сікорського), в яких вони атакували Дональда Трампа, звинувачуючи його, зокрема, у проросійськості.

Не втримався від таких заяв і Сікорський, в одному зі своїх дописів у соцмережах назвавши ексрезидента США "протофашистом".

Показово, що коли переможець американських виборів вже став відомий, Сікорський почав стверджувати, що "неодноразово хвалив президента Трампа".

І якщо критичні заяви самого Сікорського ще вдасться приховати або спростувати, то більш важливим для Трампа може виявитися той факт, що дружиною Сікорського є Енн Епплбаум, відома американська журналістка, лауреатка Пулітцерівської премії.

І разом із тим – гострий критик Дональда Трампа.

Одна з її статей має промовисту назву "Трамп говорить як Гітлер, Сталін або Муссоліні".

Навряд чи новий очільник Білого дому пропустить такий цікавий факт поза увагою.

* * * * *.

Перемога Дональда Трампа поставила польську владу в дуже непросте становище, адже вона істотно збільшує шанси на успіх кандидата від "ПіС".

Саме тому партії Дональда Туска доведеться обрати кандидатом у президенти політика, який здатний перемогти у цих перегонах навіть за несприятливих зовнішніх обставин.

Але одночасно – здатного налагодити добрі відносини з новим президентом США.

Вже незабаром побачимо, який вибір буде зроблено.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник,.

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди".