«Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас», — Ольга Кравченко, «Фільтр»
«Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас», — Ольга Кравченко, «Фільтр»

«Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас», — Ольга Кравченко, «Фільтр»

У випуску — про конференцію «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», стратегію та виклики медіаграмотності в Україні.

У Києві відбулася конференція «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», організована в межах Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності ЮНЕСКО, яка зібрала понад 200 учасників.

Чому навички медіаграмотності — критично важливі у сучасному світі? Як розвивати штучний інтелект як союзника, а не загрозу? І як залучити молодих блогерів до відповідального створення контенту? Про все це ведуча подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко поговорила з Ольгою Кравченко, керівницею Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». А також про нові кроки у впровадженні медіаграмотності в освітні програми та майбутні ініціативи, які сприятимуть розвитку критичного мислення в Україні.

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, MEGOGO Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 «Протидія дезінформації, стратегічні комунікації та розвиток медіаграмотності — три взаємодоповнювальні компоненти, що не можуть існувати самостійно»;

04:58 «Ми всі зі смартфонами, кількість інформації, яку ми щодня отримуємо — неспівмірна з тим, що отримували наші предки»;

07:51 «Традиційні медіа втрачають довіру й дедалі більше впливу мають блогери, інфлюенсери»;

12:18 «Блогери мають аудиторію, а втрата аудиторії через кенселінг фактично означає втрату заробітку»;

14:18 «Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас»;

16:51 «Ми прагнемо, щоб тест із медіаграмотності став національною подією».

«Протидія дезінформації, стратегічні комунікації та розвиток медіаграмотності — три взаємодоповнювальні компоненти, що не можуть існувати самостійно»

Наталка Соколенко: У Києві 24 жовтня відбулася конференція «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», організована в межах Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності ЮНЕСКО. Конференція зібрала понад 200 учасників і стала важливою платформою для обміну досвідом серед медіаспільноти, представників державних органів, освітян. Ольго, я пропоную поговорити про цю конференцію і про те, які висновки щодо поточного стану медіаграмотності в Україні можна зробити та де, на думку державних органів, має бути країна через деякий час. Яка була основна мета цієї конференції, яких результатів очікували досягти від цієї події?

Ольга Кравченко: Конференція відкрила Глобальний тиждень медіаграмотності в Україні. Ми хотіли об’єднати всіх стейкхолдерів, які працюють у сфері медіаграмотності. Власне, 24 жовтня і був початок Глобального тижня медіаграмотності, тому за підтримки ЮНЕСКО ми організували платформу для діалогу, для обговорення нових викликів. Ми переформатували теми панельних дискусій, щоб вони відрізнялися від тем, які часто обговорюють на конференціях із медіаграмотності. Зокрема, у нас були панельні дискусії, присвячені штучному інтелекту й ШІ-грамотності. Обговорювали, як взаємопов’язані протидія дезінформації, стратегічні комунікації та розвиток медіаграмотності. Ми говорили про те, що це три взаємодоповнювальні компоненти, що не можуть існувати самостійно, а є запорукою нашої інформаційної стійкості. Говорили також про те, як працювати з великими аудиторіями, адже це зараз один із викликів — залучати нову аудиторію, працювати з абсолютно різними верствами населення: з дітьми, людьми старшого віку. Нікого не оминати своєю увагою, створювати контент і навчальні матеріали, які будуть цікавими для всіх, щоб охопити всі аудиторії. Про це ми й говорили на конференції. Мені здається, що дискусія була досить продуктивною і її потрібно розвивати надалі.

«Ми всі зі смартфонами, кількість інформації, яку ми щодня отримуємо — неспівмірна з тим, що отримували наші предки»

Наталка Соколенко: Мені здається, що можна провести деякі паралелі з життям планети. 100—120 років тому, коли різко збільшилася тривалість життя, вся планета переймалася тим, як забезпечити певний рівень гігієни: при народженні дитини, в домашніх умовах, дорослому житті. І саме ці правила гігієни, які вдалося розповсюдити й зобов’язати їх дотримуватися, призвели до своєрідного вибуху в продовженні тривалості життя. Мені здається, що зараз уся планета переймається тим, щоб навчити людей бути медіаграмотними. Якщо ви зі мною згодні, то з чим, на вашу думку, пов’язана ця загальна стурбованість? Чому потрібно вчити людей правильно користуватися медіаресурсами, підвищувати свою медіаграмотність?

Ольга Кравченко: По-перше, ми живемо в інформаційному суспільстві, де всі працюють з інформацією. Зараз триває боротьба за уми людей — це не є новим явищем. Але зараз кожен фактично може стати контент-креатором, кожен має доступ до аудиторії через соціальні мережі. Саме тому ця боротьба за уми стає ще важливішою, особливо в контексті війни Росії проти України. Ми бачимо, наскільки ця війна є екзистенційною. І це питання має також міжнародний контекст: у 2014 році нам казали, що «не все так однозначно», не війна Росії проти України, а щось інше.

Усередині країни також важливо пояснити: хто наш ворог, не дати пошкодити нашу єдність, не дати розколоти суспільство. Це також пов’язано з медіаграмотністю, це про те, як люди споживають інформацію і як вони здатні розуміти її. Тому ця тема є актуальною і в глобальному контексті, враховуючи розвиток технологій, штучного інтелекту. Зараз ми всі зі смартфонами, кількість інформації, яку ми щодня отримуємо — неспівмірна з тим, що отримували наші предки. Тому, щоб бути конкурентним на ринку праці, навички медіаграмотності стали необхідними.

По-друге, це питання того, що є купа воєн, боротьба за уми людей, спроб ворога нав’язати певну думку, підірвати суверенітет держав. Це те, що ми зараз спостерігаємо в контексті війни Росії проти України.

«Традиційні медіа втрачають довіру й дедалі більше впливу мають блогери, інфлюенсери»

Наталка Соколенко: Напевно, найбільша проблема, що стосується медіаграмотності — це навчити українців розрізняти ресурси, які походять із західних демократичних країн, і ресурси з недемократичних країн, зокрема, від країни-ворога. Можливо, я помиляюся. І на конференції було обговорення про те, які найбільші виклики в сфері медіаграмотності стоять перед Україною як державою, перед суспільством та окремими людьми. Було цікаво почути, чи був різний рейтинг в учасників цієї конференції, оскільки там ділилися досвідом і представники медіаспільноти, і представники державних органів, і освітяни.

Ольга Кравченко: Мені здається, що загалом у нас є певний консенсус. Очевидно, що кожен вважає свою аудиторію, з якою працює, більш пріоритетною. Наприклад, хтось скаже, що треба працювати з молоддю, бо це майбутнє. Але загалом підхід у всіх нас схожий, тому зараз існує багато різних колаборацій між різними ініціативами, між медіа та фактчекерами тощо. Це створює синергію зусиль. Добре, коли є така дискусія, в якій погляди можуть розходитися. Хтось може стверджувати, що потрібно орієнтуватися на охоплення великих аудиторій, а хтось наголошує на якості, а не кількості. І ті, й інші по-своєму праві. Тут питання інструментів і того, з ким ми працюємо. На мою думку, важливо зробити медіаграмотність масовим явищем, але не менш важливо, щоб робота також велася з тими людьми, які є носіями інформації для ширших верств населення, наприклад, з учителями, лікарями, держслужбовцями, всіма, хто поширює інформацію серед інших людей.

Другий момент, який хотіла б виокремити: я мала честь виступати на Глобальній конференції з медіаграмотності, яку організувала ЮНЕСКО в межах Глобального тижня медіаграмотності. Вона проходила в Йорданії. Те, про що говорили на цій конференції, актуально і для нас. По-перше, традиційні медіа втрачають довіру і дедалі більше впливу мають блогери, інфлюенсери тощо. Нам потрібно зважати на це і працювати більше з ними. Це і медіа, і громадські організації, і міжнародні партнери, і школи мають співпрацювати з ними до певної міри. Ми живемо в інформаційному середовищі, тому не можемо відкидати блогерів і інфлюенсерів як джерело інформації для багатьох людей. Робота з ними, їхнє навчання є дуже важливими, щоб вони відповідально поширювали інформацію і формували інформаційне середовище, в якому ми живемо.

Наталка Соколенко: Ольго, а інфлюенсери були на конференції? Вони взагалі схильні до навчання, відкриті до цього?

Ольга Кравченко: На конференції їх було небагато, було лише декілька. Я наведу інший приклад. Зараз «Детектор медіа» спільно з «UMІND» зробили школу для блогерів, яка називається «Швабра». Я мала честь там виступати. Там проводилося навчання для молодих блогерів, їх навчали основ медіаграмотності — як споживати інформацію, як бути відповідальним блогером. Ми доносили ідею про те, що вони важливі, що вони впливають на думки. Мені здається, що цей напрямок почали потроху освоювати, зокрема, «Детектор медіа» працює в цьому напрямку, також є відповідні ініціативи в «Куншту», який зараз працює з молодою аудиторією, що потенційно може стати блогерами. З цим потрібно працювати, на мою думку, це може стати одним із пріоритетів на 2025 рік. Їх потрібно залучати та заохочувати, адже це не та аудиторія, яка буде реєструється чи сама приходить на тренінги. Їм треба «продавати» цю ідею, пояснювати, чому це корисно і важливо для них.

«Блогери мають аудиторію, а втрата аудиторії через кенселінг фактично означає втрату заробітку»

Наталка Соколенко: Чому для інфлюенсерів буде класно стати медіаграмотними? У результаті, наприклад, співпраці з проєктом «Фільтр» чи іншими державними ініціативами? У чому для них перевага?

Ольга Кравченко: Блогери мають аудиторію, а втрата аудиторії через кенселінг (cancel culture — «культура скасування» — «ДМ») фактично означає втрату заробітку. Наприклад, коли блогер потрапляє в скандал, до нього не так охоче йдуть рекламодавці, і він може втратити дохід, якщо блог є його основним джерелом заробітку.

Мені здається, що український глядач, споживач інформації, буває досить критичним до того, що він споживає. Напевно, всі ми можемо пригадати випадки кенселінгу конкретних блогерів, наприклад, за те, як вони реагували на обстріл «Охматдиту». Через такі кенсели вони втрачають репутацію, яка для них є своєрідною валютою. Тому, щоб уникнути таких неприємних ситуацій у майбутньому, вони можуть приходити на «курси підвищення кваліфікації», прокачувати свої навички.

Наталка Соколенко: Мені здається, що це дуже важлива й амбітна мета таких проєктів, як ваш і різних інших інституцій — як державних, так і недержавних. Адже є багато блогерів, які дуже популярні, але не мають достатніх знань у цій сфері.

«Штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас»

Наталка Соколенко: Що говорили на конференції про вплив штучного інтелекту та боротьбу за медіаграмотність?

Ольга Кравченко: Штучний інтелект став невіддільною частиною нашого життя, тому ми зараз говоримо про те, щоб навчити людей його використовувати, розуміти загрози, які він становить. У проєкті «Фільтр» експерти, з якими ми працюємо, ми самі переконані, що штучний інтелект може стати союзником для кожного з нас. Але потрібно усвідомлювати загрози, які він несе, розуміти, як він генерує інформацію, звідки її черпає. Тобто не можна йому сліпо довіряти — інформацію, яку він видає, слід ретельно перевіряти. Про це говорили й на панельних дискусіях, зокрема про те, що можна робити більше на рівні держави. На цій дискусії були представники Мінцифри — це підтверджує важливість об’єднання зусиль, щоб кожен не працював лише самостійно, а в партнерстві з іншими. Мені здається, це вже відбувається під егідою різних організацій, зокрема Мінцифри, що є позитивним процесом.

Я сподіваюся, що в майбутньому ми більше обговорюватимемо питання доброчесності використання штучного інтелекту. Бо часто чую від студентів: «Ой, я написав роботу за допомогою ChatGPT». Насправді це глибока проблема, адже людина розраховує на ChatGPT, довіряє тому, що ChatGPT напише, і не застосовує свій ресурс, свій мозок. Це відбувається на побутовому рівні, але згодом може призвести до скандалів із плагіатом тощо. Це зараз, можливо, у нашій країні не дуже відстежують, що зроблено за допомогою штучного інтелекту. На рівні освіти цю політику потрібно посилювати, а через 2—3 роки роботи, написані за допомогою штучного інтелекту, можуть серйозно підірвати репутацію людини, особливо якщо йдеться про наукову роботу. Тому питання доброчесності в штучному інтелекті — одне з нагальних, на мою думку.

«Ми прагнемо, щоб тест із медіаграмотності став національною подією»

Наталка Соколенко: На завершення нашої розмови поговорімо про ініціативи, які зараз у розробці національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». Як ви плануєте розширювати свою діяльність?

Ольга Кравченко: По-перше, плануємо працювати більше з держслужбовцями. Це один із проєктів, запланованих на початок наступного року. Ми хочемо приділяти більше уваги питанням освіти та сприяти інтеграції медіаграмотності в освітній процес. Адже зараз, на нашу думку, це відбувається лише точково. Також хочемо розвивати наші поточні проєкти — тест із медіаграмотності, який показав, що є потенціал для кілька сотень проходжень тесту. Ми прагнемо, щоб це стало національною подією як, наприклад, Радіодиктант національної єдності. Ми хочемо, щоб наші флагманські ініціативи ставали традиційними та об’єднували людей.

Звісно, посилення координації — одна з наших основних функцій, зараз ми будемо розробляти нові підходи до координації ініціатив із медіаграмотності. Одне з досягнень цього року — ухвалення Стратегії розвитку медіаграмотності до 2026 року. Зараз ми бачимо багато перетинів і моментів, де можемо підтримувати одне одного з іншими організаціями, тож працюватимемо над цим і в наступному році.

в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили з Наталією Романишин про те, які техніки маніпуляції використовують різні телеграм-канали, Дмитром Литвином про «Укрінформ», «УП», телемарафон та «офреки» для журналістів, Тетяною Лебедєвою про залаштунки журналістського конкурсу «Честь професії» та роботу Комісії з журналістської етики, Крістіною Гаврилюк з Мінцифри про те, чи здатні DMA і DSA змінити правила гри на європейському ринку цифрових послуг, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним, новий проєкт замість «УніверCheck» та інші ідеї pedan|buro, Катериною Котвіцькою з MEGOGO Audio про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн Філом Пухарєвим про феномен фільму «Яремчук. Незрівнянний світ краси», Кирилом Передрієм про те, як наймолодший журналіст України готується до інтервʼю з провідними політиками країни, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення, Дмитром Хоркіним про те, як вплинула війна на розвиток радіо в Україні.

The project Media and Information Literacy Boost in Ukraine is designed and implemented by the NGO Detector Media in partnership with UNESCO and with the support from Japan. The project is part of UNESCO's broader efforts to support the Safety of Journalists and Freedom of Expression in Ukraine.

Проєкт «Підсилення медіа та інформаційної грамотності в Україні» розроблено та реалізовано ГО «Детектор медіа» у співпраці із ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО щодо підтримки безпеки журналістів і свободи слова в Україні.

Колаж: «Детектор медіа»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Долучитись
Источник материала
loader
loader