Як вирішувати проблему дезертирства і не втратити армію?

Новий закон про самовільне залишення частини (СЗЧ), підписаний президентом України Володимиром Зеленським, дає можливість військовим добровільно повернутися до своїх підрозділів без покарання. Проте проблема дезертирства залишається серйозним викликом для Збройних сил України. Юрист Роман Лихачов наголошує, що випадки СЗЧ слід розглядати індивідуально, а самих військових необхідно підтримувати, щоб уникнути повторних втеч.

За словами Лихачова, серед дезертирів є ті, хто має підстави для звільнення з армії, але стикається з бюрократичними перепонами. Наприклад, в ефірі телеканалу “Київ 24” юрист навів випадок, коли чоловік, батько трьох дітей, повторно залишив частину через неможливість реалізувати своє право на звільнення. “Часто СЗЧ військові розглядають як акцію протесту”, — зазначив Лихачов.

Основними чинниками, що штовхають військових на СЗЧ, є: Відсутність відпусток або тривале перебування на передовій без ротації. Проблеми з командуванням, зокрема несправедливе ставлення з боку офіцерів. Бюрократія, що ускладнює законне звільнення з армії.

Юрист також наголосив, що деякі військовослужбовці після повернення до частин повторно здійснюють СЗЧ, якщо їхні проблеми залишаються невирішеними. Замість покарання таких осіб необхідно підтримувати через реабілітацію та розв’язання особистих і службових питань. Лихачов виступає проти практики направлення військових після СЗЧ у штрафні батальйони чи відразу на штурм. Він закликає до комплексної роботи з такими бійцями, щоб зрозуміти їхні мотиви й допомогти уникнути повторних випадків дезертирства. Подібну позицію висловив і начальник штабу 3-ї ОШБр Максим Жорохов, який заявив про готовність давати другим шанс тим, хто повернувся. “Іноді причина втечі — це дії ідіота-командира,” — зазначив він.

Підписаний закон про СЗЧ вводить норму, за якою військові, що добровільно повернуться до своїх частин до 1 січня 2025 року, зможуть уникнути покарання. Це дає шанс повернути тих, хто здійснив дезертирство через складні обставини. Водночас проблема залишається: з понад 100 тисяч випадків СЗЧ, за словами Лихачова, не всі можна вирішити оперативно через перевантаження слідчих органів, зокрема ДБР. Військовослужбовці, що повертаються, стикаються з ризиком відкриття кримінальних проваджень, навіть якщо їхній вчинок був вимушеним.

Фахівці наголошують, що СЗЧ — це не лише правове питання, але й соціальне. Для його вирішення необхідно: Забезпечити прозору систему звільнень та відпусток. Посилити відповідальність командирів за дотримання прав підлеглих. Впровадити програми реабілітації для військових, що залишили частини.

Ставлення до дезертирів має бути виваженим: вони не повинні ставати “каральним прикладом”, а натомість потребують системної допомоги, яка зміцнить армію в довгостроковій перспективі.