Улюблене шоу Антоніни — засідання Ради Держкіно. Гроші роздали, але це не точно
Як ми знаємо, майже нічого в світі не буває остаточним, окрім летальних випадків.
Отож, давайте повернемось на кілька тижнів назад і розберемо друге засідання нової Ради Держкіно, яка в авральному режимі наприкінці року мала встигнути роздати гроші переможцям 19 пітчингу фільмів та серіалів.
На цьому засіданні мали проголосувати по кожному проєкту, затверджуючи обіцянку їх профінансувати. Тому що загальні результати конкурсу нова Рада затвердила ще у жовтні на першому своєму засіданні. Про нього ми писали тут.
Але потім же ще кожен продюсер прийде особисто і ще раз переконуватиме Раду, щоб вже остаточно-остаточно дали грошей.
Та дадуть не все, а частину. За яку продюсер згодом відзвітує, і тільки після цього отримає решту затвердженого державного фінансування. І тут народних і ненародних артистів може спіткати невдача. Тому що решту доведеться брати з бюджету наступного року. А його Верховна Рада затвердила із значно порізаними сумами на кіновиробництво. Тому велике питання — чи радіти продюсерам своїм перемогам.
Втім, давайте по порядку.
Отже, друге засідання Ради з державної підтримки кінематографії.
Якщо на першому розглядалося 51 питання, то тут новобранці Ради перевершили себе і проголосували за майже півтори сотні питань.
Почали з «різного», де довелось, як і під час першого засідання, голосувати за дозволи різним кінематографістам подовжити терміни виробництва своїх проєктів з попередніх пітчингів. Обговорювати тут майже нічого — у переважної більшості продакшенів виробництво затримувалось через державне недофінансування або інші обставини, пов'язані з війною. Наприклад, спільний проєкт продюсера Володимира Яценка та режисера Нарімана Алієва природним чином став на паузу через те, що обидва наразі в лавах ЗСУ.
В деяких випадках ситуації були настільки патові, що на продюсерів було боляче дивитись.
Наприклад, Ігор Кондратюк взагалі не розуміє, що йому робити. В його проєкті «В зеніті» знімався Дмитро Ярошенко (Стус із «Забороненого», і в цьому є своя іронія). Половина фільму вже відзнята ще до початку повномасштабного вторгнення. І от тепер Дмитро виїхав за кордон і заманити його назад продюсеру не вдається. З одного боку, у таких випадках акторів, які підставляють команду, ставлять в чорний список. Але що робити продюсеру, якому треба дозняти кіно, бо він вже витратив на це державні кошти?
А крім головного героя у Кондратюка ще й режисер за кордоном.
І не тільки в нього одного така ситуація.
Продюсер Дмитро Суханов («Мої думки тихі», «Медовий місяць») прийшов просити Раду дозволу змінити режисера свого нового фільму «Місто» (за романом Валер'яна Підмогильного). Заявлений на проєкт режисер Михайло Маслобойщиков отримав дозвіл на виїзд в США (за клопотанням Держкіно, до речі) і не повернувся в Україну.
За законом режисера на проєкті можна міняти лише у виняткових випадках, адже він (чи вона) — один із головних чинників в момент прийняття рішення давати чи не давати гроші на цей фільм. Але якщо вже доводиться це робити, то від режисера, який вибуває з проєкту, має бути офіційний лист-заява про те, що він не проти заміни. Від Маслобойщикова у Суханова листа немає. Та Рада все одно проголосувала за заміну. Тепер «Місто» зніматиме Станіслав Битюцький.
Не по феншую стібатися з продюсерів, яким так не пощастило з членами команди, ми їм щиро співчуваємо. Але Антоніна — жінка язиката, то не може змовчати: от коли продюсери вже точно пожалкують, що раніше не думали про гендерний баланс і не працювали з режисерками замість режисерів. Жінка, навіть якщо вона і виїхала з України після лютого 2024, може приїхати дозняти кіно в разі чого. Чоловіки ж тікають «з кінцями».
Після «різного» перейшли нарешті до голосування по фінансуванню переможців 19 конкурсу Держкіно.
Детально про тих, хто просив грошей у держави на свої проєкти, ми вам розповідали у своїх в сатиричних куплетах (закреслено) описах пітчингів тут, тут, тут і тут. Якщо не полінуєтесь освіжити в пам'яті цей процес, то буде зрозуміло, чому до частини переможців інакше як скептично ставитися неможливо.
А тут більш детально про критику самого факту існування 19 конкурсу.
Неслося голосування експресом, частіше за все одностайно. І лише подекуди хтось утримувався. Інколи «утримався» — це був такий евфемізм до конфлікту інтересів. Зокрема, коли декілька разів на кону стояли гроші для проєктів «ТЕТ продакшн», то Акім Галімов, який ним і керує, не каже «не голосую, бо конфлікт інтересів», а просто утримується.
Затримуватися на деяких проєктах Раді доводилось через зауваження фінансових експертів, які саме до цього моменту дослідили бюджети переможців. З'ясувалося, що у деяких не пов'язаних між собою проєктів однакові кошториси. Запідозрили, що бухгалтер шабашить на обидва продакшени.
А продакшн «Energy film» довимахувався модними англомовними термінами до того, що їм порізали бюджети. Бо в графі «студійні витрати» вони всюди (а у них декілька проєктів) понаписували роз'яснення «production fee». А це перекладається, як заробіток продакшену, який не можна вписувати в ту частину кошторису, яка фінансуватиметься держбюджетом.
Коли голосували за один із фільмів «Іллєнко продакшн», Рада зробила зауваження, що режисерське бачення — один з документів з пакету, який подається на конкурс — написане російською мовою. Мовляв, «нехай перероблять». Але вже за півгодини голова Ради Андрій Осіпов повідомив, що продюсер «Іллєнко продакшн» Пилип Іллєнко пише йому смс із обуренням. Бо це неправда. І таки виявилось, що дійсно неправда. Переплутали з іншим.
Ми уявляємо собі Пилипа Юрійовича, який отак сидить дивиться ютуб з трансляцією, і тут таке. Документ російською. І головне у кого? У Пилипюріча, який за часів свого керманництва Держкіном перший нарешті змусив всіх кіношників пітчингуватися українською.
Найближче до провалу стояв «Інтер». Точніше його продакшн «НІС», який так хотів собі 100% фінансування, що подав проєкт «Народжені не для війни» не в розділ телефільми (де можна отримати лише 50%), а в режисерські дебюти. Чим зобов'язався кіно не просто показати у себе на телеканалі, а впрягтися в кінотеатральний прокат. Продюсерів викликали на килим. Вони так щиро і визнали: «ми намагатимемося, ми постараємся, ми сподіваємся». Ох, не знають вони, на що підписуються. Згідно угоди з державою, намагатися треба було в дитячому садочку, а старатися в школі. Бюджетні кошти передбачають лише зобов'язання. За старанність грошей не дають.
Поки Рада Держкіно пітніла від аеробних навантажень (руки вгору-вниз, вгору-вниз), десь в кілометрі від них інша Рада (але Верховна) голосувала держбюджет на 2025 рік. Голосувала-голосувала і проголосувала. А наша маленька Рада Держкіно не очікувала такої спритності від колег. Андрій Осіпов аж розстроївся. Каже, збирались звертатися до профільних комітетів, щоб ті якось посприяли до прийняття бюджету країни на 2025 рік повернути повний обсяг фінансування кіновиробництва. Тому що в проєкті бюджету ці статті значно порізали. В цьому матеріалі докладно про цифри, гривні, відсотки і загрози.
Для тих, хто не в курсі: навіть якщо фінансування фільмів і серіалів 19 пітчингу передбачено з бюджету-2024, то вони все одно потребуватимуть коштів з бюджетів наступних років.
Якщо дуже спрощено, то виглядає це так: Рада має дуже швидко роздати наявні у 2024 гроші продюсерам (тому що після 12.00 31 грудня ці гроші перетворяться на гарбуз — вони не перетікають в наступний рік). Роздають зазвичай в кращому випадку відсотків по 40% від тієї суми, яку погодили від початку. На ці гроші продюсер починає виробництво, потім звітує за те, як їх витратив. І тільки після цього знову подає заявку, а йому вже досипають решту грошей.
Тобто за будь-яких умов всі ці проєкти потребуватимуть грошей з бюджету наступного року. І це ще ми не рахуємо проєкти з попередніх пітчингів, які поголовно переносять дати закінчення виробництва, а відповідно — потребуватимуть свою решту обіцяних державою грошей вже в наступному році.
Пам'ятаєте, ми на самому початку казали, що нічого не буває остаточного? Ну от. Наче перемогли, наче підтверджено і проголосовано фінансування. Але якщо його фізично на рахунках Держкіно не буде, то... Ну додумайте самі.