Отже, Фіцо пішов ва-банк. За його словами, Братислава у разі потреби, тобто, коли Київ не погодиться на продовження транзиту, припинить постачання електроенергії в Україну. Це не просто відвертий шантаж, це відкриття «західного фронту» проти України. Він йде на це свідомо. Практично, Словаччина під орудою Фіцо остаточно переходить у табір Коаліції зла, подібно Угорщині, але навіть Орбан не заходив так далеко у своїй антиукраїнських діях.
Зверніть увагу, що про транзит газу через Україну заговорив і Орбан, який раніше разом з Сіярто неодноразово висловлювався, що більше не потребує його, оскільки отримує газ по незалежному від України маршруту (через «Турецький потік»). А тут раптом згадав.
«Ми зараз пробуємо трюк... що, якби газ, коли він потрапляє на територію України, вже не був би російським, а був би у власності покупців. Таким чином, газ, який потрапляє в Україну, більше не буде російським, а буде угорським… Угорщина не відмовлятиметься від українського транзитного маршруту для газу», – сказав Орбан.
Як відомо, трюк з російською нафтою, перейменованою на угорську на білорусько-українському кордоні, Орбану вдався кілька місяців тому. А з газом Фіцо не вдається. Чому б не спробувати і з газом, йому, Орбану?
Але не поспішайте з висновком. Це не той випадок, коли з Орбаностану поспішають на допомогу Фіцоленду. Приготуйтеся до несподіваного повороту! Тримайте в умі, що газовий плеймейкер сидить не у Будапешті, і не в Братиславі. Він у Москві перебуває.
Орбан виступив на брифінгу у суботу 21-го, а вже у неділю Фіцо був у Москві, хоча його візит взагалі спочатку анонсувався на понеділок, про що повідомляв чомусь сербський президент Вучич. Чому такий поспіх?
Путіну конче необхідне транзитний маршрут через Україну, бо Шольц не хоче запускати в експлуатацію вцілілу нитку ПП2, а поляки поновлювати роботу Ямал – Європа. А отже у Путіна є тільки два газових маршрути в ЄС – прямий через Україну (по трубі газопроводу «Прогрес» або ж Ямбург – Суджа – Ужгород / Велке Капушани) та кривий – з Сибіру до Чорного моря, через море другою ниткою «Турецького потоку» на Балкани й звідти малопотужним «Балканським потоком» через Болгарію та Сербію до Угорщини.
Звісно, прямий маршрут краще і дешевше, але його Україна закриває. Лишається лише одна та й та крива і вузенька газова стежка в Європу через турецький маршрут. А тому Кремль робить відчайдушні спроби зберегти транзит через Україну. Він вирішив заохотити своїх посіпак й активізувати їх не тільки на газовому фронті. Виставлено «призовий фонд» на суму приблизно $1,2 млрд. Звідки? У «Газпрому» зараз не те що зайвого мільярда немає, але радий і сумам на порядок меншим.
Поінформоване джерело вказує на те, що «Газпром» «знайшов» мільярд з гаком для Кремля в якості призового фонду для спільників в ЄС і НАТО, адже їх послуги по блокуванню і розколу цих організацій того варті.
$1,2 млрд – це приблизно стільки «Газпром» недоплатив «Нафтогазу» за чинною угодою. Адже, скоротивши обсяги транзиту через Україну з другої половини 2022-го, він зменшив і оплату, хоча це є порушенням договірних умов. Адже у договорі 2019 року зафіксовано принцип «транспортуй чи плати» і незалежно від того, скільки газу прокачується, «Газпром» має сплачувати за контрактний обсяг у 40 млрд. куб. м на рік, тобто майже $1,3 млрд щорічно. Фактично ж «Газпром» зменшив оплату до рівня приблизно $800, тобто за 2,5 роки «Нафтогазу» не було доплачено десь $1,2 млрд.
Звісно, Нафтогаз подався в арбітраж (у Швейцарії), і з високим ступенем ймовірності арбітраж винесе рішення на його користь (очікується десь у квітні-травні). Однак, зрозуміло, що «Газпром» нічого сплачувати не буде. Проте, $1,2 млрд він зекономив через недоплату «Нафтогазу» за послуги згідно з договором. Так само зрозуміло, що цих грошей немає фактично, але розвести своїх європейських спільників можна. Натуральна оплата їхніх послуг може бути здійснена газом.
Якимось чином Орбану стало відомо раніше, що у разі вичавлювання з Зеленського згоди на транзит «неросійського» блакитного палива («азербайджанського», «угорського», «словацького» чи газу якогось «міжнародного консорціуму»), «Газпром» за вказівкою Кремля, надасть спеціальну знижку на експортований газ й чітко визначений імпортер в Європі матиме відповідну маржу, й реалізувавши ресурс на ринку, отримає кешем обіцяну винагороду.
Так чи інакше такими «чітко визначеними імпортерами» будуть компанії, що працюють традиційно з «Газпромом» під контролем Орбана в Угорщині (МОЛ) та Фіцо у Словаччині (СПП).
По суті, Кремль організував змагання між Орбаном та Фіцо за призові гроші. Бачачи, що Фіцо явно не в змозі умовити Зеленського, а Орбану трюк з нафтою вдався доволі успішно, у Кремлі вирішили зіштовхнути лобами спраглих за газом з дисконтом своїх європосіпак. Поступатись Орбану Фіцо явно не хоче, тому швидко чкурнув у Москву, де його радо прийняли достроково – у неділю, а не у понеділок.
Отже боротьба за мільярд триває, у Кремлі потішаються, але очевидно дедалі більше бачать, що центрально-європейські посіпаки своєю поведінкою породжують дедалі більш негативну реакцію у Брюсселі та Вашингтоні. Особливо у контексті намірів Трампа, який хоче, щоб Європа купувала американський газ, а не російський.
Візит у Москву ніскільки не наблизив Фіцо до успіху, а ось ризики для нього зросли у Братиславі, де відбулись не тільки протести опозиції, але й з’явився інтерес до нього з боку Генеральної прокуратури. Припускаю, що там щось знають більше…
Фіцо вирішив грати далі прямим шантажем зі свого боку, а президента Пеллегріні спрямував на створення «заохочення» для України. Останній заявив, що готовий буде відвідати Україну з візитом, якщо вирішиться питання з транзитом. Ось такий дитячий садок твориться у Братиславі.
Нам важливо зберігати стійкість і не піддаватись тиску з боку «троянських коней» Путіна. І звісно ж, слід звернути увагу Єврокомісії на дії Братіслави та Будапешта, які не просто порушують, а ігнорують політику ЄС, будучи його членами і отримуючи кошти з союзного бюджету, причому в обсягах значно більших за обіцяні мільярди з Москви.
Брюсселю давно пора зрозуміти, що Угорщина Орбана та Словаччина Фіцо перетворені Кремлем в Орбаностан і Фіцоленд – плацдарми російської агресії в Європі зсередини ЄС і НАТО.