5 дивовижних речей, які ми знайшли на Марсі у 2024 році

Гігантський підземний океан

Мабуть, найбільш значущою подією на Марсі цього року стало відкриття того, що під марсіанською поверхнею ховається масивний резервуар, який містить достатньо води, щоб покрити Червону планету океаном глибиною 1,6 кілометра. Апарат NASA InSight виявив підземний резервуар у шарі породи на глибині від 12 до 20 кілометрів під поверхнею, проаналізувавши більш ніж чотирирічні дані марсіанських землетрусів. Хоча жоден з існуючих методів буріння не може досягти таких глибин на Землі, цей резервуар може бути надзвичайно важливим для майбутніх астронавтів, якщо ми знайдемо спосіб дістатися до нього. Дослідники також припустили, що цей океан може приховувати позаземне життя, пише 24 Канал.

Масивний вулкан "ховається у всіх на виду"

Донедавна вчені вважали, що ми вже відкрили всі найбільші структури Марса. Але в березні вчені оголосили про несподіване відкриття величезного й давно згаслого вулкана, що простягається на понад 450 кілометрів у поперечнику.

Раніше невідомий вулкан був помічений в одному з найбільш знакових регіонів Марса / Фото SETI Institute

Гігантський вулкан, який досі не має назви, до цього часу залишався непоміченим, оскільки він зазнав значної ерозії – мало що залишилося від нього над землею. Однак дослідники, які вивчають цей регіон, помітили, що він оточений залишками давніх схилів, які колись височіли над навколишнім ландшафтом.

Лабіринт Ноктіс, східний кінець якого приховує вулкан / Фото NASA

Дослідники також помітили те, що схоже на залишки похованого льодовикового льоду біля підніжжя, що може зробити вулкан "першокласним місцем" для майбутніх висадок і досліджень.

Посмішка

У вересні дослідники помітили "смайлик", що проглядався на поверхні Марса, коли вони досліджували інопланетний ландшафт.

Усміхнену фігуру, що складається з кільця давніх відкладень хлоридної солі та пари очей-кратерів, сфотографував орбітальний апарат ЄКА ExoMars Trace Gas Orbiter. Хлоридна сіль виглядає рожевою на зображенні, тому що знімок було зроблено в інфрачервоному діапазоні. Зазвичай посмішка була б невидимою для неозброєного ока.

Ця фігура зазвичай непомітна для супутників / Фото ESA/TGO/CaSSIS

Фотографія була зроблена в рамках дослідження, під час якого було обстежено майже 1 000 подібних відкладень.

Морозні вершини, повні води

Неозброєним оком марсіанські вулкани виглядають такими ж сухими і безплідними, як і решта планети. Однак у червні дослідники виявили, що високі вершини цих сплячих гір вкриті водою у вигляді інею. Дослідники вважають, що загалом на чотирьох найбільших марсіанських вершинах може бути щонайменше 150 000 тонн водяної паморозі — еквівалент 60 олімпійських басейнів.

Раніше дослідники припускали, що це неможливо, оскільки сонячне світло на екваторі, де розташовані всі вулкани, досить сильне, щоб перетворити будь-який лід на газ. Однак нове дослідження показує, що, хоча мороз постійно "розчиняється", він відновлюється за одну ніч.

Це відкриття може мати вирішальне значення для моделювання існування води на Марсі, що може допомогти в майбутніх дослідницьких місіях людини.

Curiosity знайшов сірку

Марсохід Curiosity випадково розчавив камінь своїм колесом, а всередині виявив кристали елементарної сірки. Вчені кажуть, що це перший випадок виявлення сірки в чистому елементарному вигляді на Марсі, хоча нам уже давно відомо, що на планеті є сульфати, тобто суміші хімічних елементів із сіркою в складі.

Curiosity знайшов на Марсі сірку / Фото NASA/JPL-Caltech/MSSS

Сульфати — це солі, які утворюються, коли сірка, зазвичай у сполученій формі, змішується з іншими мінералами у воді. Коли вода випаровується, мінерали змішуються і висихають, залишаючи сульфати. Ці мінерали можуть багато чого розповісти нам про Марс, наприклад, про історію його води і про те, як вона вивітрювалася з часом.

Чиста сірка утворюється лише за дуже вузького набору умов, які, наскільки відомо людству, не були характерними для цього місця. Тому це відкриття є особливим, адже свідчить, що ми багато чого не знаємо про геологічну історію Марса.

Сірка є важливим елементом для всього живого. Зазвичай вона поглинається у формі сульфатів і використовується для створення двох незамінних амінокислот, необхідних живим організмам для утворення білків.