Нарешті газовий вентиль закрутила Україна, а не Путін. Що тепер?

1 січня 2025 року трапилася подія історичного масштабу. України припинила транзит російського газу до Європи. З огляду на те, що Путін регулярно шантажував Київ перекриттям газу, нинішнє рішення України є кроком нестандартним, ба навіть несподіваним, про який мало хто міг уявити ще кілька років тому. Це рішення веде Україну до ще більшої незалежності від Росії. Але в цій історії мова не лише про Київ та Москву. Як виміряти вигоди і втрати усіх, хто весь час заробляв на газі, з якими ризиками стикнуться країни, які отримували паливо за цим маршрутом – про це у матеріалі «Главкома».

Чому відмова від російського газу вигідна Україні

Найголовніший аргумент прихильників припинення російського транзиту – Росія використовує виручку «Газпрома» від реалізації газу у Європі для війни проти України. А це приблизно від $5-6 млрд. До повномасштабного вторгнення Росія постачала Європі приблизно 155 млрд кубометрів газу на рік.

Проте Україна також мала свої зиски. За послуги української газотранспортної системи Росія за п’ять років дії контракту, який щойно закінчився, мала би сплатити близько $6,5 млрд. Однак заплатила менше,  порушивши угоду. Так, з огляду на війну і критичну потребу в грошах задля придбання зброї це велика сума, але це міркування не може бути без контексту. А контекст у тому, що Україна втратить значно менше за Росію. «Ми зупинили транзит російського газу, це історична подія. Росія втрачає ринки, вона буде зазнавати фінансових втрат. Європа вже прийняла рішення про те, щоб відмовитися від російського газу. І європейська ініціатива Repower EU передбачає саме те, що сьогодні зробила Україна», – заявив міністр енергетики Герман Галущенко.

У 2023 році Росія переправила через Україну близько 15 млрд кубометрів газу

Хоча міркування офіційного Києва ще влітку 2024-го було інакшим. Пів року тому Україна заявляла про готовність продовжити транзит газу зі сходу за умови, якщо замість російського буде… азербайджанський. Слід нагадати липневу заяву президента Зеленського: «Зараз розглядаються альтернативні кроки, як ми можемо використовувати трубу з іншим постачальником газу, іншою країною. Тривають переговори. Ми не хочемо продовжувати газовий контракт з Російською Федерацією. Ми не хочемо, щоб вони тут заробляли гроші… Якщо це звичайний контракт на поставку неросійського газу до привабливих для нас європейських країн, то ми, як майбутні члени ЄС, повинні підтримувати наших друзів». Та заява викликала шквал критики. Незалежні енергетичні експерти пояснювали: нібито «азербайджанський газ» насправді виявиться все тим же російським. Відповідно, на таку співпрацю погоджуватися не можна.

Що ж далі?

За інформацією «Главкома», у січні Україна почне імпортувати невеликі об’єми газу з Європи. Тобто газогін працюватиме у реверсному режимі, оскільки для того, щоби газотранспортна система продовжувала працювати, її потрібно наповнити газом. Мова про приблизно 100 млн кубометрів на місяць.

Чому протестує Словаччина?

Усі заяви прем’єра Словаччини Роберта Фіцо, а також скандальні вояжі до Москви, робилися лише для того, аби добитися продовження транзиту російського газу через Україну. Звучали погрози покарати Україну за непоступливість. Але все врешті не мало ніякого ефекту. Урешті глава словацького уряду у своєму новорічному зверненні заявив, що припинення транзиту російського газу через Україну матиме радикальні наслідки для всіх у ЄС, але не для РФ. Мовляв, ціна на газ і електроенергію зросте у всій Європі. Однак прямої залежності зупинки транзиту газу через Україну з тими «карами небесними», які напророкував Фіцо, немає, адже в ЄС немає єдиного енергоринку з однаковими цінами в усіх країнах. Що буде точно, так це зростання цін тільки для словаків та і те лише у майбутньому. Не зараз тому, що Словаччина насправді заздалегідь готувалася до ймовірного припинення транзиту російського газу через Україну. Цей факт напередодні визнало міністерство економіки країни. Справа у тому, що словацька державна компанія SPP має у підземних сховищах на 20% більше газу, ніж торік. Резервуари для зберігання газу, яку SPP орендує, заповнені практично на 100%. SPP також домовилася про постачання газу з п’ятьма компаніями. Такими як BP, Exxon Mobil, Shell, RWE або ENI. Натомість є різниця в ціні. Через вищу вартість газу порівняно з російським, Словаччина заплатить на 177 млн євро більше.

Хто постачає газ до Угорщини?

Рік тому, у січні 2024 року під час візиту до Києва глави МЗС Угорщини Петера Сійярто була порушена тема продовження транзиту російського газу до Угорщини, але ніяких подробиць переговорів не було повідомлено. Минулого місяця Сійярто заявив, що Угорщина і Болгарія знайшли рішення для транспортування російського газу до Угорщини. Справа в тому, що ця країна вже отримувала російський газ по газопроводу «Терецький потік» транзитом через Болгарію. І тепер хоче продовжити це робити. «Турецький потік» був головним шляхом отримання блакитного палива у 2024 році (понад 7 млрд кубометрів). З припиненням поставок завдяки українській ГТС, він залишиться єдиним. За інформацією Bloomberg, насправді ключовою темою під час переговорів угорців з болгарами було те, як Болгарії і далі отримувати гроші за транзит, попри санкційні перешкоди для «Газпромбанку», залученого у російські схеми з торгівлею газом.

Найбільше постраждало Придністров’я

«Основне питання транзиту насправді не фінансове, Україна більше не отримуватиме свій $1 млрд, а питання Придністров’я», – визнає співрозмовник «Главкому» в українському уряді. За неготовність Молдови, відсутність належної підготовки Придністров’я до відключення російського газу нещодавно було звільнено з уряду міністра енергетики Молдови Віктора Парлікова. Наприкінці осені він літав до Росії на переговори з «Газпромом», але повернувся ні з чим.

Придністров’я з початку 90-х після завершення збройного конфлікту почало отримувати газ від «Газпрому» через українську ГТС. Але отримувало його не напряму, а через компанію «Молдовагаз» у Кишиневі, 50% якої належать «Газпрому». Російський «Газпром», читай Кремль, відправляв газ до непідконтрольного Кишиневу Придністров’я безоплатно, натомість для інших споживачів у Молдові він був за гроші. Москва фактично таким чином утримувала у владі в невизнаному Придністров’я ручних політиків, водночас закидаючи Кишиневу борги за поставлений газ у Придністров’я, бо ж якщо ви вважаєте цей регіон своїм, платіть. Нині ситуація кардинально змінилася –  російського газу вже немає. У Придністров’ї проживає понад 450 тисяч людей. З 1 січня у значної частини цих людей зникло опалення і гаряче водопостачання.

«У зв'язку з тимчасовим припиненням постачання газу на теплогенеруючі об'єкти підприємства, з 1 січня 2025 року з 7:00 години ранку припиняється подача теплової енергії на цілі опалення та гарячого водопостачання населенню», повідомили в компанії «Тирастеплоенерго». Єдиний виняток було зроблено для лікарень.

Російський газ постачався на Молдовську державну районну електростанцію (Молдовська ДРЕС), що розташована у Дністровську, на території невизнаного Придністров’я. Тепер замість газу станція перейшла на вугілля і мазут і відмовилася від постачання електроенергії на правий берег Дністра, на підконтрольну Кишиневу територію. Для потреб мешканців Придністровського регіону вугілля вистачить приблизно на 50 днів.

Тим часом Кишинів заявив про початок націоналізації «Молдовагаз», каже, що закуповуватиме електроенергію для мешканців правого берега Дністра у Румунії.

У будь-якому випадку російського газу більше не буде, то ж і для мешканців Придністров’я потрібно буде купувати газ у ЄС за відповідну ціну. Окрім того, у Придністров’ї перебуває нечисельний російський військовий контингент, який також відчує проблеми з опаленням і електроенергією.

Але чи готове буде Придністров’я, яке годувалося зі «щедрої» руки Путіна, перейти до комерційних відносин – питання. Українські високопосадовці кажуть, що, скоріше за все, ЄС допоможе Молдові, але коли саме і на яких умовах досі не зрозуміло. Може допомогти й Україна або своїм газом, або послугами використання власних сховищ для його зберігання, або навіть за сприятливих обставин нині дефіцитною електроенергією. Як не дивно, саме останній з цих варіантів буде застосовано вже зараз. У ніч на друге січня Україна експортувала електроенергію до Молдови, щоб покрити її дефіцит, пише молдовське видання Newsmaker. Мова іде про надлишок в «Енергоатому».

«На нас, на Україну, ЄС не чинив тиску, аби ми залишили транзит задля Придністров’я», – каже український чиновник.

До чого готуватися Україні

Є ризики як військові, так і політичні.

До військових можна віднести ймовірність завдавання ударів по газотранспортній системі. І у цьому для ворога є певна логіка –  «якщо по трубі не йде наш газ, то не йтиме ніякий». Росія не соромиться і знищує не тільки військову, а й цивільну інфраструктуру. А «труба» – це жирний актив. Насамперед в зоні ураження перебуватимуть газовимірювальні станції, знищення яких значно ускладнить, або й унеможливить комерційне використання української «труби». Варто зазначити, що облік газу, який транспортується за межі України здійснювався на 10 прикордонних газовимірювальних станціях, з яких одна у Росії, а дев’ять – в Україні. Зокрема по одній на кордонах з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Росією, дві – на кордоні з Румунією («Орлівка», Одеська обл.), три – на кордоні з Молдовою.

Оскільки надалі Україна використовуватиме свою трубу у реверсному режимі, то російські атаки можуть завадити такому формату роботи.

Якщо говорити про політичні ризики для України, то вони насамперед пов’язані із внутрішньою політикою Молдови. Місцеве населення окупованого Придністров’я, накручене російською пропагандою, вважає, що головним винуватцем втрати російського газу є Україна і Захід. Позиція фактично така сама, як у Словаччини чи Угорщини, чиї керівники – друзі диктатора Путіна. З огляду на те, що у 2025 році в Молдові мають пройти парламентські вибори, велика кількість проросійськи налаштованих виборців можуть привести до влади у Кишиневі проросійські сили, чого з великими потугами вдалося уникнути у 2024 році на виборах президента.

Щодо Угорщини і особливо Словаччини слід визнати, що ці країни не мають важелів особливих тиску на Україну. Натомість самі потерпають від недофінансування з боку ЄС. Так, за інформацією Єврокомісії, залишаються заблокованими для Угорщини близько 19 млрд євро фондів ЄС для Угорщини. Причина – непроведення реформ. Саме тому Орбан і Фіцо найчастіше за інших європейських лідерів зустрічаються з токсичним для цивілізованого світу диктатором Путіним. Кремль видає ці контакти за «вікно в Європу», яка розколота і не єдина у підтримці Україні.

«Нам важливо зберігати стійкість і не піддаватись тиску з боку «троянських коней» Путіна. І звісно ж, слід звернути увагу Єврокомісії на дії Братислави та Будапешта, які не просто порушують, а ігнорують політику ЄС, будучи його членами і отримуючи кошти з союзного бюджету, причому в обсягах значно більших за обіцяні мільярди з Москви. Брюсселю давно час зрозуміти, що Угорщина Орбана та Словаччина Фіцо перетворені Кремлем в Орбаностан і Фіцоленд – плацдарми російської агресії в Європі зсередини ЄС і НАТО», – зазначає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. Експерт сподівається, що головування у ЄС Польщі, яке розпочалося 1 січня, також допоможе покінчити і з російською нафтою на Балтиці, а також залатати «діри в санкціях», які дозволяють прокачку нафти для європейських друзів Путіна – режимів Орбана та Фіцо.

Михайло Глуховський, «Главком»