Пам’яті науковця Андрія Семеновича

Увечері 24 лютого 2022 року доцент Острозької академії отримав повістку і пішов захищати Україну

Викладач національного університету «Острозька академія», водій кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмововї Закарпатської бригади Андрій Семенович із позивним «Професор» загинув 11 лютого 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Кілька місяців із ним не було зв’язку, тож рідні та друзі сподівалися, що воїн живий.

Андрій жив між двома містами – Острогом Рівненської області, де виріс, навчався та працював, і сусіднім Нетішином на Хмельниччині, адже там був його дім, дружина та діти.

Він закінчив національний університет «Острозька академія» та на роки пов’язав своє життя з цим навчальним закладом. Чоловік розпочинав свою кар’єру із викладача-стажиста і з часом став доцентом кафедри міжнародних відносин.

В університеті науковець захистив кандидатську роботу, присвячену євроінтеграції країн Вишеградської четвірки та викладав студентам дисципліни з політичної історії країн Центрально-Східної Європи, міжнародних відносин та політології. Він часто виступав на наукових конференціях у Польщі та Нетішині, де обговорювали ядерну енергетику.

Окрім того, багато випускників Острозької академії запам’ятали Андрія Семеновича як власника маленького сервісного центру «Vivat», де розруковували свої реферати, курсові та дипломні роботи, а також робили ксерокопії матеріалів на семінари. Студентська черга на коридорі біля центру швидко розходилася, адже Андрій та його колеги встигали за перерву оперативно та якісно всім допомогти. Для деяких студентів «Vivat» був і першим місцем роботи, адже Андрій охоче дозволяв їм підробити.

«Настільки позитивних і світлих людей я не зустрічав. Ти в кожному місці миттєво знаходив друзів. Чи хоч хтось розумів, що такого друга потрібно заслужити? Напевно, ні. Світлий і двіжовий, чутливий і готовий усім допомогти», - згадує про Героя його приятель Сергій Рудько. 

За його словами, з Андрієм було цікаво говорити про фільми, які показували в кінотеатрах, книги, обговорювати бізнес-ідеї і просто випити разом кави.

Увечері 24 лютого 2022 року Андрій отримав повістку. Спочатку він служив у роті охорони ТЦК та СП у Нетішині, а потім його перевели у 128-му бригаду. Після навчального центру військовослужбовець виконував завдання на прикордонні Рівненщини, а далі на Херсонщині, в Соледарі, під Краматорськом та тримав оборону Бахмута.

На сторінці воїна у соцмережах багато світлин та відео з передової. Він показував реалії війни та розповідав про них на фоні звуків обстрілів. Андрій дякував волонтерам за придбаний тепловізор, а в одному із дописів наголосив: «Ви не уявляєте, яке щастя, коли ти вийшов живий, хоча почуваєш себе, як побитий собака, і потрапляєш в переддень нового року в сауну, щоб помитись, попрати, підстригтись і просто відпочити». 

Свою останню опубліковану фотографію військовослужбовець підписав словами: «В Бахмуті зараз жарко». У боротьбі за це місто Андрій і віддав життя.

11 лютого 2023 року військовослужбовець востаннє написав дружині, що внаслідок прильоту осколок зачепив йому голову й він разом із побратимами їде до медиків. За якусь мить росіяни завдають удару керованою протитанковою ракетою по евакуаційному автомобілю, в якому їхав Андрій.

Коли рідні та друзі отримали звістку про його зникнення, розпочали пошуки. Інформація про те, що він загинув, з’явилася в травні.

«Він був людиною енциклопедичних знань, полюбляв читати книжки, які ми передавали для нього. Він читав в окопі, в дорозі, будь-де. Людина, яка мишу в бліндажі не ображала. Він був стіною для своєї сім'ї, для своєї країни для нас всіх. Ми його запитували: «Скільки ти вбив окупантів?», на що він сказав: «Ми не вбиваємо, ми знищуємо ворога, а от вони нас вбивають». Кожного разу, коли «Професор» перебував у відпустці, він приходив до нас в штаб. Сидів годинами, розповідав, що він переживав, що бачив, що чув. Розповідав про війну, про втрати та здобутки, про військових та цивільних. Ділився враженнями про бої, в яких вдавалося вижити та вивести своїх людей. Він пишався тим, що він робив! А ми пишалися таким другом, Героєм, братом», - поділилася спогадами волонтерка Катерина Янович. 

За словами знайомої воїна Ольги Матросової, Андрій був доброзичливою, інтелігентною, розумною і цілеспрямованою людиною, яка б мала стати одним із тих, хто відроджуватиме Україну. 

Незадовго до повномасштабної війни сім’я Андрія придбала житло. Він мріяв влаштувати новосілля та запросити на нього друзів. Утім ті, хто любили і цінували воїна, зібралися на прощанні з ним, яке проходило в близьких його серцю містах Нетішині та Острозі.

Вічна пам'ять Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Andriy Semenovych, День за днем