Пам'яті пілота Владислава Залістовського

Не лише знищував ворогів, а й висвітлював роботу української військової авіації в соцмережах

Владислав Залістовський народився 18 липня 2000 року в Малині на Житомирщині. Перша вчителька пілота Лариса Лисенко пригадує його як хлопчика невисокого зросту, який сидів за першими партами: «Дитина була сонячна, позитивна. Знаєте, говорять, де його залишиш, там і забереш, але він був дуже відповідальний».

У 2015 році, після закінчення 9 класу, Владислав вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Згодом продовжив навчання на льотному факультеті у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. З 2021 року став військовослужбовцем 114-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ в Івано-Франківську, був пілотом бойового літака МіГ-29.

Влітку 2022 року старший лейтенант Залістовський почав захищати українське небо від російських ракет та літаків, мав на своєму рахунку десятки бойових вильотів. Але рідним про це не розповідав. «Він ніколи не розповідав, що десь літає за якимись ракетами, "Шахедами". Він мені казав: «Та я нічого такого не роблю». А я йому: «А якщо щось станеться?». Він завжди казав, що зможе катапультуватися», – пригадує мама Владислава, Тетяна.

Свої перші відеозаписи Владислав почав викладати у травні 2023 року, вів блог під назвою Blue Helmet («Блакитний шолом») в Instagram та у TikTok. Відеозаписи демонстрували роботу льотчика, процес навчання та бойові вильоти у російсько-українській війні.

5 січня 2024 року Владислав Залістовський загинув під час бойового завдання. Йому було лише 23 роки.

«Ми втратили не просто пілота, а й надійного побратима, друга, сина та просто чудову та яскраву людину Владислава. Він був одним із тих, з ким я би виконав будь-яке завдання з упевненістю, що він мене не залишить у важкій ситуації, що було і по військовій справі, і по життю в цілому. На жаль, ніхто з нас більше не побачить нові відео Blue Helmet», – зазначив знайомий льотчика Валерій Волосюк.

Кохана дівчина Героя Євгенія написала:

«Я ніколи не думала, що на моїй сторінці буде подібний пост. Ти любив свою роботу, своє життя, своє небо, але воно зіграло з тобою злий жарт. Ти назавжди залишишся в моєму серці найкращим хлопчиком у світі. І не тільки в моєму. Мені так багато твоїх знайомих кажуть, що ти – найкращий. Тебе справді всі дуже люблять! Тобі було всього 23… Але чомусь небо забирає кращих. Вічного тобі польоту, мій янголе».

Попрощалися із Владиславом Залістовським 10 січня 2024 року в Малині. 

«Немає таких слів, які б змогли хоч трошки заглушити і применшити біль втрати… Бо ця втрата дуже велика. Болить усім, хто зараз прощається з Владиславом, болить тим, хто не зміг прийти, але подумки з нами, болить усій громаді та Україні», – написали у Малинській міській раді.

«Він любив дуже небо. Він там і залишився. Хочеться, щоб його пам’ятали, його гарну посмішку. Яка в нього була гарна посмішка, які були гарні очі, такі добрі», – сказала бабуся Владислава.

Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища. Владислав Залістовський посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».

Фото: Інстаграм _blue_helmet, olezhkovna_22, Фейсбук-сторінка Влад Залістовський, Суспільне.Житомир, з сімейного архіву