Украина в центре польских выборов: как новый президент изменит отношения с Киевом

Президентська кампанія у Польщі вже офіційно стартувала.

І вже впливає на відносини з Україною.

Достатньо згадати гучну заяву одного з ключових кандидатів у президенти Кароля Навроцького – про те, що він не бачить Україну ані у НАТО, ані в ЄС.

Або недавні ініціативи Рафала Тшасковського обмежити соціальні виплати для українців.

А для самої Польщі ці вибори можуть виявитися визначальними.

Вони або зафіксують остаточно зміну влади у країні, або дадуть шанс опозиційній партії "Право і справедливість" ("ПіС") на реванш.

Як наразі виглядають шанси у ключових кандидатів? Чому використання "українського фактора" є неминучим?І як новий президент може вплинути на відносини Києва та Варшави?.

На ці питання відповідає політоглядач видання Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький.

Як завжди, відео цієї дискусії можна подивитися на You.

Tube-каналі "Євро.

А нижче – ключові тези розмови.

@video=//www

Нові антиукраїнські ініціативи.

Рішення Києва скасувати мораторій на пошукові роботи та ексгумації дає реальну надію на те, що історична тема більше не буде таким потужним та скандальним фактором, що впливає на відносини України та Польщі.

Проте навіть після цього кроку Україна все одно нікуди не поділася з польської суспільної дискусії, адже тепер багато кандидатів у президенти піднімають тему зменшення підтримки для українських біженців.

Зокрема, є пропозиція від кандидата владної партії "Громадянська коаліція" Рафала Тшасковського скасувати програму 800+ – щомісячну виплату 800 злотих на дитину – для тих українців, які не працевлаштовані.

Ця пропозиція стала відповіддю на суспільний запит обмежити соціальні виплати українцям.

Такий підхід досить гостро критикують на експертному урівні, адже якщо ми подивимося на статистику, то побачимо, що працевлаштовані біля 78% представників української діаспори.

Це абсолютно фантастичний результат, якого немає ані серед інших груп біженців, ані в інших країнах Європейського Союзу.

Як результат, українці платять зі своїх податків до польського держбюджету набагато більше, аніж отримують потім у вигляді соціальної допомоги.

Окрім того, ця програма 800+ для громадян Польщі ніяк не пов’язана з працевлаштуванням.

Тобто йдеться про виняток явно дискримінаційного характеру.

Чому політики виступають з такими ініціативами? Думаю, це пов'язано передусім з тим, що серед двох головних кандидатів (мова про Рафала Тшасковського та Кароля Навроцького, якого підтримує "ПіС") вже існує боротьба за голоси перед другим туром.

І тут головним завданням буде здобути голоси людей, які проголосують у першому турі за Славоміра Менцена – кандидата від ультраправої партії "Конфедерація".

Тобто якщо раніше лише "Конфедерація" піднімала антиукраїнські теми, то тепер це стало мейнстримом.

Тепер не лише опозиційна "Право і справедливість", але й правляча "Громадянська платформа" підносять антиукраїнські теми.

Це щось подібне до того, що відбувається у Західній Європі.

Наприклад, у Франції, де Макрон вимушено переймає деякі тези партії Марін Ле Пен.

І треба бути готовими до того, що такі питання будуть піднімати і на найближчих виборах, і на наступних.

Щоправда, у "Конфедерації" було чимало інших антиукраїнських пропозицій, зокрема щодо обмеження військової допомоги Києву.

І тут важливо, що такі ідеї наразі не мають підтримки мейнстримних партій.

Адже теза, що допомога Україні відповідає польському національному інтересу, залишається консенсусом і опозиції, і керівних сил.

Після Анджея Дуди.

Чинного президента Польщі Анджея Дуду можна назвати дуже проукраїнським політиком.

Якщо новим президентом стане Рафал Тшасковський, то з точки зору України він не буде суттєво відрізнятися від Дуди.

Можливо, він буде менш активним у питанні допомоги Україні, адже він завжди був більше сфокусований на темах, пов'язаних з Європейським Союзом.

Однак загальна лінія його політики щодо України буде більш-менш подібною до курсу Анджея Дуди.

А от щодо Кароля Навроцького є дуже багато питань, оскільки він ніколи не займався зовнішньою політикою.

Він займався історичною політикою, а тому ми знаємо, що він думає про ОУН та УПА, але не знаємо, що він реально думає і про Україну, і взагалі про світ.

Навроцький займався історичною політикою і як директор Інституту національної пам'яті, а до того – як директор музею Другої світової війни.

Його позиція критична, проте вона в цілому відповідає сформованому у Польщі мейнстриму.

А головне, не факт, що це якось вплине на його підхід, наприклад, до теми, пов'язаної з військовою підтримкою України чи підтримкою курсу Києва на вступ до ЄС.

Щоправда, не так давно він зробив дуже гучну заяву, що без вирішення справи Волині неможливе членство України ані в ЄС, ані в НАТО.

І це вперше, коли політик, пов'язаний з "ПіС", робить такі заяви не лише щодо ЄС, а й щодо НАТО.

Але тут також є велике питання, наскільки це заява є виключно елементом виборчої кампанії, чи він насправді так думає.

До речі, тут є ще одне велике питання: що мається на увазі під вирішенням питання Волині?.

Ще пару місяців тому вважалося, що Тшасковський є безумовним фаворитом президентських перегонів.

Натомість зараз шанси фаворитів виглядають приблизно рівними.

Точніше, Тшасковський залишається фаворитом, але не таким безумовним, як було на початку кампанії.

По-перше, як мені здається, у Навроцького і у "ПіС" більш професійні політтехнологи.

Взагалі у "ПіС" виборчі кампанії завжди були цікавішими, аніж у "Громадянської платформи".

Зокрема, "ПіС" і раніше показувала, що вони набагато більш професійні з точки зору використання соцмереж – і це ми бачимо і в цій кампанії, навіть попри те, що вона тільки почалася.

Ще один важливий фактор – багато залежатиме від того, хто посяде третє та четверте місця і кого вони підтримають у другому турі.

Головним кандидатом на третє місце видається Славомір Менцен – і це дає певну перевагу Навроцькому.

Адже досить очевидно, що не всі, але великий відсоток виборців Менцена у другому турі проголосує на Навроцького.

А оскільки соціологи дають Менцену від 8% до 15% у першому турі – то це велика сила.

І це пояснює, чому Тшасковський переймає деякі ініціативи від крайньо правих.

Адже він мусить боротися за їхні голоси.

Щоправда, це виходить у нього не дуже, адже Тшасковський є представником лівого крила "Громадянської платформи" і він ніколи не був консерватором.

На відміну, до речі, від голови МЗС Радослава Сікорського.

З іншого боку, під час попередніх президентських виборів, що пройшли у 2020 році, біля чверті виборців кандидата він "Конфедерації" (тоді ним був Кшиштоф Босак) у другому турі все ж проголосували за Тшасковського.

Але тоді це було насамперед через спротив владі, а владою тоді була "Право і справедливість".

Тож невідомо, який відсоток виборців Менцена у другому турі залишаться вдома, скільки проголосують за Навроцького, а скільки – за Тшасковського.

Навроцький та його "скелети".

Рішення підтримати кандидатуру Кароля Навроцького – досить ризикований вибір партії "Право і справедливість".

Чому вони зупинили свій вибір саме на ньому? Тому що там шукали такого собі Дуду 2.0.

Перемога Анджея Дуди у 2015 році стала величезним сюрпризом.

Понад те, ця перемога відкрила двері до реваншу "ПіС".

Зараз у "ПіС" хочуть повторити це диво, а для цього їм потрібен молодий кандидат, який би добре виглядав на телебаченні.

І який не був би пов'язаний із претензіями, які висувають до "ПіС" за їхні вісім років при владі.

І здається, що вони знайшли такого кандидата.

Навроцький молодий, він добре виглядає – такий сильний і крутий хлопець.

А на додачу, до нього дійсно непросто прив'язати претензії до уряду Матеуша Моравецького (голова уряду за часів правління "ПіС"), адже він не був членом уряду, він не був депутатом, він навіть не був членом "ПіС".

Він був директором Інституту національної пам'яті, організації, яка не асоціюється в Польщі з претензіями до уряду Моравецького.

З іншого боку, у "ПіС" дещо недооцінили пов’язаний з Навроцьким компромат.

Річ у тім, що це кандидат, на якого є досить багато компромату.

І скоріш за все, ще чимало компромату буде знайдено.

Наприклад, його знайомі.

Навроцький – колишній боксер, а це таке середовище, в якому зацікавлені люди з крайньо правими поглядами.

І це не є виключно польською специфікою.

На додачу в нього є знайомі з кримінального світу – і через бокс, і не тільки.

Також через давні справи з його молодості.

І це вже використовується у виборчій кампанії як аргументи проти його кандидатури.

Про це дуже багато пишуть ліберальні ЗМІ, також вони пишуть і про питання до використання коштів музеєм Другої світової війни, коли Навроцький був його директором.

Навроцький не вміє переконливо давати відповіді на ці досить гострі запитання.

І в цьому надія Тшасковського – його команда активно працює в цьому напрямку, просуваючи відповідні наративи у соцмережах.

Проте досі незрозуміло, чи дійдуть ці меседжі до електорату Навроцького, адже ці люди звикли шукати інформацію в інших виданнях.

Тобто не факт, що цей компромат спрацює, так само, як не спрацювали всі сумніви щодо Трампа, які озвучували у Штатах демократичні чи продемократичні медіа.

Наслідки для Польщі.

Якщо на президентських виборах переможе Тшасковський, тоді можна очікувати, що політична ситуація в Польщі стабілізується, з’явиться шанс ліквідувати двовладдя чи вирішити судові проблеми, які вже впливають на стабільність польської державності.

Якщо ж переможе Навроцький, це стане продовженням політичної кризи.

У Польщі будуть набагато більше займатися своїми суперечками, що заважатиме відносинам із цілим світом, не тільки з Україною.

Однак така перемога дасть "Праву і справедливості" надію на перемогу на наступних парламентських виборах, а разом із тим – стимулює їх посилити роботу в Сеймі, щоб позбавити нинішню владу більшості й вимагати дострокових виборів.

Спілкувався Юрій Панченко,.

відео Володимира Олійника,.

"Європейська правда".