У Сонячній системі помітили матерію з Альфи Центавра

Останні відкриття, такі як астероїд Оумуамуа і комета Борисова, підтвердили, що міжзоряні об'єкти не є рідкісними гостями у Сонячній системі, зазначає 24 Канал.

Це надихнуло вчених дослідити процеси, які могли б пояснити переміщення матерії між зоряними системами. Вони використали моделі викиду речовини із Сонячної системи, спираючись на траєкторії довгоперіодичних комет та астероїдів, проте зазначили, що питання міжзоряного переносу ще не вивчене достатньо глибоко.

Система Альфа Центавра, яка складається із трьох зірок (Альфа Центавра A, B та Проксима Центавра), має вік близько 5 мільярдів років. Такі зрілі зоряні системи, зазвичай, вже стабілізували свої орбіти, що означає зменшення кількості викинутої речовини.

Втім, наявність трьох зірок і можливих екзопланет значно підвищує ймовірність викиду великої кількості матерії, що й стало основою для розрахунків.

Згідно з моделями, частинки, які потрапляють до Сонячної системи з Альфи Центавра, зазнають впливу міжзоряного середовища, гравітаційних і магнітних збурень. Найбільше шансів на подорож між системами мають частинки розміром приблизно 3,3 мікрона, оскільки магнітні поля обмежують дальність їх поширення до 1,5 парсек (близько 4,8 світлових років) – саме така відстань відділяє нас від Альфи Центавра.

За оцінками дослідників, хмара Оорта може містити понад мільйон об'єктів діаметром понад 100 метрів, які походять із сусідньої зоряної системи. Ймовірність виявлення такого об’єкта в межах 10 астрономічних одиниць від Сонця становить один шанс на мільйон.

Також моделі свідчать, що щороку в атмосфері Землі може згорати до 10 мікрометеорів з Альфи Центавра. Оскільки ця зоряна система наближається до Сонячної системи зі швидкістю 22 км/с, приблизно через 28 тисяч років вона досягне мінімальної відстані в 200 астрономічних одиниць. Це призведе до значного збільшення кількості міжзоряних метеорів, які потраплятимуть в атмосферу Землі.

Дослідження показує, що матеріал з інших зоряних систем може потрапляти до нас природним шляхом, без необхідності відправки космічних апаратів. Це відкриває нові можливості для науки, особливо якщо вдасться розробити методи для виявлення частинок з інших зоряних систем, зокрема тих, що містять екзопланети.