Негостеприимная Польша: как украинцы стали заложниками выборов в соседней стране

Минуло лише декілька днів після отримання нагороди для Варшави від Володимира Зеленського, як мер польської столиці (а разом – і кандидат у президенти країни) Рафал Тшасковський запропонував обмежити право українців на сімейну допомогу 800+.

Її пропонується видавати лише тим українським біженцям, які працюють і платять податки в Польщі.

Уряд пообіцяв розібратися з цією ідеєю блискавично, а опозиційна партія "Право і справедливість" ("ПіС") подала проєкт змін до спецзакону про допомогу громадянам України.

Інтернет знову рясніє дописами про жирування українців на польські гроші, незважаючи на те, що економісти не залишають жодних сумнівів:.

польська економіка виграє від присутності українських біженців.

Найскромніші оцінки говорять про 15 млрд злотих (близько 157 млрд грн) надходжень від податків і внесків до Національного фонду охорони здоров’я та Управління соціального страхування, при витратах близько 3,5 млрд злотих (36,6 млрд грн).

Через деякий час своє слово в українсько-польські відносини додав президент Анджей Дуда, який в інтерв’ю Financial Times заявив, що можливе перемир’я у війні з Росією матиме наслідком те, що українські солдати повернуться додому з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), а це призведе до зростання злочинності як в Україні, так і в Європі.

І не має значення, що з 2014 року через українську армію пройшли в тому числі сотні тисяч чоловіків, яким згодом вдалося працевлаштуватися в Польщі, і це не спричинило зростання злочинності.

І що тимчасовий повірений у справах Польщі в Україні Пйотр Лукасевич оголосив, що пріоритетом його місії буде підтримка українських ветеранів як майбутньої еліти країни.

І що польські громадські організації надають психологічну допомогу тисячам сімей українських військових.

А разом із тим – що дослідження 2022 року, опубліковане в престижному журналі Lancet, доводить, що ПТСР є більш поширеним серед українських біженців у Європі, ніж серед українців, які живуть у зоні бойових дій.

Факти більше не мають значення.

Навесні 2022 року польські політики змагалися, хто більше підтримає Київ, а сьогодні змагаються, хто сильніше вдарить по українцях.

"Ми звикли, що польська політика роками крутиться навколо теми ексгумації волинських жертв, але те, що "Громадянська коаліція" (політсила прем’єра Дональда Туска.

– Ред.) тепер експлуатує тему біженців з України, мене здивувало", – каже Мирослава Керик, президент фундації "Український дім", яка вже два десятиліття займається інтеграцією українців у Польщі.

У 2019 році Керик балотувалася до Сейму зі списку варшавської "Громадянської коаліції", а зараз збирає підписи громадських організацій під листом до прем’єр-міністра, в якому пояснює, що польській державі вигідна присутність економічних мігрантів і біженців з України, а оголошені зміни у виплаті 800+ порушують права неповнолітніх і суперечать міжнародним гуманітарним зобов’язанням Польщі.

"Тшасковський і Туск підтримують Україну у війні з Росією, багато їхніх виборців три роки тому приймали біженців від війни.

Тож навіщо такі підступи? Зрештою, у довгостроковій перспективі вони все одно не привернуть до себе ультраправий електорат", – додає Керик.

Втім, ці зміни з’явилися не на порожньому місці.

Хітами You.

Tube за останній рік стали дебати про Україну, яка нібито експлуатує Польщу, та про невмілий уряд Туска, який не може грати жорстко з Києвом.

Чи ця зміна в польському дискурсі впливає на політику команди Зеленського? Відповіді на це питання наразі немає.

Натомість ця зміна, безумовно, вже впливає на приблизно 2 мільйони українців, біженців війни та економічних мігрантів, які зараз проживають у Польщі.

Гості, яким більш не раді.

У травні 2022 року президент Анджей Дуда, виступаючи у Верховній Раді, під оплески всього залу заявив, що українці в Польщі є не біженцями, а гостями.

Таким чином він підкреслив, що їх сприйняли краще та тепліше, аніж звичайних біженців.

Такий підхід тоді влаштовував багатьох українців.

Однак сьогодні, через три роки, різниця очевидна: біженці мають права, а гості залежать від мінливих настроїв господарів.

Обґрунтовуючи вимогу більш жорсткої позиції щодо України та українців, і польська влада, і опозиція використовують два аргументи: польська допомога українським біженцям була безумовною та безмежною, а обмеження цієї допомоги відповідає суспільним настроям.

Дійсно, допомога поляків українцям, що постраждали від війни, у лютому-квітні 2022 року, стала винятковим прикладом соціальної мобілізації.

Однак допомога з боку польської держави насправді не є такою значною, як це намагаються подати.

"Коли в березні 2022 року Польща прийняла закон про допомогу українським громадянам, вона відповідала вимогам, встановленим Радою ЄС, які передбачають надання колективного житла, безкоштовного медичного обслуговування, можливості для роботи та ведення бізнесу", – пояснює міграційний юрист Фундації MOBI Марія Шкодзінська.

За її словами, три речі вийшли за межі вимог ЄС: співфінансування перебування українських біженців, яке отримали польські власники приміщень, одноразова допомога для новоприбулих у розмірі 300 злотих і виплати соціальної програми 800+ для сімей з дітьми.

"Субсидії на проживання були обмежені влітку 2022 року, допомога в розмірі 300 злотих – у червні 2024 року.

Щодо виплат 800+ від самого початку було встановлено обмеження, що програма перестає діяти, якщо українська сім’я виїхала з Польщі на період довший за 30 днів.

А в травні 2025 року ця допомога буде обмежена для дітей, які проходять обов’язкове навчання в Польщі.

Сьогодні цю пільгу отримують 292 тисяч осіб з приблизно 400 тисяч відповідних українських дітей.

Чому решта 110 тисяч не користується цією пільгою – невідомо", – уточнює Марія Шкодзінська.

Для порівняння, у Німеччині українські біженці можуть розраховувати на допомогу близько 500 євро на члена сім’ї, покриття витрат на оренду квартири, опалення та комунальні послуги, одноразові виплати на придбання одягу та меблів, безкоштовні курси державної мови, пільговий проїзд у громадському транспорті та пільги на дитячий відпочинок.

Лише після досягнення певного рівня доходу біженець залишається без державної підтримки.

Подібна система діє і у Франції.

"З досвіду інших країн ЄС і груп мігрантів ми знаємо, що залежність виплати допомоги від критерію доходу позитивно впливає на працевлаштування чоловіків-біженців, але в Польщі це невелика група, яка становить приблизно 12% з тих, хто приїхав після 2022 року", – коментує докторка Юлія Лащук з Європейського університету у Флоренції, яка досліджує працевлаштування українських жінок-біженок в ЄС.

"У випадку з жінками з дітьми, а це більшість дорослих зі статусом PESEL UKR, така логіка не працює.

Понад 70% українських жінок-біженок працюють, але часто періодично підробляють неофіційно.

Ще 30% дистанційно працевлаштовуються в українських компаніях, де працюють відповідно до своєї кваліфікації.

Вони можуть не платити податки в Польщі, але вони витрачають гроші тут, розвиваючи економіку", – додає вона.

"Соціального туризму" в Польщі практично немає.

Як розповідає Марія Шкодзінська, її фонд MOBI надає юридичні консультації та організовує мовні курси для понад 2 тисяч осіб протягом року.

"За три роки я зустрів лише кілька сімей, які живуть в Україні і приїжджають до Польщі лише за 800+.

Адже дорога туди і назад – це витрати, а перетинати кордон з дітьми – це втомлює", – пояснює вона.

У Європейському Союзі Польща не виділяє надзвичайно великих сум для допомоги біженцям з України.

Водночас внесок усіх українців – економічних мігрантів і біженців – в економіку Польщі оцінюють у 35-45 млрд злотих (360-470 млрд грн).

Польська тривога та безпорадність.

Однак залишається другий аргумент – що політики реагують на соціальний запит.

В опитуванні CBOS 2024 року лише 40% поляків заявили про позитивне ставлення до українців – це на 11% менше, ніж у попередньому році.

Опубліковане 4 лютого опитування United Surveys для WP демонструє тенденцію: рік тому 64% респондентів позитивно оцінювали присутність та інтеграцію українців у Польщі.

Сьогодні таких поляків – 55%.

Натомість 19% дуже негативно оцінює присутність українців, а 4% – скоріше негативно.

Згідно з дослідженнями Центру Мерошевського,.

слова, які поляки найчастіше асоціюють з українцями – це "вимогливість" та "хитрість".

А 56% поляків очікують, що після війни сусіди повернуться на батьківщину.

Щоправда, незрозуміло, чи ці очікування стосуються також тих, хто приїхав до Польщі до 2022 року.

Інтернет-коментарі сповнені "премудростей", що вся справа в "дорогих автомобілях" на українських номерах і в тому, що біженки надто часто відвідують перукарню.

Отже, натякають коментатори, в українців насправді немає фінансових проблем.

Але з цими "виправданнями" авторка цього тексту стикається відтоді, як почала жити в Польщі, тобто… з 2008 року.

Коментуючи погіршення ставлення поляків до українців, слід зазначити, що, по-перше, поляки загалом часто дратуються не лише через українців.

Як показало опитування CBOS у липні минулого року, емоціями, які поляки відчувають через ситуацію в країні, найчастіше є тривога (45%), роздратування (44%) і безпорадність (43%).

Багато людей, думаючи про нинішню ситуацію в країні, також відчувають збентеження, злість і сум.

На тлі невизначених стосунків зі США, нескінченних політичних скандалів і постійно обмежених репродуктивних прав жінок, ідея відібрати щось в українців хоче й не порадує поляків, проте може дати їм відчуття справедливості.

У минулому поляки мали справу лише з купкою тимчасових мігрантів, переважно студентів і сільськогосподарських робітників.

Зараз у країні перебувають сотні тисяч людей з дуже різною освітою, способом життя та прагненнями.

Ці зміни, виправдані потребами ринку праці, не були підкріплені інтеграційними програмами, які б не лише пояснювали Польщу мігрантам, але й знайомили поляків з їхніми новими сусідами.

Тому тривога, яка з'являється в цій ситуації, є цілком нормальним явищем.

Однак замість того, щоб розрядити напругу – об’єктивно не надто гостру, адже Польща не має таких проблем з міграцією, як Німеччина чи Велика Британія, – спочатку "ПіС" та "Конфедерація", а тепер і "Громадянська коаліція" підігрівають цю тривогу.

Не дивно, що поляки, які щодня чують про право і невдячність новоприбулих, про небезпечну міграцію та загрози, спричинені присутністю чужинців, почали вимагати від влади подбати про їхню безпеку.

А разом із тим – показати стороннім, хто тут головний.

"ЗМІ постійно говорять про те, що Польща допомагає Україні, але ані слова про те, наскільки українці важливі для польського ринку праці, демографії, скільки українці відраховують на податки та соціальне страхування.

Так, про це ще можна іноді почути з парламентської трибуни – коли обговорюється черговий законопроєкт, представники влади пояснюють все правильно.

Але в кого є зайві 4-5 годин щодня, щоб слухати ці дискусії?" – запитує Мирослава Керик.

Українці між двох вогнів.

В умовах зменшення польської суспільної солідарності українці не можуть розраховувати ні на свій уряд, ні на Польщу.

Українська влада дбає про рішучість щодо Варшави в питаннях сільського господарства, транспорту, політики пам’яті, але не помічає погіршення ставлення поляків до українців.

"Турбота української влади про своїх співвітчизників зводиться до того, щоб закликати їх повернутися в країну, навіть якщо для цього немає ані практичних умов, ані реальної стратегії", – каже соціолог Фонду "Демократичні ініціативи" Марія Золкіна.

Українці – не єдина соціальна група, до якої в останні роки польські політики ставляться інструментально.

Хіба що, на відміну від лікарів чи вчителів, мігранти не можуть показувати кандидатам червону картку на виборах.

Українці в Польщі ще мало впливають на державні справи, бо мало хто з них має польське громадянство.

У 2010-22 роках його отримували до 2 тисяч осіб українців на рік, і це були переважно власники "карти поляка".

Лише з 2022 року ця кількість зросла до 5 тисяч осіб на рік.

Завдяки цьому за кілька років право голосу можуть отримати десятки тисяч українських іммігрантів, які в таких містах, як Варшава, Вроцлав, Гданськ або Краків, уже становитимуть істотний електорат.

Можливо, це створює шанс для польських лівих?.

Вони єдині, хто не брав участі в антимігрантській кампанії останніх років.

Усі українці, з якими я нещодавно спілкувалася, на виборах мера Варшави підтримували Тшасковського.

Натомість тепер вони або дивляться в бік Магдалени Беят (кандидатки в президенти від партії "Лівиця"), або взагалі не хочуть брати участь у наступних виборах.

Автор: Олена Бабакова,.

журналістка (Варшава).

Стаття початково вийшла у Gazeta Wyborcza та публікується з дозволу правовласника.