Единство под давлением Трампа: расколола ли война в Украине общественное мнение Европы и США

Якщо 2025 рік увійде в історію як рік, коли трансатлантичний альянс розпався, майбутні історики будуть здивовані тим, наскільки далеко від "базових" інтересів в Європі та Америці відступили національні лідери.

Попри високу ціну захисту суверенітету України – і навіть попри те, що більшість європейців втратили віру в США як надійного союзника, – виборці з обох берегів Атлантики залишаються дивовижно єдині у своїй підтримці України.

Поки тривають переговори між США, Францією, Великою Британією, Польщею та Німеччиною, підтримка України серед громадськості буде важливим фактором для врахування.

В опитуваннях, проведених нами по всій території США та в чотирьох великих європейських країнах цього місяця, ми виявили, що більшість виборців у всіх країнах все ще підтримують основні принципи НАТО.

Значні розбіжності виникають лише серед виборців крайньо правої партії "Альтернатива для Німеччини" ("АдН") та республіканців США, але навіть у цих випадках виборці поділяються.

Якщо президент США Дональд Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс прагнули розділити європейців і внести розбрат, їхня стратегія, здається, дала зворотний ефект.

У Німеччині лідер блоку ХДС/ХСС Фрідріх Мерц, який, найімовірніше, стане наступним канцлером і якого вважають "атлантистом серед атлантистів", закликає європейців проголосити "незалежність" від США.

Попри втому та розбіжності європейців після трьох років війни, їх об'єднала зміна курсу США.

Тепер лише близько чверті французів і німців вважають США союзником.

І навіть у Великій Британії ті, хто вважає США союзником, вже не становлять більшість.

Європейці, здається, готові діяти самостійно, і більшість у кожній країні, де ми проводили опитування, заявляє, що хоче підтримувати Україну, навіть якщо США вийдуть із цього процесу.

У США громадська думка ще більш вражає.

Щодо України американці здебільшого погоджуються з європейцями.

Відсоток респондентів, що покладають на РФ відповідальність за війну.

(сірим кольором позначено середній показник по країнах).

Лише 5% прихильників Республіканської партії відчувають більшу симпатію до Росії, тоді як більше ніж у десять разів більше республіканців симпатизують Україні.

Лише один з чотирьох американців хоче, щоб США припинили допомогу Україні.

З таких питань, як відповідальність за війну, як краще служити національним інтересам, як має завершитися війна і хто може бути надійним у забезпеченні мирної угоди, є більше спільних поглядів, ніж розбіжностей.

Наприклад, більшість американців, німців, французів та британців підтримують відправлення військ для виконання миротворчої місії в Україні – хоча значна частка опитаних в усіх країнах (за винятком Великої Британії) виступає проти такого розгортання, як і можна було очікувати.

Понад те, навіть більшість республіканців погоджуються з тим, що Росія є агресором, і більшість як в Європі, так і в США – серед усіх політичних блоків – вважають Путіна диктатором.

Більшість європейців і американців, включно з республіканцями, також вважають, що захист Україною свого суверенітету важливий для їхніх власних країн, і більшість – навіть серед бази Трампа – переживають, що Росія може найближчим часом вторгнутися в інші країни Європи.

Нарешті, щодо можливих мирних переговорів більшість європейців і американців вважають, що Україна має бути за столом переговорів.

Лише один з п'яти або менше мають думку, що США повинні вести мирні переговори з Росією без участі України.

Розбіжності в основному стосуються характеру Трампа та його загального підходу до політики.

Тут виявляється вірність його прихильників з MAGA.

Тоді як більшість британців, німців, французів, поляків і демократів у США вважають, що Трамп погано впорався з війною, 71% республіканців думають інакше.

Лише серед республіканців більшість вважає, що угода, укладена Трампом в Україні, була б корисною для США.

Менше ніж один з п'яти республіканців вважав, що Трамп проявляв менше поваги, ніж його український колега Володимир Зеленський, коли вони зустрічалися в Овальному кабінеті.

Натомість три чверті демократів США і більшість у кожній європейській країні мають думку, що це так.

Інша країна з великими відмінностями від трансатлантичних цінностей – Німеччина, де "АдН" значно посилила свої позиції після того, як отримала похвалу від Джей Ді Венса і підтримку від Ілона Маска.

Лише 33% прихильників "АдН" вважають Росію винною у війні.

Партія, особливо її електорат у Східній Німеччині, виявляє сильну прихильність до Путіна і його режиму.

Але це робить їх винятком, що підтверджує правило.

Бачення "Альтернативи для Німеччини" не збігається з іншими німцями і навіть з іншими популістськими партіями Європи, такими як "Національне об'єднання" у Франції або Reform UK.

Американці та європейці не поляризовані щодо війни в Україні або трансатлантичного альянсу.

Якщо НАТО не переживе президентство Трампа, його розпад не буде наслідком глобальних політичних змін – радше це станеться через рішення, прийняті невеликою групою еліт.

Це може вказувати на більш фундаментальний поділ у західних демократіях: між відданими партійцями і рештою з нас.

Автори: Матьє Лефевр, Тім Діксон,.

співзасновники міжнародної неприбуткової організації More in Common.

Стаття початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.