/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F2e766d7f2e7cdc08c6d6a72a8c659438.jpg)
Чому Трампу важко домогтися швидкого закінчення війни в Україні: BBC назвало головні причини
Протягом своєї кампанії Трамп кілька разів змінював терміни, в які, на його думку, можна досягти миру. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на BBC.
Як змінювалися очікування Трампа щодо закінчення війни в Україні
"Якщо ми переможемо, я думаю, ми вирішимо це дуже швидко", — заявив тоді Зеленському ще кандидат у президенти США Трамп.
Протягом своєї кампанії Трамп кілька разів змінював терміни, в які, на його думку, можна досягти миру. Під час дебатів він пообіцяв "вирішити це ще до того, як я офіційно стане президентом", що стало жорсткішою версією його попередньої заяви у травні 2023 року, коли він гарантував припинення бойових дій у перші 24 години після вступу на посаду.
Однак тепер, коли Трамп уже понад два місяці перебуває в Білому домі, стає зрозуміло, що війна в Україні залишається складним викликом. У телевізійному інтерв'ю президент США зізнався, що, коли він пообіцяв закінчити війну за один день, він був "трохи саркастичним".
У яких очікуваннях помилявся Трамп
Причин затримки кілька. По-перше, його ставка на особисту дипломатію могла бути хибною. Трамп завжди вважав, що будь-яку міжнародну кризу можна вирішити шляхом прямих переговорів із лідером іншої країни. Він провів першу телефонну розмову з Володимиром Путіним 12 лютого, охарактеризувавши її як "дуже продуктивну". Друга розмова відбулася 18 березня.
Втім, ці контакти не призвели до 30-денного перемир’я, на яке розраховував Вашингтон. Єдиною реальним результатом стало зобов’язання Путіна припинити атаки на українську енергетичну інфраструктуру – обіцянка, яку, за словами Києва, було порушено майже одразу.
По-друге, Кремль не поспішає йти на поступки. Його перші публічні коментарі щодо переговорів прозвучали минулого тижня на пресконференції, що відбулася через цілий місяць після його телефонної розмови з Трампом.
Натомість Москва вимагає обговорення "глибинних причин конфлікту" – зокрема, її занепокоєнь щодо розширення НАТО та самого існування України як незалежної держави.
Путін продемонстрував, що він рішуче виступає проти двоетапної стратегії США з пошуку тимчасового припинення вогню перед тим, як говорити про довгострокове врегулювання. Замість цього він сказав, що будь-які переговори мають бути спрямовані на те, що він бачить як "корінні причини війни", а саме на його побоювання, що розширення альянсу НАТО та саме існування України як суверенної держави якимось чином становлять загрозу безпеці Росії. Він також виклав детальні запитання та умови, на які необхідно відповісти та виконати їх, перш ніж можна буде погодити будь-яку угоду.
США зробили низку помилок у своїй стратегії
По-третє, стратегія США, яка передбачала початковий фокус на Україні, могла виявитися помилковою. У Білому домі дійшли висновку, що головною перешкодою на шляху до миру є президент Зеленський. Деякі західні дипломати визнають, що Київ не поспішав адаптуватися до нової політичної реальності, сформованої після приходу Трампа.
Однак тиск Вашингтона на український уряд призвів до напруженого протистояння в Овальному кабінеті, що коштувало часу, зусиль та політичного капіталу.
Додатково, ця ситуація посилила суперечності між США та європейськими союзниками, загостривши розбіжності у підходах до війни. Весь цей час Володимир Путін сидів і насолоджувався шоу.
По-четверте, сама природа конфлікту також ускладнює його врегулювання. Первинна українська ініціатива передбачала тимчасове припинення вогню в повітрі та на морі, що, на думку Києва, було б простіше контролювати.
Проте США наполягли, що перемир'я повинно охоплювати й лінію фронту, яка простягається на понад 1200 км. Це створило проблеми з логістикою моніторингу, а Росія просто відкинула пропозицію.
Навіть компромісний варіант – припинення атак на енергетичну інфраструктуру – не позбавлений труднощів. Деталі цієї домовленості стануть ключовою темою переговорів у Саудівській Аравії, запланованих на понеділок. Там військові та енергетичні експерти мають визначити об’єкти ненападу, і погодити обмеження щодо використання певних видів озброєння. Водночас між сторонами відсутній прямий діалог – переговори ведуться через США, що значно уповільнює процес.
По-п'яте США зосередилися на економічних вигодах припинення вогню, а не на ньому самому. Адміністрація Трампа витратила багато часу на узгодження угоди, що відкриє американським компаніям доступ до українських корисних копалин. Одні сприймали це як інвестування США в майбутнє України, інші – як виманювання природних ресурсів країни.
Спершу Зеленський наполягав, що угода можлива лише за умови надання Києву гарантій безпеки від Вашингтона. Однак Білий дім відмовився, аргументуючи, що присутність американських компаній сама по собі стане стримувальним фактором для Росії. Зрештою, український президент погодився підписати угоду без додаткових гарантій, але навіть після цього США продовжують затягувати остаточне рішення, намагаючись покращити умови, зокрема включити до угоди питання українських атомних електростанцій.
"Припинення воєн може бути складним і трудомістким. Ми б не дійшли до цього етапу без наполягання Трампа, але прогрес не був таким швидким і простим, як він вважав", – підсумовують у BBC.

