Чим замінити слово «срач»? Десять запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Суржик і діалект. Яка різниця?

Дедалі частіше в мережі точаться суперечки про різницю між суржиком і діалектом. Основне, що треба знати: суржик – це мішанка кількох мов, слова в якій утворено штучно, а діалект – це місцева мова, яка може формуватися під впливом інших мов, але зберігає всі риси мови-реципієнтки.

Наприклад, канфєта і больніца – фонетично і морфологічно неадаптовані російські лексеми. Порівняймо їх з українськими діалектизмами конхвета і больниця. «Конфета» або «конхвета» (слобожанський говір) не мають російської редукції голосного «о» і мають твердий «в», адже губні в українській не помʼякшуються. А у слові «больниця» (степовий говір) є суфікс -иц-(я), що притаманний українській мові: полуниця, паляниця, залізниця.

Тобто часто слова, яких немає в літературній мові, але які гарненько адаптовані до правил української, – це діалектизми. Але те, що схоже на діалектизми, не завжди ними є. Наприклад, і «отоплєніє», і «отоплення» – це суржикізми, хоч морфеміка другого слова цілком українська. Тобто межа не завжди очевидна.

А тепер візьмімо спільнокореневі слова «одяг», «одіж», «одежа», «одіяло», «одівати». Три перші – літературні, а два останні ненормативні. «Одівати» є у словнику Грінченка, але в сучасній мові застаріле, а «одіяла» у Грінченка немає, що вказує на запозичення з російської. Однак його вживали класики, зокрема Нечуй-Левицький: «Часто він брав лінійку і виглажував нею скарбове біле з синіми берегами одіяло так, що на ліжку не було і складочки».

І тут виникає, на перший погляд, неприємність: чому середньонаддніпрянцям запозичувати з російської «одіяло» гріх (хоча є українське літературне «одіж»), а галичанам із польської «коц», «коцик» (koc) або закарпатцям з угорської «поплан» (paplan) запозичувати можна? Коц і поплан почесно назвуть діалектизмами, а одіяло – зневажливо суржикізмом. І тут ми підходимо до основного орієнтира для розрізнення – це усталеність діалекту (на певній території всі слова звучать однаково, що дає змогу укладати словники говорів та говірок) і відсутність системних особливостей суржику (кажуть і «атаплєніє», і «отоплєніє», і «отоплення»; і «адіяло», і «одєяло», і «одіяло»), а з коциком і попланом такого немає.

• 1 •

Анна Бутова: Чому в горнятку, в якому ми запікаємо страви, на заході України п'ють каву? Чому на заході України так агресивно реагують, коли починаєш пояснювати прості речі. Словники їм також не указ. Так у горнятку запікають чи п'ють з нього?

Згідно з тлумачним словником горня, горнятко – це маленький горщик: «Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав» (М. Стельмах). А причина суперечок – це галицька переконаність у російському походженні слова «чашка», яке насправді не є росіянізмом. Чашка (зменшене від прасловʼянського *čаšа – «шкаралупа») – невелика посудина з різних матеріалів, переважно округлої форми, найчастіше з вушком і блюдцем. Галичани нагадують, що українська мова на Великій Україні тривалий час зазнавала зросійщення і досі лишається загроженою, тому вважають «горнятко» більш українським варіантом. Насправді вважають безпідставно. А от «філіжанка», хоч і є запозиченням з турецької, – це літературне слово, а не галицький діалектизм. Натрапляємо на нього в Котляревського: «А послі танців варенухи по филижанці піднесли» і у Григорія Тютюнника: «Купріян.. дивиться на.. філіжанку чаю, що парує на столі». Філіжанка зазвичай виготовлена з порцеляни, а чашка може бути з різних матеріалів.

Отже, головне – не навʼязувати своїх домашніх слів мовцям з інших куточків нашої великої країни і не доводити, що ці слова мають стати літературними (як горнятко у значенні чашки).

• 2 •

Оксана Кравчук: Як правильно писати: твітер (у правописі) чи твіттер (натрапила у тестах НМТ О. Авраменка)? Смартспеціалізація пишу разом (як смартгодинник). Правильно? Дякую.

Правильно писати з подвоєнням: твіттер, бо походить від власної назви: Твіттер (у власних назвах іншомовного походження подвоєння зберігаються). З однією літерою слово потрапило в електронну версію правопису, яку пізніше було вилучено з інтернету. Там само був і «ґуґл», натомість не було прикладів з іншомовним компонентом «смарт». Виправлене видання містить вже «твіттер» і «гугл», а також приклади зі «смарт»: «смартгодинник», «смарткарта». Тож «смартспеціалізація» треба писати разом. Раджу пані Оксані придбати друковану версію правопису від «Наукової думки».

І щодо «твіттер»: це слово вже неактуальне. Тепер назва соцмережі – «Х», тобто «ікс». Писати її треба згідно з §54, як і інші соцмережі: «Назви сайтів, мереж, пошукових систем тощо без родового слова пишемо з малої букви (твіттер, гугл); назви з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (пошукова система «Гугл», енциклопедія «Вікіпедія», мережа «Фейсбук», системи обміну повідомленнями «Вайбер», «Телеграм»)». Отже, мережа «Ікс» або просто ікс, в іксі (як у гуглі).

• 3 •

Орест Власов: Цікаво було б почути фахову думку про місце літери й звуку ґ в українській мові. Свого часу, наближуючи українську мову до «старшобратьної», викинули літеру ґ, вдаючися до мовного геноциду. На жаль, багато хто все ще перебуває в полоні накиненої мовної «чистки».

Я радше застерігатиму від безпідставного ґекання, аніж ставатиму на захист цієї літери в запозичених словах. Правопис не закріплює написання загальних назв іншомовного походження через ґ (§122). Утім, в антропонімах дозволяє передавати g і як ґ, і як г: Ґете, Ґуллівер, Ґреґуар. Особисто я вимовляю і пишу Гете, Гуллівер, Грегуар і всіх закликаю шанувати наш глотковий г, адже звук первинний, письмо вторинне. Ірина Фаріон теж казала: «[ґ] – це абсолютно периферійний звук. 300 слів у нашій мові, які мають [ґ], – це ж надзвичайно мало. А для московитів це типовий звук». Тому краще гекати, аніж ґекати.

• 4 •

Микола з Києва: Як відмінювати прізвище Білозір?

В Українському правописі (§142 «Відмінювання прізвищ») зазначено, що українські та інші слов’янські прізвища, які мають закінчення іменників I і II відмін, відмінюємо як відповідні загальні назви I і II відмін. Зокрема, наведено приклад: Кривоніс – Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу). Тому й Білозір буде – Білозора, Білозорові (Білозору). Так само й Чорновіл – Чорновола, а не Чорновіла. Чергування і/о зберігається.

• 5 •

Марина Олександрівна, Черкаська область: В останні десятиліття поширилася тривожна тенденція: батьки давали своїм дітям імена на російський лад не Артем, а Артьом, не Олена, а Альона, не Христина, а Крістіна. Яким має бути по батькові, коли цей Артьом виросте і в нього будуть свої діти?

Будуть Артьомовичі та Артьомівни. Слава Богу, що не Артьомовни. Аналогічно – Кіріловичі та Кірілівни. Можливо, Артьом і Кіріл у дорослому віці захочуть надати своїм іменам українського звучання і внесуть зміни в паспорт, але ніхто не може і не має права їх до цього примушувати.

• 6 •

Іванна з Тернопільської області: Мого хлопця звати Олег. Яким має бути кличний відмінок Олега? Досі є суперечки між тими, хто каже «Олеже», і тими, хто наполягає на «Олегу». Але природніше ж покликати хлопця «Олеже», бо «Олегу» – це давальний.

У §87 правопису зазначено, що правильні обидві форми: «Олегу» і «Олеже». Раніше форма Олеже вважалася застарілою, як «княже» замість «князю», проте зараз її відродили. Звучить дуже органічно і унеможливлює небажану омонімію в давальному та кличному відмінках.

• 7 •

Іван Петрович, Київ: Як правильно писати «Сектор Гази», «Сектор Газа», чи треба писати сектор з великої, адже це просто частина території: як область, район, регіон? «Цахал», «Цагал», «Цаал» – теж можна часто можна чути різне вимовляння назви Армії оборони Ізраїлю. То як все ж таки правильно українською.

Газа – це міська агломерація. Професорка Катерина Городенська в офіційній відповіді Інституту української мови подає слово «сектор» з великої літери як частину топоніма і відмінює слово «Газа». Отже, правильно Сектор Гази.

ЦАХАЛ – це абревіатура, яку пишемо з літерою х згідно з §122 Українського правопису: у словах зі східних мов [h] і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х.

• 8 •

Оксана з Києва: Ви розповіли про те, як писати Путіна Володимир чи Владімір, але є маса іноземних імен та прізвищ, які пишуться українською як завгодно. Приклад: Беньямін Нетаньягу чи Нетаньяху, чи Нетаніягу? Чим маємо керуватися, відтворюючи українською іноземні імена і прізвища?

Згідно з правилом передавання слів зі східних мов пишемо Нетаньяху. А керуватися повинні Українським правописом. Як передавати несловʼянські імена і прізвища, там розписано у двадцяти параграфах (III розділ «Правопис слів іншомовного походження», §121–140).

• 9 •

Анвар з Києва: Ви радите іншомовні слова, які латиною передаються літерою H, вимовляти через Г. А що робити з Аллахом – має бути Аллаг? Мусульмани категорично проти, щоби ми писали через «х», наполягають на «г». Носії арабської саме так і вимовляють Аллаг.

Ні, не Аллаг. Це ще одне запитання на правило, про яке ми згадали вище. Ми повинні керуватися правилами власної мови. У §122 правопису чітко зазначено, що у словах зі східних мов зберігається х: брахман, джихад, моджахед, ханум, харакірі, хіджаб, шахід, Аллах, Ахмед, Мухаммед, Сухроб, Хакім, Хаммурапі і т. ін.

• 10 •

Ольга Ігорівна: Наголос у числівника одинадцять у родовому відмінку на останньому складі чи ні?.

Так, на останньому: одинадцяти́. І одинадцятьо́х (від одинадцятеро).

• 11 •

Наталя Бичкова: Багато хто зараз використовує слово «срач», яке мені дуже не подобається. Як його можна замінити, щоб було таке саме за змістом?

«Срач» – це сленгове слово на позначення явища інтернет-культури. Але літературний відповідник я вам підібрала: свара. За тлумачним словником це незгода, конфлікт, суперечки. (Тоді як «сварка» – це синонім до «лайки».)

«Главком»