Чи зможе Україна відстояти своє місце в НАТО у рішенні саміту Альянсу в Гаазі

Сьогодні у Брюсселі завершилася дводенна зустріч міністрів закордонних справ держав-членів НАТО.

Основна офіційна її мета – підготовка до майбутнього саміту Альянсу в Гаазі.

Головним гравцем, що задавав тональність дискусій у штаб-квартирі НАТО, став, поза сумнівом, американський держсекретар Марко Рубіо.

Він оголосив ультимативну і дуже амбіційну вимогу до усіх держав-членів НАТО про збільшення оборонних витрат до 5% ВВП, а також запевнив, що Білий дім не буде "місяцями" терпіти брехню та шантаж з боку Путіна.

Але головним пріоритетом Києва саме на цій зустрічі у Брюсселі, схоже, стало питання майбутніх відносин України та НАТО.

Докладно про те, що обговорювали у Брюсселі і які сигнали надсилали учасники зустрічі, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Битва за членство та проти Росії: як Україна та союзники готують ґрунт для саміту НАТО у Гаазі.

Далі – стислий її виклад.

"Ми хочемо поїхати звідси (з зустрічі міністрів Альянсу) з розумінням…, що кожен з членів візьме на себе і згодом втілить зобов’язання щодо досягнення показника у 5% (від ВВП на оборону)", – заявив Марко Рубіо у Брюсселі перед його зустріччю з генсеком НАТО Марком Рютте.

Ця заява стала однією з двох головних новин зустрічі Альянсу.

Друга новина, що прозвучала разом із цією і сприймалася виключно у зв’язці з нею – це його запевнення, що США лишатимуться в НАТО.

Адже – і це є новою реальністю – збереження США як активного члена Альянсу не є гарантованим.

"Європейська правда" вже розповідала про те, як Європа та європейські лідери намагаються зберегти партнерство із США (детальніше про це читайте у статті "З Трампом за будь-яку ціну?").

Однак до такої високої ціни готові виявилися далеко не всі.

Утім, у цій дискусії Київ не бере участі.

На відміну від іншої – про те, чи буде наша держава членом Альянсу.

У Брюсселі міністр закордонних справ Андрій Сибіга виголосив промову із головним сигналом: Україна буде в НАТО, і цього не змінити.

Про принциповість України в цьому питанні український міністр виголосив у присутності всіх союзників, включно зі США.

Тож можна бути впевненим, що держави-друзі України (які, "за співпадінням", входять до тих, хто витрачає на оборону найбільше і матимуть голос у дискусіях зі США) цю подачу використають.

Утім, для України у питанні майбутнього саміту і досі лишається важлива інтрига.

Навіть дві.

Перша з них – це те, чи буде Україна присутньою на зустрічі лідерів у Гаазі.

І це – не питання спільного фото.

Йдеться про те, чи будемо ми брати участь у дискусіях стосовно себе.

Тож, за даними "Євро.

Правди", сигнал про обов’язкову, безумовну потребу у запрошенні України – теж прозвучав на засіданні у Брюсселі.

Та головний виклик – це формулювання рішення саміту щодо України.

Ось тут ситуація складніша.

Впевненості у дипломатичній перемозі немає і близько.

Нею стало би повторення у рішенні Гааги тієї формули, якої Україна досягла на вашингтонському саміті: тобто що шлях Україна до членства є незворотним, а зараз тривають практичні кроки на цьому шляху.

Реальним видається проміжний варіант, коли декларація саміту НАТО не цитуватиме амбітні рішення щодо України, а лише пошлеться на рішення попередніх самітів – тобто, включно з вашингтонським.

Юридично це матиме таку ж вагу.

Політично, звісно, буде не найкращим, не найамбітнішим для нас варіантом.

Утім, попереду ще 2,5 місяці, протягом яких триватиме пошук прийнятної формули.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка (з Брюсселю) Битва за членство та проти Росії: як Україна та союзники готують ґрунт для саміту НАТО у Гаазі.