Освіта без зубріння в КМDШ Всесвіт: як у Clever Kids зберігають інтерес до знань

У спецпроєкті «Сніданок.

Твоя школа» засновник мережі приватних шкіл та садочків КМДШ Всесвіт Володимир Козленко поділився секретами підтримки мотивації у дітей.

Докладніше про те, як школа може підтримувати вогник знань у дітей, розповідають директорка «Clever Kids by КМDШ” Людмила Ціпун та вчитель англійської, ICF Coach Микола Ціпун.

Для того, щоб дитина полюбила навчання, є кілька головних факторів.

Безпека й довіра, визнання прогресу, свобода вибору, позитивна взаємодія з вчителями, а ще зв’язок освіти з реальністю, аби дитина розуміла, навіщо їй знання.

Усе це беруть за основу вчителі КМDШ Всесвіт, турботливо підтримуючи мотивацію дітей.

Перше знайомство зі школою, яке надихає вчитись.

Першокласникам найважливіше одразу відчути, що в школі безпечно й цікаво.

Тому ідеальний варіант – м’який старт: більше гри, знайомих речей, дружня атмосфера, позитивне введення в правила без різких заборон і стресу.

Саме так діють у Clever Kids.

У початкових класах вчителі разом із дітьми створюють власні щоденні ритуали довіри.

Це допомагає першачкам з перших днів бачити, що вчитель усміхнений та дає можливість спробувати щось нове, і вони природно хочуть повертатися туди знову і знову.

«У навчанні, як з їздою на велосипеді.

Хтось може годину розказувати вам інструкції, але результат «так собі», поки ви не сядете та не спробуєте самі.

Тут ніхто не кричить за помилки, а навпаки підказує, як спробувати інакше.

Учні мають право вибору, часто обираючи цікавіший для себе формат завдання.

Ми заохочуємо проєктну діяльність, тож учні можуть придумати і реалізувати власний проєкт — від мінідослідження до соціальної акції.

Коли школяр відчуває, що навчання – це не «зубріння», а шлях до нових відкриттів, інтерес не згасає», — розповіла Людмила Ціпун.

Рецепт підтримки мотивації від Clever Kids.

Щоранку прокидатися з бажанням дізнатись щось нове – звучить фантастично.

Проте у Clever Kids мають кілька підходів, які роблять це реальністю.

Один зі секретів команди – унікальна гейміфікована система мотивації.

Це власна розробка, яку не знайти в жодній іншій школі.

Вона поєднує в собі «магію» зовнішньої мотивації з природною допитливістю дітей.

Як саме все працює?.

Спочатку — питання дитини.

Усі діти народжуються з мільйоном «Чому?», і у Clever Kids це використовують, як «паливо».

«Уявіть, як шестирічка приходить на урок і питає: «А чому веселка така яскрава?».

Або підліток вигукує: «Хочу зняти відеоблог про науку, де почати?».

Ось цей «вау»-момент ми й підхоплюємо: кожен учень формулює свої цілі й щодня бачить, як його маленькі (а інколи й великі!) кроки перетворюються на досягнення», — поділився Микола Ціпун.

Зовнішнє підкріплення, що роздмухує внутрішній вогник.

У системі Clever Kids з’являються «досягнення» та «рівні».

Але найважливіше — дитина розуміє, що отримує ці відзнаки не як приз, а як результат своїх досягнень.

Коли старанність і реальний інтерес зливаються воєдино, ми відчуваємо себе супергероями.

Саме ці моменти й ловлять педагоги.

Рефлексія кожного дня.

Наприкінці дня діти збираються в невеликому колі й озвучують, що їм вдалося, що здивувало, що хотіли б спробувати.

Такий короткий аналіз допомагає усвідомити вже зроблені кроки і мотивує до наступних.

Під час перерв чи у певні моменти уроку учні роблять короткі вправи на дихання, концентрацію або візуалізацію.

Тож інколи замість галасливої перерви діти кілька хвилин сидять із заплющеними очима й «дихають веселкою».

Потім повертаються до занять більш зібраними і спокійними.

Міжпредметні зв’язки та проєктне залучення.

У всій мережі КМDШ Всесвіт діти часто досліджують одне питання з різних боків.

Наприклад, на «Інтегрованому уроці» вони беруть тему «Вода» і вивчають її фізико-хімічні властивості, малюють акварелі, розв’язують приклади з відсотками у складі води, а потім тестують «чому кораблі не тонуть» у шкільному басейні.

Спочатку практика, потім правила.

Діти спочатку «наживо» досліджують явища (чи то вибух кольорових вулканів із соди та оцту, чи роботу 3D-принтера), а вже потім виводять «формули» і правила з цього досвіду.

Це дає відчуття, що знання реально працюють у житті.

«Наша система, щоденні рефлексії, практики самоусвідомлення створюють ту саму «магічну» атмосферу, де дитина сама прагне пізнавати світ.

І навіть найскладніші теми здаються їй цікавими, бо вона бачить: «Ого, це ж реально можна застосувати ось тут!», — зазначив Микола Ціпун.

Чим можуть допомогти батьки?.

На мотивацію дитини впливає не лише школа, але й батьки.

Вкрай важливо, щоб вони також підтримували у маленького дослідника бажання пізнавати й досягати.

Як це зробити?.

Здорова похвала й увага до прогресу.

Похвала працює найкраще, коли стосується зусиль, а не просто результату.

Треба помічати навіть маленькі досягнення, як-то нові вивчені слова чи зменшення помилок у диктанті.

Це підтримує віру дитини у свої сили.

Прийняття помилок і мінімальний фокус на оцінках.

Помилка — це не провал, а крок до розуміння теми.

І оцінки є лиш дороговказом до того, що краще підтягнути.

Вони не мають стати самоціллю дитини.

Тож питання «Що нового ти дізнався?» завжди важливіше за «Яка в тебе сьогодні оцінка?».

Відмова від методу «батога та пряника».

Обіцянки винагороди («Купимо Play.

Station, якщо отримаєш 12!») чи погрози («Будеш мати 7, то ніяких канікул!») працюють проти внутрішньої мотивації.

Дитина стає залежною від зовнішнього стимулу й не вчиться заради знань, а тільки щоб уникнути «покарання» чи отримати «приз».

Щира цікавість до життя дитини.

Діти дуже тонко відчувають, коли батьки слухають їх «для галочки».

Тож якщо від них є щирий інтерес до шкільних історій, проєктів чи ідей, це мотивує розвивати свої зацікавлення й далі ділитись ними з близькими.

Власний приклад.

Якщо батьки читають, цікавляться чимось новим, дитина частіше це наслідуватиме..

Баланс навчання й відпочинку.

Дитина залишається дитиною.

Їй потрібен вільний час для ігор чи хобі.

Важливо допомогти знайти цей баланс.

Контроль за часом у гаджетах.

Навчання потребує часу й зусиль, тому при необмеженому доступі до контенту, який дає миттєвий дофамін, освіта може програти конкуренцію.

Варто встановлювати часові межі, пропонувати цікаві й корисні альтернативи.

Не порівнювати з іншими.

Це руйнує самооцінку й викликає образу або заздрість.

Вимкнути гіперконтроль.

Коли батьки перестають контролювати кожен крок дитини, вона стає більш самостійною та вчиться брати відповідальність на себе.

«Найголовніше — створити таке середовище, де дитина хоче ставити запитання і досліджувати, батьки підтримують, а вчитель стає не «наглядачем», а партнером.

Коли дитина відчуває, що її ідеї цінують, вона сміливо пробує, помиляється і знову пробує.

Такий дружній до учня підхід впроваджується у мережі КМDШ Всесвіт, де дбають, щоби кожен учитель був наставником, а навчання ставало пригодою», — підкреслила Людмила Ціпун.