Астрономи виявили біля Землі ще один уламок Місяця і їх може бути більше

Об’єкт привернув увагу команди Mission Accessible Near-Earth Object Survey (MANOS), яка вивчає легко доступні астероїди, інформує 24 Канал. Кілька днів потому дослідники на чолі з Тедді Каретою та Ніком Московіцем задіяли телескоп Lowell Discovery Telescope, щоб детальніше проаналізувати 2024 PT5.

Видимі та ближні інфрачервоні спостереження показали, що об’єкт не є типовим астероїдом – його спектр нагадує зразки порід, доставлені на Землю в рамках програм "Аполлон" та "Луна-24".

Науковці дійшли висновку, що 2024 PT5 є уламком, викинутим із поверхні Місяця внаслідок давнього зіткнення. За словами Карети, об’єкт наче рухався "внутрішньою смугою" космічного шосе, тоді як Земля – "зовнішньою", й у серпні 2024 року їхні траєкторії збіглися.

До кінця вересня 2024 року фрагмент почав віддалятися, але орбітальний аналіз свідчить, що у 2055 році він знову наблизиться до нашої планети.

Це лише другий випадок ідентифікації місячного уламка серед навколоземних об’єктів. Першим був астероїд 469219 Kamoʻoalewa, відкритий у 2016 році та визнаний уламком Місяця у 2021-му. На відміну від нього, 2024 PT5 менший і має молодшу поверхню.

Фото 2024 року, на якому зафіксований 2024 PT5 / Фото Two-Meter Twin Telescope

Якщо орбіта Kamoʻoalewa є квазі-супутниковою – він залишається поблизу Землі кілька обертів, не обертаючись навколо неї – то 2024 PT5 обертається навколо Сонця й лише тимчасово перетинає земну траєкторію.

Хоча обидва тіла мають подібні до земної орбіти, їхня динаміка та фізичні характеристики суттєво відрізняються. Це свідчить про можливу наявність цілої групи раніше не зафіксованих уламків Місяця поблизу Землі. За словами Карети, деякі з уже відомих астероїдів, які виглядають незвично, можуть також мати місячне походження.

Кратер Джордано Бруно – можливе джерело астероїда Kamoʻoalewa / Фото Nature Astronomy

Розрахунок орбіт навколоземних об’єктів залежить від точного визначення їхнього походження. Якщо деякі з них помилково класифіковані, це може вплинути на розуміння їхньої потенційної загрози для Землі. Хоча Карета вважає, що ймовірність такої помилки мінімальна, він наголошує: необхідно її виключити шляхом подальших досліджень.