АРМА "кинула" покупців картин Медведчука: ні картин, ні грошей — ще й брешуть
АРМА "кинула" покупців картин Медведчука: ні картин, ні грошей — ще й брешуть

АРМА "кинула" покупців картин Медведчука: ні картин, ні грошей — ще й брешуть

Національне агентство з розшуку і менеджменту активів (АРМА) влаштувало розпродаж арештованих картин державного зрадника Медведчука.

Напродавало людям лотів майже на один мільйон гривень.

І тепер не віддає покупцям ні їхні картини, ні гроші.

Бо продавали їх всупереч судовим заборонам.

АРМА розпочало продажі, завідомо знаючи, що жоден покупець не зможе забрати свою картину, проте гроші — взяли.

Ось таке державне шахрайство.

АРМА ще з часів свого заснування, на жаль, стала дуже зручним інструментом державного рейдерства, а сьогодні — ще й мародерства.

В листопаді минулого року ми робили велике розслідування про те, як АРМА на відкритих торгах продає арештовані активи.

Тоді для повноти сюжету ми вирішили придбати в АРМА одну з арештованих дрібничок державного зрадника Медведчука — картину.

І вже на стадії підготовки ефіру ми з’ясували, що АРМА не віддасть нам картину, а кошти, ймовірно, втрачені.

Ошуканих покупців виявилось багато.

І всі вони, разом зі мною, заплатили АРМА близько 1 мільйона гривень.

Як виявилось згодом — просто за повітря.

Масштабна афера від АРМА, службова недбалість, відверта брехня від голови агентства Олени Думи, та зрештою, хто покриває це свавілля — розбираємось в проєкті Хапуга.

Уявіть собі, що ви щось придбали: все оплатили, маєте всі квитанції, у вас навіть договір підписаний із продавцем є.

А ось товар — не віддають.

Певно, це можна назвати шахрайством.

Адже вас обманули, так? А тепер уявіть собі, що вам щось продає держава: ви платите державі гроші, а натомість отримуєте просто нічого і навіть без пояснень.

Саме так і вчинило Агентство з розшуку і менеджменту арештованих активів.

На You.

Tube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: АРМА «кинула» покупців картин Медведчука! Ні картин, ні грошей! Ще й брешуть!.

Яку схему провернуло АРМА.

В листопаді минулого року АРМА розпочало продаж арештованих картин Медведчука.

Частина з них була продана звичайним громадянам на відкритих аукціонах.

Покупці заплатили в АРМА кошти і очікували на завершення процедури, щоб отримати свої картини.

І все було б чудово, якби не одне "але".

За кілька місяців до старту продажів Вищий антикорупційний суд заборонив віддавати ці картини.

У це складно повірити, але Агентству було про це добре відомо від самого початку.

Тобто, взяли у людей кошти, знаючи, що не зможуть віддати покупцям картини та втягнули їх у війну між державними органами влади і судами.

Схоже на те, що АРМА тупо "розвело" звичайних громадян на гроші і тепер уникає відповідальності.

Як ще це назвати, якщо не лохотрон? Адже дії керівництва АРМА були абсолютно свідомими — і ось чому.

На початку повномасштабного вторгнення Печерський суд віддає АРМА для реалізації арештоване майно держзрадника Медведчука: картини, годинники, гроші, нерухомість.

Картини були передані Національному художньому музею України для проведення експертизи, оцінки та зберігання.

Пролежали вони там аж два роки і АРМА з ними нічого не робило.

Аж поки нова очільниця АРМА Олена Дума влітку 2024-го не почала ворушитися, щоб їх продати.

У цей же час Міністерство юстиції розпочинає процес націоналізації цього майна.

Зараз буде трошки юридичного контенту, але це — важлива частина історії, яка доводить, що дії АРМА — не просто шахрайські, а тягнуть на статтю кримінального кодексу — зловживання владою.

У липні 2024 року Мін’юст через Вищий антикорупційний суд накладає заборону на переміщення картин.

Ось, власне, це рішення суду, в якому чітко написано:.

«Заборонити Національному художньому музею України здійснювати відчуження, передавання у володіння та користування третім особам цих картин».

А ось — апеляційна скарга від АРМА, щоб цю заборону зняти, бо ж вона заважає виконувати Агентству рішення суду про реалізацію.

Точніше, заважає голові АРМА Олені Думі постати перед громадянами героїнею, яка «розправляється» із Медведчуком.

І ця скарга залишилася без задоволення.

Простими словами: АРМА прекрасно знало, що існує судова заборона, яку воно не змогло скасувати, і що жоден покупець в майбутньому ніколи не побачить ні самих картин, ні своїх грошей.

До того ж вже після продажу частини картин пізніше у грудні 2024-го Вищий антикорупційний суд накладає повну заборону АРМА продавати картини:.

«Заборонити АРМА здійснювати реалізацію майна, переданого в управління ухвалою Печерського суду».

Подальші апеляційні скарги Агентства не було задоволено, і Верховний суд також не підтримав АРМА.

Ще один факт, який підтверджує абсолютну байдужість керівництва Агентства до цієї ситуації.

АРМА навіть не повідомила Національний художній музей, в якому зберігаються арештовані картини, про те, що збирається їх продавати і їх якось потрібно віддати покупцям.

«Жодних повідомлень стосовно того, що коли буде аукціон, ми не отримували.

Всю інформацію, яку ми отримували, ми отримували зі ЗМІ.

У нас звернень стосовно видавання творів не було», — розповіла генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець.

Директорка музею також не розуміє, для чого було АРМА продавати картини, якщо вони підлягають націоналізації Мін’юстом.

«На мою думку, варто було все ж таки дочекатися рішення остаточного.

І тільки тоді, відповідно до цього остаточного рішення, передавати музеям, виставляти на продаж.

Це було б правильно», — каже Юлія Литвинець.

Отже, намагаючись обійти судові рішення, позиції Мін’юсту, не повідомляючи Музей про те, що до нього прийдуть покупці за картинами, схоже, що всі дії АРМА — лише для піару, бо поряд із картинами стоїть прізвище Медведчука.

Що кажуть експерти.

Ми попросили експерта з АРМА розібрати ситуацію, яка виникла із шахрайським продажем картин — колишнього головного юриста Агентства Андрія Потьомкіна, який знає, як працює Агентство зсередини.

Чому ж АРМА продало картини, що означають судові заборони, до чого тут Мін’юст, та що чекає на покупців.

І, зрештою, хто в цьому винен?.

«Люди стали заручниками службової недбалості не одного, а цілої групи органів влади.

АРМА в межах кримінальних процедур сприяє Офісу генерального прокурора і Державному бюро розслідувань забезпечувати збереження цих картин як речових доказів в кримінальному провадженні.

Коли кримінальне провадження закінчиться, ці картини будуть конфісковані.

Але це може відбутися і через 5, і через 10 років.

А адміністративні процедури Міністерства юстиції, націоналізації, вони швидкі», — каже ексначальник юридичного управління АРМА Андрій Потьомкін.

Для того, щоб зберегти картини, в межах їхньої націоналізації і стягнення у дохід державі, у липні 2024-го Мін’юст попросив Вищий антикорупційний суд заборонити Національному музею їх комусь передавати.

«Тобто, якщо АРМА бачить, що є заборона музею, ухвала Вищого антикорупційного суду, заборона музею щось комусь віддавати.

АРМА розуміє, що якщо воно почне продаж, то покупець, який купить картини, в музеї нічого не отримає.

Він отримує конфлікт з Вищим антикорупційним судом і конфлікт з Міністерством юстиції», — пояснює Андрій Потьомкін.

Позиція Мін’юсту і Антикорупційного суду була зрозуміла.

Вони обоє прямим текстом сказали «АРМА, ми не хочемо, щоб ти щось продавала».

«Тобто АРМА чітко розуміло, що покупець нічого не отримає, якщо воно щось продасть, і що Мін’юст і Вищий антикорупційний суд не сприймуть продаж АРМА.

Але попри це розуміння, АРМА все одно почало рухатись, все одно продало картини і зіштовхнуло лобами громадян з Міністерством юстиції.

І, відповідно, вони не мають зараз ні грошей, ні картин, і не мають виходу з цієї ситуації», — каже Андрій Потьомкін.

Як це пояснює очільниця АРМА Олена Дума.

Як весь цей гармидер пояснить очільниця АРМА Олена Дума — ставимо запитання на відкритому брифінгу.

Та пані Дума розповідала дуже довго і дуже цікаво, однак зовсім не те, про що я запитувала:.

— Давайте повернемося до рішення суду якраз в липні.

ВАКС, який заборонив Національному музею України робити більше, ніж з цими картинами.

І АРМА подавало апеляцію на це рішення і програло його.

Тобто Національне агентство знало, що нові покупці не зможуть забрати ці картини, бо існує судова заборона.

Я процитую: Вищий антикорупційний суд заборонив Національному художньому музею України здійснювати відчуження, передачу, володіння та користування третім особам історико-культурних та матеріальних цінностей, а саме: … Далі йде перелік усіх картин.

— Я прокоментую.

Національний художній музей ще ж не є розпорядником чи власником картин.

Вони зберігаються в межах кримінального провадження за місцем перебування.

Я думаю, це рішення ВАКСу стосується того, що вони, ті, які мають художню цінність, ті, про які я розказала, отримали висновки Міністерства культури, це точно ж та частина, яка має залишитися в музеї, точно не має покинути їхню територію, я абсолютно на боці ВАКСу.

— А для чого було тоді апеляцію подавати?.

— Ні, це стосується інших картин, які були на майданчиках «Прозоро продажі».

Ми вже з’ясували, що АРМА знало про заборону Нацмузею віддавати картини, бо подавало апеляцію, яку програло.

Тому наступні слова Олени Думи — просто брехня.

— Ні, це все ми говоримо про липень, а не про грудень, коли ВАКС АРМА заборонив.

Ми говоримо про липень, коли ВАКС заборонив Національному музею віддавати ці картини.

Для чого тоді було апеляцію АРМА подавати?.

— Пані Ольга, ми подавали апеляцію на рішення ВАКСу грудня місяця.

Андрій Потьомкін слухає цей брифінг на телефоні і коментує:.

«Або це страшенна некомпетентність, або відверта брехня.

Але насправді на цій пресконференції вона настільки детальні моменти описує того, як вони встановлювали культурну цінність, як передавали на оцінку.

Настільки дрібні деталі, які відомі насправді лише головному спеціалісту.

Тому повірити в те, що вона некомпетентна в цих питаннях, не можу.

Тому відверта брехня.

Відверта брехня і все».

І це не єдина брехня очільниці АРМА.

Ось ще декілька «ляпів» Олени Думи на мої запитання.

Наприклад, чому кошти, отримані за продаж картин Медведчука, не вказані в реєстрі АРМА як отримані, Олена Дума відповідає:.

— Наша стаття 25 закону передбачає, які відомості мають бути внесені в реєстрі.

І там номер ухвали, обвинувачення, підслідні слідчі, судді, прокурори.

Все те, що вам, наприклад, нецікаво.

— Ні, мені якраз цікаво.

— Добре, але ж дивіться, давайте тут не поверніть повністю правду, тому що в нас в реєстрі водночас міститься… вчинення вбивства, докази.

— Уліки, докази, речові докази.

— Ну, тобто, вибачте.

— Воно все, по суті, речові докази.

— Так, так.

А наш головний спеціаліст, це в відділі 5 людей, тобто має займатися цією ухвалою.

Ми отримали на 100 сторінок, тобто він має відкинути і зараз далі.

Андрій Потьомкін пояснює:.

«Якщо актив якийсь арештований, навіть знаряддя вбивства, і інформація про те, що він арештований, вноситься в реєстр, але такий актив не передається в управління АРМА.

Тому тут вона вам просто заговорює зуби».

Згідно Закону про АРМА, кошти, отримані від реалізації арештованого майна, мають бути розміщені на депозитному рахунку АРМА і вказані в реєстрі.

Я сплатила за картину шість тисяч гривень — і де вони? Адже в реєстрі про це — нічого.

Де гроші?.

«АРМА порушує власний закон, коли не вносить цю інформацію.

Чи її внесли сьогодні після вашого запитання, я так розумію, п’ятимісячної давності? Якщо і за п’ять місяців вони не внесли, ну це просто службова недбалість, байдужість взагалі до всього», — каже Андрій Потьомкін.

Ну і на закуску, щоб ви розуміли обізнаність очільниці АРМА в законодавстві:.

— Ви ж розумієте, що ваш акт з прокуратурою мене як покупця не має стосуватися.

Це ж ваші стосунки.

Я цивільний покупець, а ви в даному разі цивільний продавець мені.

Виходить, що кошти я заплатила, майна не отримала, гроші мені не повернули.

— Цивільний продавець у вас — електронний майданчик, АРМА — орган державний влади, який згідно закону про публічні закупівлі, про захист економічної конкуренції, відібрав майданчик.

І у вас майданчик, ваша цивільна юридична особа, яка згідно статті 290 цивільного дальше там кодексу, має з вами….

«Стаття 290 цивільного кодексу — право на донорство.

Договір купівлі-продажу підписується з АРМА.

Тому Олена Дума відверто вам збрехала.

АРМА є цивільним продавцем, а покупці є, відповідно, покупцями», — пояснює Андрій Потьомкін.

АРМА ошукала адвоката.

Експосадовець АРМА Андрій Потьомкін — не єдиний юрист, який критикує дії Агентства.

Один з покупців картин Медведчука, також юрист — адвокат із санкційних справ, який теж, як і я, проводив свій власний експеримент.

«Я взяв участь у двох аукціонах, власне, якісь дві прості картини я придбав.

Тут питання більшою мірою правової цікавості.

Процедура була повністю дотримана.

Я взяв участь через платформу "Ю-БІЗ".

Належним чином все підписав, всі документи.

Мені належним чином надали відповідні протоколи.

І все було абсолютно добре до того моменту, коли дійшла справа до фактичного передавання куплених відповідних картин.

Тут виникли складнощі», — каже ошуканий АРМА адвокат Володимир Єніч.

Адвокат, на відміну від мене та десятків інших покупців, через специфіку своєї професії знав про правову колізію, що виникла із картинами.

Тож знав і про судові заборони.

«Так, я про них знав.

Це додавало додаткового правового азарту подивитися на те, як буде вирішена ситуація.

Допускати, зокрема, тої, як на мою думку, абсолютно неприпустимої ситуації щодо взаємних спорів між органами державної влади в адміністративних судах, не можна в жодному разі.

Особливо, коли ми говоримо про стягнення такого роду активів, які мають, зокрема, і важливу медійну складову для демонстрації того, що Україна спроможна здійснювати конфіскацію активів осіб штибу Медведчука», — каже Володимир Єніч.

Тож, якщо ви вирішили щось купити в АРМА — у вас можуть не тільки взяти гроші і не віддати, що по праву належить вже вам, а й брехати в обличчя.

І це робить керівник державного органу влади, не боячись ані свідків, ані камер.

За моєю заявою до Державного бюро розслідувань було розпочато розслідування.

Щоправда, не одразу.

Цілих чотири місяці ми разом із адвокатами за це боролися та навіть отримали рішення суду про примусове відкриття кримінального провадження.

Але нам здається, що затягування часу, аби не розслідувати реальний злочин АРМА проти громадян України — зовсім не випадковість.

Та й впевнена і безкарна поведінка Олени Думи може свідчити лише про одне.

«Зараз вона приховується владою, бо вона одиниця, одна куля в рушниці влади, і вона їм потрібна», — каже Андрій Потьомкін.

Доля попередніх очільників АРМА.

Будь-який скандальний очільник органу державної влади, рано чи пізно, отримує результат своєї діяльності.

Принаймні, так було з усіма попередниками Олени Думи, які зараз на лаві підсудних чекають на свої результати.

Перший очільник АРМА Антон Янчук підозрюється у зловживаннях з арештованим майном.

НАБУ і САП дійшли висновку, що махінації лише в чотирьох епізодах завдали збитків державі на понад 426 млн грн.

Другий керівник, Віталій Сигидин та його наступник Дмитро Жоравович підозрюються ДБР, зокрема, у викраденні 400 тисяч доларів, які були передані АРМА.

А щодо результатів Олени Думи — покаже час.

І звісно, ДБР тепер просто зобов’язане провести розслідування за кейсом шахрайського продажу картин Медведчука.

Адже закон — один для всіх.

На You.

Tube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: АРМА «кинула» покупців картин Медведчука! Ні картин, ні грошей! Ще й брешуть!.

Источник материала
loader
loader