Польський Трамп. Кого обрали президентом наші сусіди

На президентських виборах у Польщі переміг очільник Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький. За нього віддали голоси 51,89% виборців. 49,11% підтримали суперника Навроцького – мера Варшави та проєвропейськи налаштованого політика – Рафала Тшасковського. Такими є дані Державної виборчої комісії Польщі (PKW) після підрахунку 100% голосів.

Напередодні ввечері екзит-поли засвідчували зворотнє: перемогу Тшасковського з мінімальним відривом у 0,6%. Але вночі настрої в обох виборчих штабах радикально змінилися.

«Ми зцілимо Польщу», – пафосно заявив Навроцький, який на очах мільйонів протягом ночі з лузера (якщо вірити першим екзит-полам) перетворився на тріумфатора.

Досить часто за голосними та амбітними заявами стоїть звичайний популізм та нуль ефективних рішень. Останні вибори в США з гучними обіцянками їх переможця – зайвий доказ цьому. Поляки ж зможуть випробувати свою ставку на кандидата, що не шкодував гучних обіцянок, упродовж наступних років.

«Главком» нагадує, хто такий Кароль Навроцький та чого чекати від нього Україні.

Що передувало

Цьогорічні польські вибори, крім Навроцького, мають ще одного переможця. Це – «бронзовий призер» першого туру Славомір Менцен, відвертий українофоб та антисеміт, один з лідерів «Конфедерації», об’єднання партій крайнього правого спектру. Він змусив обох своїх більш удачливих суперників танцювати під власну дудку. Менцен вдався до нетривіального кроку: запросив Рафала Тшасковського та Кароля Навроцького до себе на інтерв’ю. Менцен вважав, що обидва претенденти мають переконати його електорат віддати голоси за одного з них.  

Своїх гостей Менцен приймав у пабі. Але крім пива, на столі була й складена ним декларація з восьми пунктів. Більшість цих пунктів стосувалися внутрішніх справ, і аж два були присвячені Україні. Менцен вирішив задекларувати обіцянку не пускати Україну в НАТО. А ще – заборону участі польських військових у миротворчій місії на наших теренах.

Під усім цим радо підписався кандидат від правих Кароль Навроцький. Ліберал Тшасковський декларацію Менцена відкинув, хоча з деякими її положеннями він солідаризувався. Але не з тим, що торкався заборони українського членства в НАТО, тут Тшасковський – на нашому боці. Чого не скажеш про Навроцького… Йому, втім, не надто допоміг «прогин» під Менцена. 

Бо хоча Навроцький і пообіцяв боротися з «бандерівською ідеологією» та «українізацією Польщі», від Менцена він отримав лише усну подяку. Менцен відмовився підтримувати будь-кого з кандидатів, які вийшли у другий тур. У ролику на своєму YouTube-каналі він зазначив, що розчарований Тшасковським і не бачить «жодної причини» голосувати за нього. А щодо Навроцького, то він, за визначенням Менцена, «має проблеми з надійністю», оскільки вже неодноразово потрапляв у гучні скандали. 

З учасників перегонів Навроцького підтримав ультраправий Гжегож Браун, який несподівано посів четверте місце у першому турі президентських виборів. Браун пообіцяв Навроцького «плюсик» біля його прізвища у виборчому бюлетені. 

Кілька схвальних слів для Навроцького знайшов і лідер «Права і справедливості» Ярослав Качинський – дарма, що офіційно цей кандидат балотувався як «незалежний» і не пов'язаний з жодною партією. Не обійшов його увагою і президент Польщі Анджей Дуда: «Не секрет, що я підтримую саме Кароля Навроцького», – сказав він.

Тим часом підтягнулися й «фани» з-за кордону. «Хай живе Навроцький», – пафосно вигукнув прем’єр Угорщини Віктор Орбан. У Сполучених Штатах, де Навроцький має союзника на найвищому рівні – мова про президента Трампа – йому також продемонстрували прихильність. Після того, як американський лідер прийняв Навроцького у Вашингтоні, до Польщі вирушила міністерка внутрішньої безпеки США Крісті Ноем. На мітингу під Жешувом вона заявила, що саме Навроцький «має стати президентом».

Але весь цей десант вболівальників не скасовує його погану репутацію Навроцького. Раніше йому закидали привласнення чужої нерухомості, але це «квіточки». Бо перед другим туром видання Onet опублікувало докази того, що Навроцький, працюючи у 2007 році охоронцем готелю «Гранд» у Сопоті, допомагав гостям замовляти повій. 

Нарешті, просто під час дебатів з Тшасковським Навроцький поклав до рота щось схоже на заборонену у Польщі речовину снус. Пізніше він здав текст на наркотики, закликаючи Тшасковського вчинити так само. Заборонених речовин в організмі Навроцького, щоправда, не виявили.

Поганий варіант для України

23 липня 2025 року Кароль Навроцький відсвяткує 42-й день народження. У молодого польського президента – яскрава біографія. Він виріс у робітничому середовищі, і з юнацтва займався боксом. Працював охоронцем у готелі, а пізніше здобув історичну освіту, і від 2021 року працює головою польського Інституту національної пам’яті. 

Недоброзичливці дорікають Навроцькому зв’язками у кримінальних колах. Кілька років тому у Польщі вийшла книжка про історію польської мафії такого собі Тадеуша Батира. Її автор виступав на телебаченні з розмитим обличчям та зміненим голосом – він дуже дякував за надану інформацію «видатному історику з Ґданська Каролю Навроцькому». Згодом з’ясувалося, що Навроцький та Батир – одна й та сама особа. Навіщо знадобилася Навроцькому така примітивна містифікація – незрозуміло, але вона багато про нього говорить.

Щодо України, то нашу державу Навроцький, м’яко кажучи, не любить. На початку березня він засудив зупинку американської допомоги, на яку пішов Трамп після відомої сцени в Овальному кабінеті. Але тут-таки додав, що в інциденті винний Зеленський та його «невдячність». 

Навроцький зазначає, що не підтримає намір України вступити в ЄС, якщо вона не вирішить питання ексгумації жертв Волинської трагедії. Тема Волині загалом була однією з його пріоритетних обіцянок у разі перемоги на президентських виборах.

«Я борюся за ексгумацію вже багато років, але посада президента дасть змогу робити це набагато ефективніше. Ця справа є для мене фундаментальною», – підкреслює Навроцький. Україна цього року дала «зелене світло» на відновлення пошукових робіт на своїй території, проте цю «перемогу» новий польський президент неодмінного зарахує до власних здобутків. 

Водночас із цим Навроцький зарекомендував себе рішучим противником вивчення злочинів поляків проти українців під час Другої світової війни – польський Інститут національної пам’яті під його керівництвом так і не знайшов спільної мови з українськими колегами. 

Всередині країни Навроцький прагне бачити «безпечну Польщу, нормальну Польщу, з 300-тисячною армією». Він виступає за «Польщу без війни», а покращити добробут громадян пропонує у «оригінальний» спосіб – шляхом зниження цін. У питанні мігрантів Навроцький доволі різкий: «Польща роками була безпечною фортецею. Зараз у країнах Західної Європи ми бачимо, які злочини там чинять мігранти, у якій небезпеці там перебувають жінки». 

Навроцький також обіцяє серйозно взятися за екологію, диверсифікувавши джерела отримання енергії та поєднавши польське вугілля з «атомом» та вітряками.

На додачу до сказаного він заявляє, що не залишить поза увагою й тему репарацій від Німеччини за втрати, завдані Польщі під час Другої світової війни. «Репарації – це питання історичної справедливості та нашого майбутнього. Я буду боротися за це з першого дня своєї каденції», – наголосив кандидат.

Навроцький виступає за всебічний розвиток взаємин Польщі та США. Він не прагне загострень у взаєминах Польща та Росії і саме тому відкидає вступ України до НАТО. Навроцький не проти підтримання економічних взаємин з Україною, він дещо цинічно заявляє про те, що відправить до нас не польських солдатів, а «польських бізнесменів» – у період, коли наша держава відновлюватиметься після війни. 

Аби підсолодити цю діжку дьогтю, нагадаємо одну цитату Навроцького: «Я не маю жодних сумнівів, що Російська Федерація відповідальна за війну в Україні», – сказав він. Утім, ця цитата має несподіване продовження. Так само, як Трамп винуватить у російсько-українській війні свого попередника Джо Байдена, Навроцький вбачає серед її причин «наївність і дурість європейських політичних еліт і, на жаль, їхнього польського помічника Дональда Туска». 

До речі, про Туска. Як уживатиметься чинний польський прем’єр з новообраним президентом?

Що чекає на Польщу

Коли президент та прем’єр країни обрані від конкуруючих структур, це закладає непросту внутрішньополітичну ситуацію. Саме так було (і є) у Польщі. 

Відколи у 2023 році парламентські вибори виграла «Громадянська платформа», її прем’єр-міністр Дональд Туск мав не найтепліші стосунки з президентом Анджеєм Дудою, обраним від «Права та справедливості». Дуда надто часто накладав вето на ініціативи Туска.

Якби Тшасковський як представник «Громадянської платформи» виграв цьогорічні вибори, законодавча та виконавча гілка влади перебували би у певній гармонії. Але перемога Навроцького унеможливила такий варіант. Тепер між новообраним президентом та чинним прем’єром або ж триватиме звична конфронтація, або ж Навроцький провокуватиме підстави для розпуску Сейму та позачергових парламентських виборів. Третього тут, здається, не дано. 

Чи дано? Рафал Тшасковський може не визнати результати виборів та оскаржити їх у суді. Станом на ранок 2 червня, було невідомо, як ставиться цей кандидат до свого програшу. 

Що стосується взаємин Польщі з Євросоюзом, то, як пише Politico, результати недільних виборів означатимуть те, що Польща або перестає бути «поганим хлопцем Європи» (у разі перемоги Тшасковського), або й надалі конфліктує з Брюсселем (коли гору бере Навроцький). Коли «Право і справедливість» була при владі з 2015 по 2023 рік, Варшава вступала у суперечку з ЄС через жорсткі закони про аборти, свободу слова, обмеження прав ЛГБТ, корупцію та невизнання примату європейського права, нагадує видання.

Зайве казати, що простими не будуть і взаємини Польщі з Україною. Кароль Навроцький та Володимир Зеленський ще не зустрічалися особисто, але вже почали заочну пікіровку. У січні 2025-го президент України відповів Навроцькому, який виступив проти членства нашої держави у НАТО. 

«Якщо союзники – а Польща це і є союзники – не хочуть бачити нас у безпековому союзі, то тоді пану Навроцькому треба вже йти тренуватися. Бо може настати момент, коли йому доведеться взяти зброю в руки, йому особисто, щоби захищати разом з іншими свою країну. Бо якщо України немає ніде, це високі ризики, що Росія одразу після України буде на кордоні з Польщею», – зазначив Зеленський в інтерв’ю польським медіа. Тоді Навроцький нічого на це не відповів… Тепер цих відповідей уникнути йому не вдасться. 

На західних кордонах України сформувалася нова реальність, у якій нам доведеться жити і якось будувати відносини з однією з наших сусідок і досі одним із найбільших наших союзників. 

Наталія Лебідь, «Главком»