Лукашенко у Китаї шукав… захисту від Путіна
Візит Олександра Лукашенко в Китай став стратегічно важливою особистою подією. Зростання економічної, політичної і безпекової залежності від Російської Федерації ставить його у складне становище: у Кремлі отримували додаткові аргументи, як диктувати свої умови та посилювати вплив.
Все більше наднаціональний проєкт «Союзної держави» має вигляд інструмента російської експансії на білоруському напрямку, яку команда Олександра Лукашенко намагається стримувати усіма можливим засобами. Не через те, що офіційний Мінськ раптом вирішив виступити проти російського режиму, а у цілях політичного самозбереження білоруської верхівки.
Білорусь влаштовують проєкти, де можна отримати додаткові інвестиції, списати кредити чи заробити кошти, навіть якщо це передбачає допомогу російській військовій індустрії, але все це має виключати загрози того, що російська сторона вирішить ініціювати зміну влади у Мінську на більш лояльну і контрольовану для себе.
У зазначеному контексті, зустріч з китайським лідером Сі Цзіньпіном стала свідомою спробою розширити поле для дипломатичного маневру та залишити «вікно можливостей» щодо часткового виходу з-під російського пресу.
Які ж ключові потреби білоруської сторони у відносинах з Китаєм?
1. Гарантії безпеки
Звичайно, Олександр Лукашенко публічно акцентує увагу на надійному безпековому союзі з Російською Федерацією. Спостерігаються часті спекуляції щодо розміщення ядерного чи інших типів російського озброєння на білоруській території, взаємного захисту кордонів і тому подібне.
Проте, не на камеру, у Мінську не ідеалізують ситуацію та не уникають внутрішньої дискусії: поряд з урочистою боротьбою з надуманими військовими загрозами з НАТО, завжди зберігаються тінь реальної небезпеки, що може прийти з боку здавалось б надійного «союзника».
У Росії не приховують власних намірів розширення впливу до повного контролю над сусідньою країною.
При цьому, реалізація задумів не потребує військового вторгнення, а може здійснюватись плавно і поступово. Спочатку через фінансову складову і економічну експансію, в подальшому через активізацію російських агентів впливу в білоруських силових структурах, рішучої інтеграції білоруських збройних сил до російської системи управління. Такий собі формат «повзучої окупації».
Хоча білоруська влада надає максимальну допомогу і сприяння Кремлю, поступитись політичним суверенітетом і особистими гарантіями безпеки для Олександра Лукашенко і його оточення – перманентна «червона лінія».
Однак, якщо не має інших потужних партнерів, хто прийде на допомогу Білорусі в критичний момент? Єдиний доступний варіант – Китай. Саме тому, робота над білоруським зближенням з офіційним Пекіном – це про безпеку і захист. Однак, не проти умовного «західного ворога», що б там не звучало публічно, а проти непередбачуваного «східного партнера».
Для Олександра Лукашенко ідеальний сценарій, за яким Китай включить Білорусь до стратегічних активів власної зовнішньої політики, за прикладом країн Центральної Азії, особливо Казахстану. Вони у схожій ситуації: ведуть активну економічну взаємодію з Росією, але зберігають занепокоєння щодо можливості прояву російського імперіалізму на їхньому напрямку.
У зазначеному контексті, Китай виступає для них неофіційним гарантом, який чітко проводить межі: будь-які спроби російської військово-політичної експансії у центрально-азійський регіон отримають відповідну реакцію з Пекіну.
За схожий формат підтримки бореться Олександр Лукашенко.
2. Транзитні китайські інтереси у Білорусі
Подібний запит Мінська не буде проігноровано в Китаї, оскільки китайські транзитні інтереси проходять через білоруську територію до Польщі.
Справа у тому, що величезний сухий порт в Малашевичах виступає своєрідними воротами Китаю на європейський ринок.
Керівництво Польщі усвідомило, як використовувати вказаний фактор для опосередкованого впливу на Білорусь. Як тільки на кордоні з Польщею відбувається ескалація, польські дипломати інформують китайських колег щодо необхідності її стабілізації і розпочинають різного характеру організаційні роботи, які затримують роботу транзитного хабу.
Реакція Пекіна послідовна: у Мінську отримують чіткий сигнал, що провокації необхідно припиняти, незалежно від того, чи вони здійснюються білоруськими чи російськими спецслужбами. Китаю важливо, щоб білоруський шлях у Європу не зазнавав жодних утисків чи обмежень.
При цьому, офіційна Варшава спільними діями президента і уряду дали зрозуміти, що Польща готова надавати сприяння в забезпеченні стабільного експорту китайської продукції на європейський вектор в обмін на допомогу Китаю з утриманням Білорусі у стабільному і безпечному режимі.
Особливої актуальності вказаний візит набув на фоні підготовки до військових навчань «Запад – 2025», що технічно мають проходити восени, але не виключається їх організація швидше – у кінці літа.
Для Китаю важливо, щоб вказана подія не стала прикриттям для військових провокацій і ескалації, оскільки це призведе до відповідної реакції з боку Польщі, а значить завдаватиме збитків китайському транзиту.
Як не дивно, тут китайські інтереси ситуативно співпадають з білоруськими, оскільки і для самого Олександра Лукашенко будь-які навчання з присутністю значної кількості російських військ на власній території – це ризик з непередбачуваними наслідками.
Ймовірно предметом двосторонніх перемовин у Пекіні стало саме залучення китайської сторони до моніторингу ситуації у статусі своєрідного стримуючого фактора.
3. Питання економічної взаємодії
Двосторонні економічні проєкти та індустріальний парк «Великий камінь» не розвиваються за тією динамікою, яку очікували у Мінську чи Пекіні. Водночас обмеження себе виключно кредитами з боку Росії ставить Олександра Лукашенко у ще більш складну ситуацію.
Саме тому, для білоруської сторони важливо знайти нові ніші, що можуть зацікавити китайських інвесторів та відкрити кредитні лінії з боку китайських банків, а також розширення експорту стратегічного білоруського активу – калійних добрив.
Якщо Китай купуватиме їх у більших обсягах, російській стороні буде складніше обмежувати їх транзит через власну територію, що часто використовується російським режимом як додатковий інструмент політичного тиску на Білорусь.
Які висновки для України?
По-перше, потенційне досягнення домовленостей щодо залучення Китаю до моніторингу навчань «Запад – 2025» чи організації спільних дій китайської з білоруською армією у ті ж часові рамки – це певний стримуючий фактор. Росія отримає чіткий сигнал з Пекіну, що подальша ескалація з білоруської території викликатиме незадоволення китайської сторони.
По-друге, активізація діалогу між Мінськом і Пекіном – це додатковий аргумент на користь того, що навіть гіпотетичні плани Кремля щодо повторних військових акцій проти України з білоруської території чи прямого залучення білоруської армії до військових дій також отримають критичні оцінки у Пекіні.
Китай вживатиме заходів, щоб упередити подібний сценарій, побоюючись проблем з продовженням безперебійного експорту китайської продукції на європейські ринки через Білорусь.
Таким чином, Олександр Лукашенко надалі шукає спроби для маневру у рамках політичного самозбереження і візит у Китай став важливим елементом такої стратегії.
Якщо двері у Європу виглядають закритими, а налагодити предметні контакти з Адміністрацією Дональда Трампа не вдається – єдиною опцією, яка може частково зберегти його від повної російської експансії залишається Китай.

