З радіоефіру – на сторінки книжки

Оригінал публікації — за посиланням на сайті Грінченко.інформ

Цьогорічний День журналіста видався святковим, але водночас сповненим тривоги. Попри нічні смертоносні «небесні вітання» рашистів, попри важкі рани, які заподіяли Києву чергові ворожі прильоти, столичний  Грінченків університет гостинно зустрічав гостей. Серед них – Вадима Міського, програмного директора ГО «Детектор медіа», члена наглядової ради Суспільного мовлення.

Затишна університетська галерея імені Віктора Огнев’юка стала місцем  презентації книжки Вадима Міського «Українське радіо: Історія буремного століття». Це видання, спільна ініціатива «Детектора медіа» та видавництва «Лабораторія», стало бестселером цьогорічного «Книжкового Арсеналу». Творці цього бібліопроєкту, хоча й не новачки в темі, спершу сумнівалися, чи знайде книжка свого читача. Вадим Міський з усмішкою згадує: «Ми не Сергій Жадан. Але нам дали «зелене світло». І коли я тільки-но тримав у руках перший примірник, видавництво вже почало отримувати відгуки-прогнози: мовляв, книжка стане топовою. Це дуже мотивувало».

Автор зазначив: книжка народжувалася не як наукове дослідження чи суха хроніка подій. «У ній зібрано багато історій – смішних, курйозних, трагічних. Це – про живе, про радіо, яке було поруч із людьми в найкритичніші моменти нашої історії».

Презентація видалася жвавою, атмосфера, сповнена тепла, часом занурювалася в глибини дискусії. Всі охочі активно долучалися до обговорення, ділилися власними думками. Вадим Міський розповів, що ідея книжки виникла ще десять років тому, з внутрішньої потреби почути та зберегти живі голоси радіо, передовсім ті, що звучали у знакові періоди історії, у тяжкі часи випробувань.

Ця книжка – розповідь про те, як звучати в тіні. Про славне медіа, яке звучало на всю країну, але лишалося майже непомітним, бо ефір здається чимось самоочевидним. А були ж часи, коли  кожна озвучена фраза пересівалася  на цензурному ситі і за запущену в ефір «крамолу» усіх до цього причетних позбавляли волі і навіть життя. Але радіоголос не могли заглушити ні репресії, ні війни, ні зміни політичних режимів, ні диктаторські замашки владців – він будив ефір, доносив правду і звучав українською.

На завершення зустрічі активних учасників розмови Вадим Міський відзначив сувенірами. Як нагадування, що історія українського радіо – це не лише минуле, що її неодмінно писатимуть майбутні покоління журналістів.

Книжку написали Вадим Міський і Тамара Гусейнова, ідейним натхненником став Дмитро Хоркін, вийшла вона за підтримки ГО «Детектор медіа». Видання охоплює драматичні періоди репресій і цензури радянських часів, боротьбу за незалежність, відновлення мовлення в деокупованих містах, а також роль Українського радіо як голосу підтримки в найтемніші миті сучасної історії. У центрі розповіді — люди, які творили історію Українського радіо: журналісти, диктори, інженери, митці та слухачі. Через їхні долі автори показують, як упродовж ста років радіо ставало простором свободи — від перших ефірів 1924-го до трансляцій із бомбосховищ під час повномасштабної війни.