/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F6e9d4fadab2e519367dbe82f9449c6b3.jpg)
"Групи смерті", вербування за гроші та булінг: чи варто обмежити доступ дітей до соцмереж
Соціальні мережі стали невід'ємною частиною життя дітей у всьому світі – і водночас дедалі частіше потрапляють у поле зору урядів як фактор ризику. Кібербулінг, залежність, небезпечний контент, втручання в особистість, а в умовах війни – ще й інструмент ворожої пропаганди.
У відповідь на загрози, що виникають в онлайн-середовищі, все більше країн вводять вікові обмеження на доступ до платформ, таких як TikTok, Instagram, YouTube чи Telegram. Франція, Німеччина, Австралія, Румунія – це держави, які вже розробляють або впроваджують законодавчі ініціативи для захисту неповнолітніх у цифровому просторі.
Чи має Україна йти цим шляхом? Чи готова держава захистити дітей у соцмережах – не лише освітніми застосунками, а й системними рішеннями? І як самі батьки, психологи та освітяни ставляться до ідеї цифрових обмежень?
Для цього ми поспілкувалися з народним депутатом Ярославом Юрчишином, Мінцифрою, дитячою омбудсменкою, психологинею, поліцією та батьками дітей. У матеріалі 24 Каналу розповідаємо, що відбувається у світі, яка ситуація в Україні та чи може Мрія замінити державну цифрову політику.
Які існують обмеження в соцмережах для дітей у світі
- Після того, як у Франції 14-річний учень смертельно поранив працівника школи під час рутинної перевірки рюкзаків, президент Еммануель Макрон 10 червня пообіцяв заборонити доступ до соцмереж для дітей віком до 15 років.
Якщо таке обмеження не буде ухвалено на рівні ЄС, Франція, за словами президента, впровадить його самостійно протягом кількох місяців.
- Схожі ініціативи набирають обертів і в Німеччині, пише Tagesschau. Міністерка юстиції Штефані Хубіг заявила про необхідність запровадження чіткої вікової межі для користування соцмережами, щоб захистити дітей від тиску самопрезентації та кібербулінгу. Вона також підтримує обмеження користування смартфонами в школах.
У кількох німецьких землях уже планують заборони для молодших класів, а Бремен із серпня повністю заборонить використання телефонів до 10 класу.
- Після схожих кроків Австралії, яка ввела обмеження на користування соцмережами з 16 років, низка країн ЄС, включно з Францією, Грецією, Іспанією та Бельгією, закликають до європейського рішення щодо вікового порогу доступу до TikTok, Instagram та інших платформ.
Франція, Іспанія та Греція просувають на рівні ЄС ідею "цифрового повноліття" – тобто обмеження доступу до соцмереж до 15 років без згоди батьків. Ініціатива передбачає не лише вікові бар'єри, а й зміни у принципах роботи платформ: зменшення персоналізації, вимкнення автозапуску відео, стримування алгоритмічного затягування.
Австралія першою у світі у листопаді 2024 року ухвалила закон, що забороняє дітям до 16 років створювати акаунти в соцмережах без згоди батьків. Платформи зобов'язані перевіряти вік користувачів, інакше – штраф до 49,5 мільйона австралійських доларів. Закон набуде чинності наприкінці 2025 року, після перехідного періоду та розробки технічних інструкцій.
Подібні кроки готує і Норвегія: уряд планує обмежити доступ до соцмереж дітям до 15 років. Прем'єр Йонас Гар Стьоре наголосив, що це "боротьба з владою алгоритмів", які впливають на сприйняття реальності дітьми.
У Румунії також розробили законопроєкт під назвою "Цифрове повноліття", який передбачає обмеження доступу до соціальних мереж та інших інтернет-додатків для дітей віком до 16 років без згоди батьків. Як повідомляє Stirile ProTV, документ встановлює, що лише з 16 років підлітки зможуть вільно користуватись цифровими платформами без дозволу батьків.
Чому в Україні пропонують обмежити соцмережі для дітей
Наразі в нашій країні жодних обмежень для користування соцмереж неповнолітніми немає. Однак про небезпеку неодноразово наголошував нардеп Ярослав Юрчишин, голова парламентського комітету з питань свободи слова.
Юрчишин наводить у приклад заяву французького президента: "Це правильна реакція на виклики, які сьогодні стоять перед Францією. Банди використовують соцмережі для криміналізації молоді в Європі. Але Європа, зокрема Франція, готова відповідати швидко. І це стосується як вікових обмежень, так і справи Дурова. І це лише банди в невоюючій країні – і вже є реакція на найвищому рівні".
Країна в стані війни, а ворог активно вербує наших дітей через соцмережі. Телеграм став тим ножем, яким ФСБ б'є по наших дітях. Результати: підпали ТЦК та автівок військових, здача координатів і вбивства самих дітей через саморобні вибухівки. Друзі, що нам варто робити? Будемо чекати, поки Європа дійде до обмежень і лише потім про це подумаємо? Чи може будемо захищати наших дітей уже зараз?
– наголосив Юрчишин.
Ярослав Юрчишин / Фото із соцмереж
З наявних ініціатив в Україні – застосунок Мрія для школярів та батьків, в якому увагу приділено й цифровій безпеці.
Цифрова безпека дітей – важлива частина освітнього середовища, над якою сьогодні мають працювати й держава, й технологічні рішення. У Мрії ми фокусуємося на тому, щоб створити для школярів безпечний простір для навчання й розвитку – із перевіреними учасниками, захищеною комунікацією та якісним контентом,
– прокоментували 24 Каналу в пресслужбі Мрії.
Також у Мінцифрі розповіли, що:
- у Мрії дитина взаємодіє лише з вчителями, однокласниками, батьками та адміністрацією школи. Доступ до системи мають тільки учасники навчального процесу – після авторизації через Дію або Bank ID та перевірки у державному освітньому реєстрі. Дітей до 14 років можуть зареєструвати лише їхні класні керівники чи батьки.
- Мрія має вбудовані чати на базі Signal – еталона безпеки серед месенджерів. Це простір без спаму, сторонніх осіб чи шахраїв. Тут діти можуть спілкуватися в спільному чаті зі своїм класом та класним керівником, а також з кожним вчителем окремо.
- У застосунку є Бібліотека контенту з перевіреними пізнавальними відео, які ми створюємо у партнерстві з провідними освітніми платформами. Серед матеріалів – відео про кібергігієну, фактчекінг та медіаграмотність від Куншт та Дія.Освіта. У цьому розділі працює система рекомендацій на базі ШІ, яка підбирає контент відповідно до інтересів кожної дитини.
Втім, Ярослав Юрчишин у коментарі 24 Каналу зазначив, що Мрія не задовольняє усіх потреб:
Якщо нам доводиться говорити про поширення алкоголю, тютюну та наркотиків серед молоді, а в новинах є заголовки про підпали авто та вербування українських дітей – то вочевидь обмежуватися застосунком Мрія не варто, цього просто не вистачить. Окрім того, наскільки я розумію, він не стільки про безпеку, скільки про зменшення бюрократії та зручність в освітньому процесі.
У питанні соцмереж та неповнолітніх Україні потрібна комплексна робота, вважає Юрчишин. На думку нардепа, якщо мовиться про безпечний інтернет-простір для дітей, то потрібна синхронізація зусиль кількох сторін: Міносвіти, Мінцифри, Служби безпеки, а можливо й Нацполіції, аби провести аналіз щодо негативних випадків, які вже відбувалися з нашими дітьми.
"Але найголовніше – має бути відкритий діалог із батьками. Бо це стосується безпеки їхніх дітей", – додає Ярослав Юрчишин.
Мрія – це чудово і цю апку однозначно варто просувати. Але спокуса тіктоку з його швидкими відео чи телеграму з тонною різної інформації нікуди не мине. Зусилля держави варто також розширювати на вже існуючі платформи, зокрема, як варіант, надавати доступ цих мереж від певного віку, як це вже відбувається в Австралії та деяких країнах Європи.
Питання безпеки дітей у кіберпросторі, зокрема в соціальних мережах, є надзвичайно актуальним для України, особливо в умовах дії правового режиму воєнного стану – цю точку зору поділяють й в Офісі омбудсмана.
Сьогодні соціальні платформи, у тому числі месенджери, дедалі більше впливають на формування світогляду дітей, їх психоемоційний стан, соціальні навички та загальний розвиток, зазначила у коментарі 24 Каналу представниця Уповноваженого з прав дитини Оксана Червякова.
В умовах сьогодення онлайн-простір – це потужна зброя в руках ворога, за допомогою якої агресор вербує українських дітей та втягує їх у протиправну діяльність, зазначила Червякова. У публічному просторі неодноразово згадувалися випадки, коли інформаційні платформи використовуються для поширення деструктивної пропаганди, втягнення дітей у псевдопатріотичні діяння з ризиком для життя, спонукання до вчинення дій на користь ворога (наприклад, фото/відеофіксація переміщення військової техніки, розповсюдження фейкової інформації, участь в інформаційно-психологічних операціях) тощо.
Такі дії не лише становлять загрозу національній безпеці, а й порушують фундаментальні права дитини – право на безпеку, захист від експлуатації та право не бути втягнутим у збройний конфлікт.
Червякова додає, що за сімейним законодавством України, батьки або представники дитини несуть відповідальність за споживання дитиною того чи іншого інформаційного контенту. Однак заборони – не інструмент.
Переконана, що державна політика у сфері захисту прав дітей має бути спрямована не лише на заборони, а й на формування цифрової грамотності, розвиток критичного мислення, розширення можливостей батьківського контролю, а також створення дружнього до дитини цифрового середовища. Тому підтримую ідею формування державної політики у сфері посилення інформаційної безпеки, створення цифрового імунітету у дітей, а також уважного контролю з боку батьків та законних представників за онлайн-активністю дитини,
– зазначила дитяча омбудсменка у коментарі 24 Каналу.
Що про заборони думають батьки та психологи
24 Канал також поспілкувався з батьками, чиї діти користуються соцмережами, та з дитячою психологинею.
- Антон Яковлев, IT-фахівець, має сина Марка, 10 років:
Марк любитель Shorts в YouTube, "живе там". Але якщо впроваджувати обмеження, то для всіх дітей. Діти, які мають необмежений доступ до спілкування, наприклад у Telegram, а також можуть безперешкодно грати в онлайн-ігри – а такі ігри фактично є різновидом соціальної, інтегрованої інформаційної інфраструктури – отримують набагато більше можливостей для соціалізації. Адже в іграх є велика кількість комунікацій, взаємодії, спільних тем.
Водночас діти, батьки яких встановлюють обмеження, наприклад, до однієї години на день, опиняються осторонь значної частини соціального життя своїх однолітків, вважає співрозмовник. Адже існують групи дітей, які постійно грають і спілкуються між собою, мають спільні жарти, інсайдерську інформацію, тісні зв'язки. Їхня поінформованість і залученість у спільне середовище суттєво вища.
Ті ж, хто обмежений у доступі, залишаються "поза човном". Тому, якщо технічно можливо забезпечити рівні умови для всіх – це має сенс, на думку Антона: "Це питання чесності, справедливості й доступу. Але якщо технічно це реалізувати неможливо, тоді вся ця ідея втрачає сенс".
- Єлізавета Селіщева, журналістка, має сина Артемія, 13 років, тимчасово проживають за кордоном:
Мій син користується Telegram, також користується Discord для ігор. Я не підтримую утвердження про те, що дітям в Україні варто заборонити доступ до соцмереж, оскільки ми живемо в час нових технологій і діти найчастіше перебувають онлайн, а якщо діти, наприклад, мешкають за кордоном, вони можуть спілкуватися зі своїми друзями виключно онлайн. Бо заборонити – це як заборонити спілкуватися з іншими людьми поза межами України.
- Віталій Омельченко, IT-фахівець, має дочку Алісу, 7 років:
Аліса не користується соціальними мережами. За винятком Telegram (використовується як месенджер для спілкування з близьким колом родичів), YouTube (лише для перегляду відео, без участі в коментарях) та Steam (виключно як платформа для запуску ігор).
Соцмережі – небажане місце, вважає Віталій, адже там надзвичайно багато людей, чий вплив може бути небажаним на мою дитину і які можуть вплинути на її світогляд. "Я розумію, що повністю ізолювати від цього середовища не вийде, але вважаю, що контроль з боку батьків є необхідним. До того ж у низці розвинених країн уже запроваджено або обговорюється вікове обмеження доступу до соціальних мереж. Як на мене – це правильний крок", – додав співрозмовник.
- Оксана Мотуз, держслужбовиця, дитині 11 років:
Звісно, соціальні мережі – це певною мірою окремий соціум, нехай і віртуальний. Діти там можуть не стільки розвиватися, скільки підтримувати контакт з друзями, з якими не мають змоги бачитися в реальному житті. Це можуть бути старі знайомі або приятелі, які мешкають далеко. Вони також отримують певну кількість інформації, знайомляться з новим – і, на цьому рівні, така взаємодія має свої переваги. Однак з точки зору батьків я бачу значно більше ризиків. Насамперед – це спілкування з незнайомцями, яке практично неможливо проконтролювати.
Крім того, існує небезпека психологічного впливу: діти, особливо ті, хто ще не сформував власної позиції, легко піддаються нав'язуванню думок і моделей поведінки. "Має місце і прихована маніпуляція, яка може відбуватися як підсвідомо, так і цілеспрямовано – іноді навіть з боку окремих груп, які займаються подібним впливом систематично", – вважає Оксана.
Деякі діти мають схильність до замкнутості, їм складніше налагоджувати живе спілкування, додає співрозмовниця. У таких випадках віртуальне середовище може здаватися комфортною альтернативою, однак насправді воно лише посилює соціальну ізоляцію.
"Загалом я дотримуюся думки, що ризиків у соціальних мережах для дітей наразі більше, ніж переваг. Тому питання обмеження доступу вважаю доцільним", – переконана Оксана.
Необмежений доступ дітей до соцмереж – це дуже погано, вважає Катерина Гольцберг, дитяча психологиня, президентка Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів.
Забирати телефони та гаджети я не вважаю за нормальне. Дитина в сучасному світі має цим користуватися. Але коли ми сідаємо за кермо автомобіля, ми завжди отримуємо права, тому що автомобіль – засіб підвищеної небезпеки. Так само засобом підвищеної небезпеки може бути й гаджет, й телефон. І тому для того, щоб дати дитині гаджет, ми маємо спочатку ознайомити її з правилами її користування цим предметом. Тому я вважаю, що важливо, щоб ми навчили дитину правильно користуватися.
Якщо дитина вчиться в школі, якщо дитина ходить на спорт, займається музикою, у неї майже не буде вільного часу на перегляд TikTok чи YouTube, зазначає Гольцберг. Тому, на її думку, питання не в тому, чи обмежувати доступ до соцмереж у часі. Обмеження в часі має бути тим, що у дитини є інші речі, якими вона займається свідомо, пояснює психологиня.
Якщо ж дитина не може займатися хобі чи завданнями, тоді варто обмежувати. "Ми маємо навчити дитину відслідковувати той контент, який їй не потрібен, щоб вона цікавилась чимось таким, що її наповнює, що їй дає можливість ставати розумнішою, а не просто переглядати контент", – зазначає психологиня.
Катерина Гольцберг / Фото із соцмереж
Хто ж має обмежувати дитину? Роль батьків у цій справі – переважає, вважає Гольцберг, тому що вони в більшій мірі можуть на це впливати. Водночас просвітництвом може займатися і школа, але проблема в тому, що майже немає людей, які здатні таким просвітництвом займатися.
У нас більше завжди мемів і різних незрозумілих контентів публікують саме вчителі, передають картинки, лайкають їх, співчувають неіснуючим хлопчикам, згенерованим ШІ. Тому ми маємо почати з того, що ми маємо самих вчителів навчити інфогігієні. На даний момент я вважаю, що школа не готова до такого навчання, бо сама не дуже навчена. А якщо є якісь інші державні способи, то як зробити так, щоб діти їх сприйняли? Школа хоч якісь там оцінки може ставити, умовно, і цим керувати. А як загнати дитину вчитися цьому? Це дуже складна ситуація. Тому за батьками все ж таки залишається ця перевага і ця відповідальність.
Батьківський контроль – це обов'язкова опція, коли дитина вперше отримує смартфон, додає Гольцберг. Без батьківського контролю давати телефон дитині неможливо – психологиня порівнює це із навчанням керуванню авто. Адже людина спочатку їздить з інструктором. Таким інструктором, який обмежує користування смартфоном, пояснює, чому потрібні ці обмеження, має бути один із батьків. Але також має бути й зовнішній фактор, коли батьки не в змозі вести контроль. В такому випадку у нагоді й були б державні обмеження.
Однак окрім закликів від народного депутата та розмов у соцмережах, держава не впроваджує жодних обмежень для дітей у соцмережах. Навіть попри ризики у війні – чим і користується ворог, маніпулюючи українськими дітьми.
Наскільки небезпечні соцмережі для дітей під час війни: що кажуть у поліції
24 Канал також розпитав позицію Нацполіції щодо теми дітей у соцмережах – на питання відповів керівник управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, полковник поліції Василь Богдан.
Використання соціальних мереж може бути небезпечним для дітей одразу в кількох вимірах – психологічному, соціальному й інформаційному, наголосив представник поліції.
- По-перше, це питання емоційного здоров'я. Постійне порівняння себе з "ідеальними" картинками в стрічці, залежність від лайків, негатив у коментарях – усе це впливає на самооцінку дитини, може спричинити тривожність, апатію чи навіть депресивні стани.
- По-друге, це загрози з боку зловмисників. Соцмережі активно використовують вербувальники, шахраї, онлайн-грумери. Дітей можуть змусити надати особисті фото, залучити до протиправних дій або маніпулювати, погрожуючи родині.
- По-третє, це кібербулінг. Публічне приниження, насмішки, погрози – часто саме в соцмережах діти стають жертвами цькування з боку однолітків або сторонніх.
-
Також є ризик залежності. Соцмережі побудовані так, щоб "затягувати" увагу. Іноді дитина годинами не може відірватись від телефона, і це шкодить навчанню, сну, стосункам із батьками.
Наша порада проста: діти мають бути в безпечному цифровому середовищі, а батьки – знати, з ким і про що спілкується їхня дитина в онлайні. Соцмережі – це лише інструмент, і важливо навчити дітей користуватися ним з розумом.
Звернення до ювенальної поліції щодо загроз у соцмережах надходять постійно, наголошують в ювенальній превенції. Це можуть бути повідомлення з такими темами:
- спроби вербування, коли дитині пишуть у месенджерах із пропозиціями зробити фото військових об'єктів або щось підпалити "за гроші";
- кібербулінг – образи, цькування, приниження в чатах або під дописами;
- залучення до небезпечних спільнот – наприклад, ті, що пропагують самогубства, насильство чи агресію (аналог "груп смерті");
- поширення особистої інформації – коли хтось зловживає довірою дитини й поширює її фото або дані без згоди.
Зараз, завдяки спільній інформаційній кампанії Нацполіції та СБУ, діти стали частіше звертатися самі – вони розуміють ризики й вже не бояться повідомити про підозрілі повідомлення чи поведінку в мережі. Кожне звернення опрацьовується індивідуально. За потреби залучаємо фахівців з кіберполіції, психологів, проводимо бесіди з дитиною, батьками, школою. Важливо не мовчати – своєчасне звернення може врятувати дитині життя чи вберегти її від злочину,
– зазначив Василь Богдан.
На думку спікера, потреба в обмеженні доступу дітей до соціальних мереж дійсно існує, особливо для молодшого віку. Мовиться не про повну заборону, а про усвідомлений, безпечний і контрольований доступ. Соцмережі можуть бути корисними для розвитку чи спілкування, але без контролю вони несуть потужні ризики – від втрати сну та концентрації до потрапляння в токсичне онлайн-середовище, булінг чи навіть вербування ворогом.
Дітям до 13 років ми радимо взагалі уникати соцмереж або дозволяти доступ лише до окремих дитячих платформ з батьківським контролем. Підліткам – потрібен дозований доступ і постійний діалог із дорослими: що саме вони дивляться, хто пише, які чати й теми їх цікавлять. Батькам – варто цікавитися цифровим життям дитини, пояснювати ризики, навчати кібергігієні та налаштовувати конфіденційність акаунтів разом. Соцмережі – це не лише про спілкування, а й про довіру та безпеку. Дитина має знати, що в разі небезпеки вона не залишиться наодинці й завжди може звернутись за допомогою,
– додав полковник поліції.
Не варто забувати й про те, що російські спецслужби активно використовують соціальні мережі як інструмент для вербування українських підлітків. Таких фактів чимало, кажуть у поліції.
Основна платформа – це месенджер Telegram, де створюються групи з назвами на кшталт "Підзароби", "Завдання", "Робота", "Феєрверки", "Знищ" тощо. Через них підліткам пропонують грошову винагороду за виконання протиправних дій: підпали військових авто, поштових відділень, фото об'єктів критичної інфраструктури, нанесення міток, передача координат. Іноді їм навіть пропонують встановити вибухівку або передати інформацію про пересування військових.
Алгоритм простий: зловмисники входять у довіру, апелюють до грошей, або – що особливо небезпечно – до псевдопатріотичних мотивів. Іноді використовують залякування чи шантаж. Підлітки часто не усвідомлюють, що за ці дії передбачена кримінальна відповідальність (з 14 років), і що це не "гра" – це участь у діяльності, яка підриває безпеку держави.
Наразі ювенальна поліція разом зі СБУ та освітянами проводить широку інформаційно-просвітницьку кампанію. У школах і громадах поліцейські пояснюють дітям, як розпізнати спробу вербування, куди звертатися у разі загрози, і чому важливо не мовчати. На сьогодні до Національної поліції України вже звернулися майже 70 дітей, які стикнулися зі спробами вербування. І це означає щонайменше 70 врятованих дитячих життів, збережених доль і попереджених трагедій,
– додав Василь Богдан.
Ювенальна поліція системно працює з підлітками саме в напрямку протидії вербуванню через соціальні мережі, і ця робота зараз – один із пріоритетів.
"Ми проводимо інформаційно-просвітницькі заходи в школах по всій Україні – це уроки, лекції, інтерактивні зустрічі. Говоримо з дітьми простою мовою: як працюють вербувальники, що вони можуть писати, як розпізнати загрозу й до кого звертатися. Особливий акцент робимо на розпізнаванні маніпуляцій у Telegram, Instagram, Discord – саме там найчастіше "працюють" ворожі куратори", – каже Богдан.
Також спільно зі СБУ поліція запустила загальнонаціональну інформаційну кампанію, створили й розповсюджуємо спеціальні матеріали – відео, презентації, методички для вчителів і батьків. В окремих школах проводимо заняття разом зі співробітниками Служби безпеки – так діти бачать, що держава стоїть на їхньому боці.
У поліції запевнюють, що результат є – діти починають дослухатися і довіряти. Завдяки цій профілактиці все більше звернень, коли підлітки самі повідомляють, що їм написали в Telegram і запропонували "підзаробити".

