Горе після смерті близьких: як це впливає на здоров’я та тривалість життя

Наукове підтвердження масштабності цієї проблеми нещодавно представили данські дослідники. Протягом 10 років вони спостерігали за людьми, які пережили смерть чоловіка, дружини, батьків або інших близьких родичів, пише 24 Канал з посилання на Frontiers in Public Health.

Дослідження охопило 1735 людей і спиралося на дані Національного реєстру рецептів Данії – вчені відстежували не лише емоційний, а й медикаментозний супровід пацієнтів з невиліковними захворюваннями.

Раніше американські науковці вже показували, що переживання тяжкої скорботи може запускати запальні процеси в організмі, негативно впливаючи на роботу серця й прискорюючи біологічне старіння.

Нове дослідження скорботи

Данська робота під керівництвом Метте К'єргаард Нільсен з Орхуського університету, додала нові деталі. Дослідники виявили п’ять різних траєкторій, за якими люди переживають горе протягом перших трьох років після втрати.

Для більшості (38%) характерні слабко виражені та стабільні симптоми. Проте у 6% рівень скорботи з часом лише зростав. Були й проміжні варіанти: висока, але поступово знижувана тяжкість переживань, помірна з тенденцією до спаду та рідкісний тип із "пізнім сплеском" – коли пік симптомів відзначався приблизно через пів року після втрати.

Скорбота підвищує ризик смерті

Новий етап дослідження продовжив спостереження до 10 років (з 2012 по 2022 рік), аналізуючи звернення за психологічною допомогою, призначення психотропних препаратів і дані про смертність. З’ясувалося, що у людей із найбільш вираженою та затяжною скорботою ризик померти у найближчі 10 років був майже вдвічі вищим, ніж у тих, хто легше переживав втрату (відносний ризик 1,88).

Також саме цій групі частіше була потрібна підтримка фахівців і медикаментозні засоби, які допомагають впоратися з емоційними наслідками втрати.

Цікаво, що різниця у частоті звернень до лікарів між різними типами переживання горя через 8 років після втрати майже зникала. Однак смертність серед людей із тяжкою скорботою залишалася підвищеною протягом усіх 10 років спостережень, що підкреслює важливість ранньої допомоги таким пацієнтам.

Автори роботи також зазначили, що до найбільш уразливих належали люди з нижчим рівнем освіти та ті, хто ще до втрати мав психічні труднощі. Також підтверджено, що глибока скорбота пов’язана з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань і навіть суїцидальних думок. Все це свідчить про необхідність подальших досліджень і розробки ефективних стратегій підтримки для тих, хто переживає втрату.