Трамп под давлением. Как американцы помогают Украине влиять на Белый дом

Навіть ті, хто досі мав ілюзії щодо бажання Трампа будь-що примиритися з Путіним (звісно, якщо такі лишилися в Україні) цими вихідними мали би отримати "щеплення".

Вже багато хто написав, що історія з червоною доріжкою для Путіна, безпрецедентними почестями у вигляді особистої президентської зустрічі на летовищі тощо – стали ганьбою Сполучених Штатів.

Розповіла про це і Євро.

Правда (дивіться статтю "Перемога Путіна, удар по Україні").

От тільки Трампа не дуже обходить, що думають про нього українці.

Утім, на Алясці "катастрофи" не сталося.

Фінальні обриси мирної угоди, яку світ пропонуватиме (або нав'язуватиме) Путіну – ще не визначені.

Про них, зокрема, буде йтися на зустрічі Зеленський-Трамп вже цієї ночі.

І Україна матиме тут сильного союзника.

За ті дні, що минули після зустрічі з Путіним, президент США опинився під значним тиском зсередини своєї країни.

Дії Дональда Трампа на Алясці отримали серйозну критику.

Навіть абсолютно протрампівські медіа кажуть, що президент програв Путіну цей раунд, наголошують на порушенні ним власних обіцяно і вимагають перейти до тиску на Росію.

У неділю уряд США був зсушений вдатися до антикризових роз'яснень, але достеменно невідомо, чи мали вони ефект.

Усе це – разом з європейською підтримкою – може допомогти Україні, хоча не дає гарантію успіху.

А ще примітною є відмінність акцентів: так, епізод з приниженням американських військових, який багатьох українців "вкурвив" чи не найбільше – у США так і не викликав значного резонансу.

Європейська правда пояснює всі ці деталі у статті.

А для тих, хто віддає перевагу відеоконтенту – ми пропонуємо відеоверсію пояснень.

@video=//www

Непереконлива "перемога" Трампа.

За офіційною версією американської влади, переговори лідерів США та Росії, що відбулися у п'ятницю (а за київським часом у ніч на суботу) на військовій базі у місті Анкоридж на Алясці – стали неймовірним успіхом президента.

Трамп сам оголосив про це на дивній короткій пресконференції, яку провів разом з Владіміром Путіним, тож така характеристика перемовин стала офіційною версією Білого дому.

Але з перших хвилин у щирості цієї заяви виник сумнів.

По-перше, американські коментатори відразу звернули увагу, що завжди емоційний Трамп цього разу, всупереч своїм словам, не "фонтанував" перемогою, тобто такого враження не складалося.

По-друге, Трамп і Путін чомусь скасували спільний офіційний обід (а також переговори у широкому складі).

Якщо Вашингтону та Москві є що святкувати – то нащо скасовувати "святкування"?.

По-третє – попри заяви про "майже узгоджені" деталі миру, конкретики про це майже не прозвучало.

А прес-конференцію, на якій, за твердженням журналістів з пулу Білого дому, мали бути запитання – скоротили до короткого брифінгу.

Лише скупі заяви лідерів.

Без питань, без уточнень.

Та найголовніше – це відмінність між обіцянками Трампа і реальністю.

Протягом останнього тижня президент США кількаразово публічно обіцяв, повторював та підкреслював, що Путін має погодитися на припинення вогню.

А якщо не дасть згоди – то будуть негайні "серйозні наслідки" для Росії, попереджав президент США.

Цю ж обіцянку Трамп повторив журналістам на борту літака, що прямував до Аляски – тобто тоді, коли у цій заяві не було якогось прихованого сенсу.

Схоже, Трамп дійсно вірив, що він так зробить.

Або – що Путін погодиться на перемир'я.

Та під час зустрічі з Путіним ці обіцянки обнулилися.

Вийшовши до преси, Трамп жодного разу не згадав ані про припинення вогню, ані про санкції, а далі у інтерв'ю Fox News уточнив, що відмовляється від тиску на Росію принаймні на кілька тижнів.

Мовляв, це дозволить досягнути навіть кращого результату і отримати не перемир'я, а відразу угоду про стійкий мир.

От тільки цим поясненням у США ніхто не повірив.

Удар від "своїх".

Вже у суботу Білий дім стикнувся з потоком критики на свою адресу.

Усі без винятку ключові політичні медіа в США вийшли з критичними публікаціями про переговори на Алясці.

Причому чим далі – тим критика ставала жорсткішою.

Спершу йшлося про те, що Трамп занадто позитивно оцінює переговори, не маючи на те підстав.

"Бажання Трампа бути миротворцем похвальне, але він має справу Путіним – жорсткою людиною, яка ставить за мету завоювати Україну рано чи пізно", – нагадав, наприклад, Wall Street Journal у статті від імені редакційної ради, опублікованій "по гарячих слідах", за кілька годин після відльоту Путіна з США.

Але вже у суботу, коли з'явилися перші "зливи" за заяви про те, що ж відбувалося на переговорах – критика радикалізувалася.

До прикладу, той же Wall Street Journal вирішив терміново опублікувати ще одну статтю від імені редакції, у якій розкритикував не лише ставлення до Путіна, а й різку зміну позиції Трампа.

"Президент приїхав на саміт з обіцянками про "серйозні наслідки", якщо не буде досягнуто домовленості про припинення вогню.

А поїхав з саміту – відмовившись від цього без жодних наслідків (для Росії)", – дорікає американське ділове видання.

"Не дивно, що російські коментатори та союзники Путіна лишилися в захваті від результатів саміту.

Їхній президент покінчив з ізоляцією на Заході, не зробив жодних публічних поступок і тепер може продовжувати вбивати українців без небезпеки подальших санкцій", – додає редакція.

Утім, давайте чесно, Трамп не дуже зважає на думку незалежної преси.

Навіть такої авторитетної, як WSJ.

Але до критики долучилися навіть лояльні до президента медіа.

Пане президента, ви не читаєте Wall Street Journal? Тоді гляньте у свій улюблений New York Post!.

Це видання (як вважають, NYP є єдиною паперовою газетою, яку проглядає Трамп) також вийшло з колективною статтею за підписом усієї редакційної ради.

Причому текст цієї статті адресований персонально Дональду Трампу.

Редакція взялася м'яко, без образ переконати Трампа у потребі негайно відмовитися від дружньої до Путіна позиції, і перейти до тиску на Росію.

Як Трамп, власне.

"Пане Президенте, Путін не хоче миру, він просто хоче завоювання.

Ви маєте рацію, пане президенте, що вбивства повинні припинитися.

Але зустрічі на Алясці показала, що єдиний спосіб досягти цього – це притиснути Путіна.

Путін нічого не робить у відповідь просто на вимоги.

Його треба змусити до цього – грошима, митами, зброєю та сильними гарантіями безпеки для України.

Тиск – єдина мова, яку розуміє Путін", – пояснили в New York Post.

А ще нагадали (знову ж таки – без прямих звинувачень, але цілком зрозумілими натяками), що Трамп закладає міну для власної популярності, бо "84% виборців Республіканської партії негативно ставляться до Путіна".

В NYP також чудово усвідомлюють, що у Трампа є "ідея-фікс" – отримати нобелівську премію з миру за допомогою успіху його зусиль в Україні, тож використала і цей важіль.

Редакційна стаття має назву "Натисніть на Путіна, пане президенте – це єдиний спосіб закінчити цю війну".

А наступного дня NYP опублікувала ще одну статтю зі схожим заголовком та сигналами від протрампівського American Enterprise Institute.

Інший приклад – повністю лояльний до Трампа телеканал Fox News.

Чи не єдиними, хто у ефірі ставав на захист стратегії Трампа, були чинні урядовці.

Решта – чи прямо і жорстко; чи м'яко, як у зацитованій вище колонці NYP – пояснювали, що Трамп помилився.

Так, від частини спікерів ця критика була очікувана, але ж Fox News свідомо покликав їх в ефір.

Часом – розірвавши при цьому тривалу інформаційну ізоляцію.

Колишній віцепрезидент Майк Пенс, наприклад, запевняв що зусилля Трампа "треба підтримати", але тут він помилився, бо перемир'я потрібне вже зараз А ще, наполягав Пенс, треба негайно запровадити енергетичні санкції проти РФ, щоби тиском змусити Путіна прийняти умови США.

Натомість за підсумками Аляски Путін отримав "передишку" без небезпеки санкційного тиску.

"Останнє, що нам (США) треба – це щоби Путін використає цю паузу як привід для продовження війни, доки не настане зима і сезону активних бойових дій природно завершиться".

Набагато жорсткішим у висловлюваннях був Курт Волкер.

Колишній спецпредставник Трампа по Україні не ховався за дипломатичними виразами і повідомив глядачам Fox: Дональд Трамп програв ці переговори.

"Путін обіграв Трампа всуху", – пояснив він, додавши, що Росіяни однозначно зчитують таку поведінку Білого дому.

Для них "це робить Трампа дуже слабким, нездатним нічого отримати у Путіна".

"Я ненавиджу проводити аналогії з 1930-ми, але саме воно, це дуже схоже на Мюнхенську угоду з Гітлером", – підсумував Волкер.

Де думки з США та з України розходяться.

Така тотальна критика змусила Білий дім до "антикризових" дій.

У неділю Марко Рубіо ти Стів Віткофф – посадовці, які були особисто присутні на переговорах Трампа і Путіна – терміново пішли до медіа і дали сумарно чи не з десяток інтерв'ю на різних телеканалах, включаючи мережу Fox.

Усюди вони просували ті самі месіджі.

По-перше, у Трампа є дуже класна, навіть якщо не відразу очевидна стратегія переговорів.

По-друге, те, що Трамп відмовився від ідеї перемир'я – нічого не означає, бо отримати мир – це ще краще.

По-третє, те, що Трамп не тисне лише на Росію і саме на Росію – це природно, бо на переговорах поступатися треба усім.

Ці аргументи для журналістів не завжди видавалися переконливими.

Приміром, на тому "Фоксі" ведуча Шеннон Брім у неділю демонструвала у запитаннях до Віткоффа, що його пояснення не працюють.

Брім пояснила Віткоффу, якщо Україна поступиться РФ якимись регіонами (як того хоче Кремль, і як на це погодився Трамп) – то єдиним наслідком буде те, що "Ці регіони дадуть Путіну чудовий майданчик для нового нападу на Україну".

Вона нагадала, що президент США порушив власну обіцянку щодо перемир'я і попросила показати глядачам відео Трампових заяв, яким він сам суперечить.

А ще – попросила Віткоффа пояснити, що ж робити із тим, що пауза із новими санкціями дає Путіну "зелене світло" для нових атак.

Соратник Трампа не знайшов, що відповісти.

Та й загалом, вихідними ефір Fox News міг викликати запитання "а я точно дивлюся лояльний до Трампа канал"? Бо ті аргументи, що лунали від ведучих "Фоксу", не дуже відрізнялися від ефірів каналів NBC або ABC.

У понеділок Трампу довелося особисто включитися у гасіння інформаційної пожежі і особисто переконувати виборців, що критика зустрічі на Алясці – безпідставна.

Щоправда, це пояснення не супроводжувалося аргументами.

Але не все те, що обурило українців – викликало подібну реакцію в США.

І йдеться не лише про історію з Лавровим, який приїхав до Аляски у светрі з написом СРСР.

В Україні це запустило процес "мемотворення", а у США лишилося малопоміченим – і це було очікувано.

Бо пересічним американцям не болить бажання Путіна відновити Радянський союз.

А от те, що у американських медіа геть не "зайшла" історія з американськими солдатами на військовому летовищі – для автора цих рядків стало несподіванкою.

Після приземлення в Анкориджі літака з Путіним на борту перед ним постелили червону доріжку, і зробити це доручили військовим в уніформі, не замислюючись про візуальну складову.

Відео та картинки з військовими армії США, що стоять на колінах перед трапом путінського літака, стали однією з трендових тем в українському сегменті соцмереж і у медіа.

Ці фото обурено перепостив також губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом (його твіт набрав мільйон переглядів) та кілька лідерів думок.

…і на цьому все.

Жодне впливове американське медіа не згадало цей інцидент у переліку критичних зауважень до адміністрації Трампа.

На неї у американському медіапросторі виявилося немов накладене табу.

А кілька західних (але не американських) видань, які зупинили на цьому увагу, подали цей інцидент як той, що "обурив українців".

А у Financial Times присвятили цьому українському обуренню фрагмент статті.

"Дуже шкода американських військових, які були змушені розстелити червону доріжку", – цитує видання українського військового Олександра Солонько, з яким поговорили для цього журналісти, додаючи ще кілька думок українців – але не американців.

Ця історія може видаватися дрібною, але насправді вона ілюструє, наскільки наше, українське сприйняття проблемних або слабких моментів у політиці США може відрізнятися від американського сприйняття.

Хоча про сам факт урочистої зустрічі Путіна з червоною доріжкою – критики у медіа США лунало більше ніж достатньо.

Але без епізоду з військовими.

І на це треба зважати, шукаючи аргументи, які здатні переконати Білий дім.

Бо ці аргументи є – про що свідчить реакція медіа на переговори Трампа і Путіна.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".