Внутрішньополітичне протистояння у Польщі. Україну взяли в заручники

Хоча очікуване політичне протистояння між урядом і президентом Польщі переважно стосуватиметься внутрішніх питань, на жаль, тема України ситуативно виступала «заручником» ситуації та об’єктом політичних ігрищ. 

Нова порція вето від Кароля Навроцького на законодавчі ініціативи уряду і Сейму викликала резонанс у новинах про зняття соціальної допомоги для українських вимушених переселенців та загрозу зупинки фінансування супутникового інтернету «Старлінк», який має фундаментальне значення для фронту і протидії російській агресії. 

На фоні непростих дипломатичних зусиль для балансування позиції США, створення додаткових проблем з надійним партнером у Європі дійсно не на часі. Тому важливо усвідомлювати підтекст ситуації, що виникла, та її можливі наслідки. 

Яка реальна позиція Канцелярії президента щодо підтримки України та чи накладене вето означає її зміни?   

Попри створений інформаційний фон та подальші гарантовані суперечки в питаннях історичного характеру, Кароль Навроцький виступатиме з позиції військово-політичної підтримки України, особливо в рамках стримування російської агресії. 

Як професійний історик, президент навряд заперечуватиме класичне твердження польської геополітичної думки, що асоціюють з Юзефом Пілсудським: «Не має вільної Польщі, без незалежної України».

У зазначеному контексті Кароль Навроцький вже чітко зафіксував власний підхід: в межах наявних спроможностей і компетенцій Польща виступатиме союзником України у війні з Російською Федерацією. 

Саме тому, тема розширення співробітництва щодо побудови нової архітектури безпеки на східних кордонах Європи, розвитку військово-технічного співробітництва та примусу до миру росіян – перспективне поле для налагодження партнерських зв’язків, які не поступатимуться у своїй основі попередньому формату комунікації між Володимиром Зеленським і Анджеєм Дудою. 

Безумовно, в українських експертних колах ще неодноразово виникатимуть негативні оцінки щодо тих чи інших заяв або дій Кароля Навроцького – особливо в історичній сфері – проте, не варто «демонізувати» нового президента в питаннях стратегічного безпекового значення. 

Зберігається достатньо підстав вважати, що Канцелярія президента не відходитиме від курсу на підтримку України у боротьбі з російськими окупаційними військами. 

Ситуація з вето не відображає у повній мірі політичний курс команди Кароля Навроцького щодо України.

Чому ж тоді виникла подібна ситуація, небезпечна для українських інтересів?   

На жаль, варто констатувати, що Україна частково стала «заручником» внутрішньополітичного протистояння між урядом і президентом Польщі, яке ситуативно призвело до подібного глухого кута.

Ні уряд, ні президент не ставлять за мету ослабити обороноздатність України. Навпаки, є підстави розраховувати на їх єдність у вказаному питанні. Певні відмінності можуть виникати у підходах до її забезпечення, але стратегічна ціль єдина: надати Україні достатньо підтримки для захисту від російської агресії.

Проблема виникла ось чому: 

По-перше, Кароль Навроцький не може підтримати продовження соціальної підтримки українським громадянам у тому вигляді, якому вона діє наразі. 

Припинення допомоги непрацевлаштованим біженцям активно обговорювалось в рамках президентської кампанії обома ключовими кандидатами і відхилення від попередніх декларацій для президента означало б поставити себе під удар значної частини виборців «ПіС» і «Конфедерації». 

Те, що теми «соціальних гарантій» і «фінансування супутникового зв’язку» йшли в одному пакеті змін до закону, який мав би пролонгувати з жовтня як одне, так й інше – стало неприйнятним для президента. 

По-друге, ймовірно урядова коаліція не очікувала на подібну жорстку позицію з боку президентської Канцелярії. Однак, в команді прем’єра також не можуть проявити слабкість і допустити, щоб ситуація виглядала таким чином, наче президент примусив їх до корегування законодавства. Тому уряд активно критикує Кароля Навроцького за те, що той підставив під загрозу виконання Польщею безпекових зобов’язань перед Україною щодо фінансування супутникового інтернету «Старлінк». А саме Польща дотепер виступає на державному рівні замовником вказаних послуг для української сторони. 

У наявному форматі зростає небезпека переходу вказаної ситуації у своєрідний «політичний клінч». 

Чи дійсно Польща не зможе здійснювати оплату за «Старлінк»?

Зберігається оптимізм щодо розвитку прийнятного для України сценарію, який не дозволить призупинити фінансування супутникового зв’язку.

У Канцелярії президента вже продемонстрували намір і готовність до його продовження. Ймовірно позиція команди Кароля Навроцького полягатиме в необхідності відокремлення питань підтримки українських біженців від видатків на оплату «Старлінк», яка буде продовжена на попередніх умовах. 

Не має сумнівів у тому, що і польський уряд вживатиме усіх можливих заходів для подальшого надання безперебійної допомоги Україні з інтернет зв’язком. 

Саме тому, попри очікувані подальші політичні суперечки, тему української безпеки ще можливо вивести за її рамки і урегулювати штучно створену проблему впродовж вересня. 

Що означає припинення соціальної допомоги українцям у Польщі?

Мотивація президентського вето полягає в необхідності перегляду окремих положень підтримки українських громадян, де ключовим виступає скасування виплат на дитину у розмірі 800 злотих та низку пільг медичного й іншого соціального характеру для українців, що офіційно не працюють.

Певною мірою, вказана ініціатива має ознаки політичного популізму, адже, більшість українських громадян у Польщі вже працевлаштовані (за різними оцінками їх число перевищує 80%), сплачують податки і легітимно користуються державними благами. 

Однак, подальше скасування вказаних соціальних гарантій може створити проблеми для найбільш незахищених соціальних верств, які перебувають на польській території, але не можуть повністю забезпечувати власні потреби (для прикладу, через стан фізичного здоров’я, матері-одиначки або жінки, які через інші причини, не можуть працевлаштуватись на повний робочий день, самостійно доглядаючи за дитиною). 

Важливим для врегулювання виступатиме й розв'язання питання щодо продовження статусу тимчасового захисту для українців у Польщі. Наразі, він діє до 30 вересня 2025 року. Вето президента призупинило ініціативу Сейму щодо його продовження до березня 2026 року, що ставить під загрозу легальність перебування українських громадян на польській територій.

Такий стан справ невигідний і для польського уряду та економіки. Оскільки внесок українського бізнесу визначається на рівні майже у 100 млрд злотих (орієнтовно 2,7% ВВП).

Таким чином, є підстави очікувати на пошук компромісу у вказаному пункті. 

Як Україні не стати заручником подальших політичних обставин?

Ключовий висновок: попри збереження конструктивної політики у сфері безпеки офіційної Варшави щодо України, польські внутрішньополітичні суперечності не відповідають українським інтересам і створюють ризиковані ситуації. 

Хоча необхідні компромісні рішення (першочергово, щодо фінансування супутникового зв’язку «Старлінк») мають бути знайдені, але вказаний інцидент демонструє необхідність забезпечення сталості і двопартійності української підтримки у Польщі та побудови ефективної комунікації з боку офіційного Києва з польською стороною з урахуванням усіх політичних факторів.

При цьому, прагматичний діалог необхідно намагатись вибудовувати з усіма політичними силами й акцентувати увагу саме на конструктивних аспектах двосторонньої взаємодії. 

Не варто забувати, що і російська сторона використовуватиме усі можливі обставини для створення додаткових проблем польсько-українським відносинам і ми вже неодноразово бачили приклади подібних провокацій.

Водночас важливо, щоб польський політикум також усвідомлював: питання безпеки Європи не можуть ставати «заручниками» внутрішньополітичного протистояння. В іншому випадку, програють усі, а виграватиме лише агресор.