Від пацифіста до захисника України: що відомо про сина Харчишина і чому батько не знає, де він служить

Старший син фронтмена гурту "Друга ріка" Валерія Харчишина із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Однак до великої війни він був далеким від військової справи. Проте батько не "відпускав" його і навіть зізнавався, що фактично син його надурив, пішовши служити.

"Телеграф" вирішив з’ясувати, що відомо про сина Валерія Харчишина Дмитра. Ми також покажемо, які він виглядає.

Що відомо про старшого сина Валерія Харчишина

До 2022 року Дмитро не мав наміру ставати військовим — він закінчив філософський факультет. Ба більше, він завжди вважав зброю символом безглуздості, бо, за його словами, "це велика тупість — нищити інших". Про це розповідав Валерій Харчишин в інтерв’ю виданню Апостроф.

Однак саме війна змінила його світогляд. Вже з першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист держави. Для того, щоб вступити у військо, Дмитро навіть надурив батька. Про це музикант розповів у програмі "Розмова".

Спочатку Дмитро став сапером і працював на північному напрямі — закладав і знешкоджував вибухівку, працював із мінуванням та мостовими блоками. Згодом юнака перевели на офіцерські курси, де вже він почав навчати нових саперів — тобто передавати свій досвід і навички.

Відносини Валерія з сином під час війни

Музикант зазначив, що службу сина він переживає досить важко. Тому він навмисно обмежив їхнє спілкування. Валерій рідко телефонує синові, не знає, у якій частині він служить і не знайомий із його командиром. Це він робить для того, щоб не створювати можливих загроз чи корупційних ризиків. Про це Харчишин розповів в інтерв'ю Марічці Падалко.

Колись Дмитра перевели в штаб у Житомирі. Він обурився, подумавши, що це втручання батька. Валерій пояснює, що це абсолютно незалежне рішення командування, а його команда — навпаки — була спрямована на те, щоб син був менш помітним і безпечнішим на службі.

Валерій зізнався, що з початку війни спостерігав помітну зміну в сина: з пацифіста він став сильною й впевненою людиною — відчуття, які викликали в батька гордість. До слова, Дмитро пішов на війну не сам — поруч із другом, який, на жаль, загинув.