Цей смаколик з "нульових" розблокує ваші спогади. Який шоколад вже не випускають

В часи, коли розпався Радянський Союз, а Україна ще тільки починала своє незалежне існування, був популярний шоколад "Оленка". Він у 2000 році став справжнім символом епохи і досі викликає ностальгію у цілого покоління українців.

"Телеграф" розповість про нього детальніше. А також, чи продають його зараз.

Як виглядала шоколадка Оленка

Шоколад "Оленка" виділялася серед інших солодощів своїм неповторним дизайном. На яскраво-жовтій упаковці була зображена усміхнена дівчинка в традиційному українському вбранні — вишитій сорочці та жовтій хустині, прикрашеній квітковим орнаментом. Червоні намиста та рум'яні щічки надавали образу особливої теплоти та домашності. Назва "Оленка" була виведена золотистими літерами, що підкреслювало святковість продукту.

Їли не просто так

Цей молочний шоколад швидко завоював серця українців своїм ніжним смаком та доступною ціною. "Оленку" купували не просто як звичайну солодощу — вона стала обов'язковим атрибутом святкувань. Батьки дарували її дітям на дні народження, а друзі приносили одне одному як маленький знак уваги.

"Телеграф" за допомогою нейромережі спробував відтворити, як виглядав день народження у 2000 роках, коли дітям дарували шоколадку "Оленка" замість дорогих подарунків. На фото видно щасливу дівчинку в паперовій короні, яка тримає в руках заповітну плитку. Навколо неї аплодують рідні — саме такі скромні, але щирі святкування були типовими для того часу.

Особливо популярною "Оленка" була серед дітей. Яскрава упаковка з милою дівчинкою миттєво привертала увагу на полицях магазинів. Багато хто зберігав красиві обгортки як колекцію або використовував їх для творчості.

"Оленка" зникла, а спогади лишились

На жаль, часи змінилися, і цей улюблений шоколад поступово зник з прилавків. Сьогодні "Оленку" можна знайти хіба що у спогадах. Для багатьох вона залишається яскравим символом того часу — епохи надій та змін, коли маленька плитка шоколаду могла подарувати справжнє щастя.

Раніше "Телеграф" писав, куди в СРСР можна було сходити на побачення.