Нові дані розкрили приблизну дату руйнації ключової атлантичної течії, що загрожує всій планеті

Якщо чи коли?

Йдеться про Атлантичну меридіональну перекидну циркуляцію (AMOC) – складну систему течій, яка функціонує як гігантський конвеєр. Вона переносить теплі води з тропіків до Північної півкулі, де вони віддають тепло в атмосферу, охолоджуються, стають щільнішими й опускаються на дно, після чого повертаються на південь. Цей процес відіграє ключову роль у регулюванні клімату на всій планеті, пише 24 Канал з посиланням на Environment Research Letters.

Вчені з Утрехтського університету в Нідерландах, проаналізувавши 25 кліматичних моделей, дійшли висновку, що ця система стрімко наближається до точки неповернення.

• За їхніми прогнозами, залежно від обсягів викидів вуглецю, колапс AMOC може розпочатися вже у 2055 році. Такий сценарій можливий, якщо викиди подвояться до 2050 року, що вважається малоймовірним.
• Однак навіть за більш реалістичного сценарію, де рівень викидів залишатиметься близьким до поточного, руйнування системи може початися приблизно у 2063 році.

На думку експертів, загальна ймовірність колапсу AMOC протягом цього століття становить приблизно 50 на 50.

Рушійною силою AMOC є процес утворення глибинних вод, коли холодна й солона вода в Північній Атлантиці опускається на дно. Однак через танення льодовиків в Арктиці та Гренландії вода в океані стає менш солоною, а отже, менш щільною. Паралельно з цим підвищення температури повітря не дає поверхневим водам достатньо охолонути. У результаті процес занурення сповільнюється, що ослаблює всю систему циркуляції.

Дослідники розробили новий індикатор для відстеження стабільності AMOC, який назвали "поверхневим потоком плавучості". Він об'єднує дані про температуру та солоність води, дозволяючи точніше оцінити її щільність і міцність усієї системи. Аналіз показав, що до 2020 року цей показник був стабільним, але відтоді почав зростати, що свідчить про ослаблення AMOC.

Які наслідки?

Зупинка "океанічного конвеєра" матиме глобальні наслідки:

• Для Північно-Західної Європи це означатиме значне похолодання, суворіші зими та зменшення кількості опадів, що може призвести до втрати близько 30% врожаю.
• Узбережжя Атлантики зіткнеться з сильнішими штормами та повенями через перерозподіл водних мас.
• Східне узбережжя США може очікувати ще більшого підвищення рівня моря. Зміни також торкнуться мусонних регіонів в Азії та Африці.

Хоча процес колапсу може розпочатися в середині століття, його наслідки проявляться не одразу. За одними оцінками, значне ослаблення AMOC і формування нових погодних умов триватиме понад 100 років. Інші експерти вважають, що цей перехідний період може бути значно коротшим і зайняти близько 50 років.

На думку вчених, єдиний спосіб запобігти катастрофі – це досягти нульових викидів вуглецю приблизно до 2050 року.