Суспільне PRO: як знайти точки дотику між стейкхолдерами та суспільним мовником
Суспільне PRO: як знайти точки дотику між стейкхолдерами та суспільним мовником

Суспільне PRO: як знайти точки дотику між стейкхолдерами та суспільним мовником

Суспільне організувало індустрійну подію, яка об’єднала на одному майданчику професіоналів у сфері виробництва аудіовізуального контенту.

Фото 1(титул)

«Великим плюсом є співпраця з Суспільним, бо люди, які там працюють, є професійними кінематографістами»

Оксана Наумова

12 вересня у столичному просторі Kooperativ відбувся захід Суспільне PRO, метою якого було створення платформи для фахових дискусій, налагодження взаємодії між стейкхолдерами індустрії та Суспільним мовником, а також консолідації професійної спільноти.

«Ми хочемо, щоб учасники відчули себе частиною великого процесу розвитку аудіовізуального ринку. Є багато виробників, які вже з нами співпрацювали, а також виробники, які ще тільки починають із нами знайомитися. Я сподіваюся, що ця подія стане гарним завдатком для нашої подальшої співпраці», — сказала, відкриваючи захід, виконавча продюсерка департаменту аутсорсу та копродукції Суспільного Альона Голякова.

Фото 2: Альона Голякова

Перша панель заходу «Суспільне та незалежні кіновиробники: точки дотику» була присвячена обговоренню співпраці Суспільного з незалежними кіновиробниками. Її учасниками стали продюсерка Юлія Сінькевич, директор департаменту зовнішнього виробництва та копродукції Суспільного Сергій Недзельський, режисерка та продюсерка Ольга Гібелінда, режисер і продюсер Володимир Тихий. Модераторкою розмови була виконавча продюсерка департаменту зовнішнього виробництва та копродукції, продюсерка фестивального просування Наталія Мовшович. Вона сказала, що метою розмови є «не просто в теорії розказати, що ми робимо і як, а поговорити з людьми, які з нами працюють уже не перший раз у різних форматах, зрозуміти, що працює, що можна покращити, додати, змінити».

Фото 3: Володимир Тихий, Юлія Сінькевич, Сергій Недзельський

Директор департаменту зовнішнього виробництва та копродукції Суспільного Сергій Недзельський розповів, які можливості для виробників пропонує Суспільний мовник.

«Ми як департамент зовнішнього виробництва копродукції займаємося проєктами, які створюють зовнішні виробники, двома шляхами: або це копродукційні проєкти, або це проєкти, які перемагають у мистецькому конкурсі, які ми оголошуємо. У цій ситуації фінансування відбувається стовідсотково Суспільним, і відтак майнові права на всі 100% залишаються у Суспільного. Тобто це такий аутсорс на створення контенту. Щодо копродукції на цей момент ми провели два мистецькі конкурси, в яких визначили вже сім переможців. І деякі проєкти вже на фінішній прямій, деякі ідуть на фестивалях, а деякі тільки в ранній стадії девелопменту. І ми будемо раді долучатися на всіх стадіях до таких проєктів, розвивати їх разом, шукати гроші та реалізовувати в майбутньому», — розповів Сергій Недзельський.

Інші учасники панельної дискусії, які вже мають досвід співпраці з Суспільним, розповіли про те, як відбувається взаємодія між виробниками та командою Суспільного.

«Загалом, найголовніше — це все ж таки конкурс. Ти пропонуєш певну сценарну заявку, яка є найбільшим аргументом для того, що з тобою треба працювати, співпрацювати за цим проєктом. По суті, потім ти реалізуєш те, що приніс. Звісно, у випадку з документальним кіно є нюанси. От ми працюємо зараз із проєктом, який базується на документальних і унікальних матеріалах. Це “Машина часу. Майдан”. Це історія, яка складається на монтажному столі. І певні сценарні повороти, ідеї змінюються, бо матеріал вимагає іншого. Ну, і великим плюсом є співпраця з Суспільним. Розумієте, люди, які там працюють із нами на рівні продюсування цих проєктів, є професійними кінематографістами. Це великий плюс, тому що ти інколи зустрічаєшся з людьми, які просто вчаться на тобі, розумієте?», — сказав Володимир Тихий.

Ольга Гібелінда розповіла, що першим досвідом її співпраці з Суспільним був документальний проєкт «Ціна українського хліба», а найбільшою гордістю вона назвала проєкт «Nostos. Повернення героїв» і фільм «Королева радості».

«Це величезний проєкт для digital Суспільного, це був мультипроект. У нас там було дев’ять ютуб-інтерв’ю, дев’ять великих форм, дев’ять 26-хвилинних форм і спецвипуск. Це, рахуйте, плюс повний метр. Тобто в нас було 19 форм плюс рилзи, шортси, все, що стосується digital. “Королева радості” — це важливий проєкт, про рівність прав, про квір-культуру. Він проти стереотипів, дуже оптимістичний, із надією. Дійсно, для мене велика честь, що він буде на національному подкастері, тому що без цього наша робота була б не такою впливовою, не такою душевною. Для мене важливо було, щоб люди побачили тут удома фільм», — розповіла Ольга Гібелінда.

Вона говорить, що «головна зброя, головний скіл і головна радість нашої роботи — це комунікація». «Суспільне як партнери готові чути, готові бути однією командою, і ми багато обговорювали умови угод і строки. Головне — не боятися, говорити, озвучувати. Буде диспут, будуть певні моменти, будуть компроміси — і це окей», — говорить Ольга Гібелінда.

«Я долучилася до цього проєкту в процесі, на фінальних етапах монтажу. Була в експертній комісії копродукційного конкурсу. Дуже цікаво зрозуміти логіку мислення команди Суспільного при підтримці того чи того проєкту. І мені дуже імпонувала й імпонує амбіція саме заходу на територію ширше, ніж тільки телевізійна аудиторія або навіть інтернет-територія України. Це, скоріше, амбіція фестивальної міжнародної представленості контенту, який має певні мистецькі якості. Знаю, що цей шлях не був легким і коротким для Суспільного, і це дійсно робота багатьох людей, які мали цю мрію. Й от вона реалізується», — доєдналася до розмови Юлія Сінькевич.

Учасники обговорили доступні формати партнерства та можливості для втілення ідей у реальні проєкти разом із найбільшим незалежним мовником країни.

Голова Держкіно Андрій Осіпов: Моєю задачею є лідерство в галузі

Очільник Держкіно Андрій Осіпов, виступаючи перед учасниками заходу, сказав:

«Найголовніша моя задача нині — це лідерство в галузі. Так уже сталося, що українське кіно роз’єднане, і навіть уявити сьогоднішній захід, наприклад, три роки тому, важко. Ми б мали дуже гостру розмову з головою Держкіно. Я би був на вашому місці як продюсер і намагався ставити дошкульні питання. І тому зараз в українському кінематографі є робота Держкіно як центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері кінематографії, Мінкульту, якому підпорядковується Держкіно. Мені це не подобається, але я це змінити не можу поки що. Мусимо з цим працювати», — сказав Андрій Осіпов.

Фото 4: Андрій Осіпов

Він повідомив, що комітет гуманітарної політики Верховної Ради підтримав зміни до Закону України про державну підтримку кінематографії. «Вперше пропонується затвердити стале фінансування українського кінематографа. Друге — запровадити ще п’ять нових форм держпідтримки кінематографії. Також надати спеціальний статус Державному агентству України з питань кіно і багато-багато всього», — сказав Андрій Осіпов.

Таїсія Турчин: Архів Суспільного — це 70 тисяч кіноплівок, 10 тисяч магнітних плівок і 400 тисяч касет різних форматів

Керівниця «Суспільне Медіатека» Таїсія Турчин розповіла, як архіви та можливості «Медіатеки» можуть бути корисними для кіновиробництва.

«Архів Суспільного є найбільшим медіаархівом в Україні. Це відеоматеріали українського телебачення від 50-х років і до сьогодні. На фізичних носіях у нас орієнтовно 70 000 кіноплівок, орієнтовно 10 000 магнітних плівок, більш як 400 000 касет різних форматів. Фонд “Українського радіо” — вдесятеро більше носіїв. Що стосується цифрових носіїв, то орієнтовано 60 000 готових програм нараховує наша медіатека і 340 000 айтемів, назвемо їх так, — це немонтоване відео — і плюс спадок регіонів, які кожного дня ми опрацьовуємо і додаємо в нашу базу цифрових архівів», — розповіла Таїсія Турчин.

Фото 5: Презентація Таїсії Турчин

Її презентація була присвячена внутрішній кухні «Медіатеки» Суспільного та алгоритмам взаємодії з індустрією. Зокрема, як швидко отримати потрібні архівні кадри та на якому етапі виробництва краще звертатися й куди.

«На сайт “Суспільне Медіатека” ми щодня публікуємо близько 15 нових айтомів, публікацій, але треба розуміти, що це така вершина айсберга. Ми продовжуємо цифрування фізичних носіїв, продовжуємо наповнення наших цифрових архівів, внутрішніх баз даних», — говорить Таїсія Турчин.

Вона розповіла учасникам заходу, що вони можуть отримати потрібні їм відеоматеріали, надіславши запит у «Суспільне Медіатека», при цьому потрібно якомога точніше вказувати, що саме потрібно, адже від цього залежить, наскільки оперативно буде цей запит реалізовано.

У другій панелі індустрійної події «Підтримка аудіовізуальної індустрії: фінансування, виробництво, промоція 2025—2026» узяли участь керівник бюро програми ЄС «Креативна Європа» Микола Ульянов, виконавча директорка Українського культурного фонду Анастасія Образцова, керівниця напряму «Кіно» Українського інституту Ірина Кипоренко, модераторкою розмови була Юлія Сінькевич.

Фото 6: Микола Ульянов, Анастасія Образцова, Ірина Кипоренко, Юлія Сінькевич

Панель стала практичним путівником для виробників, які шукають можливості реалізувати свої ідеї. Представники державних установ, фондів, міжнародних організацій і грантодавців розповіли про актуальні програми підтримки аудіовізуального виробництва на 2025—2026 роки, а також про фінансування, умови участі, дедлайни, критерії відбору, про подальшу промоцію та розповсюдження створеного контенту.

У третій дискусійній панелі на тему «Україна у фокусі: як розповісти свою історію світові та зацікавити європейські мовники» участь узяли Генрік Ундерб’єрґЕркко ЛіїтиненЛуї Бодемон. Її модератором був Стефан Сіоан. Ця панель стала відкритим майданчиком для діалогу між українськими виробниками контенту, Суспільним мовленням і представниками провідних європейських суспільних телекомпаній.

Фото 7 Учасники третьої дискусійної панелі

Вони обговорювали можливості співпраці, закупівлі контенту, участі в міжнародних програмах підтримки та промоції українських історій на європейському ринку. Мета дискусії — знайти точки перетину між потребами українських продюсерів та очікуваннями європейських мовників, а також посилити роль Суспільного як партнера й посередника у розвитку таких партнерств.

Розмова була про те, як українським історіям виходити на міжнародний ринок через спільні пітчинги та партнерство з європейськими мовниками, а також про шляхи ініціювання співпраці.

На завершення індустрійної події учасники мали змогу переглянути робочу версію документального фільму «Справа артиста. Сергій Лифар». Стрічка створена DGTL RLGN на замовлення Суспільного мовлення.

Фото 8 Команда, що працювала над створенням фільму «Справа артиста. Сергій Лифар»

Над створенням документального фільму працювали: авторка Анна Лодигіна; режисерка Марія Головацька; продюсери Віталій Шереметьєв, Катерина Скринська, Маріанна Новікова, Ірина Первишева, Наталія Мовшович, Сергій Недзельський; сценаристка Ніна Захоженко; оператори Володимир Івануса, Анастасія Крисько.

«Хтось каже про те, що він справді неймовірно талановитий танцівник. Один із найталановитіших у XX столітті. Хтось називає його батьком, тому що він виховав плеяду зірок балету. Інші кажуть, що він був насамперед класним менеджером, тому що реформував Паризьку оперу. Але хтось його називає дотепер вигнанцем, біженцем, зрадником. І навіть ми в команді між собою постійно звірялися. Чому я робила цю історію? Моє місто 3,5 року перебуває в окупації. Тільки та людина, яка прожила подібний досвід, напевно, може зрозуміти, наскільки це непросто — не мати змоги бути там, де ти хочеш бути», — сказала перед переглядом авторка фільму Анна Лодигіна.

Фото 9 Під час перегляду фільму «Справа артиста. Сергій Лифар»

Сергій Лифар залишив спадок на сцені, але життя його було оповите таємницями. Його кар’єра та політичні вподобання були предметом чуток і спекуляцій. Чи співпрацювала з Гітлером зірка світового балету й очільник Гранд-опера, киянин Сергій Лифар? Відповіді — у документальному досліджені, в неопублікованих документах, які допоможуть краще зрозуміти мотиви та вчинки зірки світового балету з Києва.

Зйомки фільму, які відбувалися в Україні та Франції, знайомлять глядача з учнями й наступниками хореографа. А відтворення музичної складової фільму занурює у драматичні періоди ХХ століття і найяскравіші балетні ролі артиста.

Фото: Анастасія Мантач, Суспільне

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Долучитись
Теги за темою
кіновиробництво
Джерело матеріала
loader
loader