Чи спрацювали дрони‑перехоплювачі під час останньої атаки?

Відбувся один з найпотужніших повітряних ударів по Україні – 500 безпілотників, понад 40 ракет. Співчуваю родинам загиблих і постраждалим.

Оскільки Київ був однією з основних цілей ворожої атаки, то можна спробувати проаналізувати, наскільки відбиття ударів покращилося після появи широко розрекламованих дронів-перехоплювачів. Це має додаткове значення, тому що з подачі нашої влади дрони-перехоплювачі мають стати основою європейської оборонної ініціативи «Стіна дронів».

І оскільки заборона на експорт зброї в Україні фактично знята, а дронами-перехоплювачами цікавляться навіть США, то принципово важливо, щоб якість нашої продукції була підтверджена бойовим використанням.

Так от, я не почув роботи перехоплювачів. Артилерійські системи класу «Скайнекс» – працювали дуже активно. Ракетні комплекси ППО теж. Дронів-перехоплювачів помітно не було (можливо, серед читачів знайдуться свідки успішно роботи перехоплювачів).

Можливо, вони працювали на надто далекій відстані від Києва для того, щоб зафіксувати їх аудіо-візуально. Але статистика уражень є, на жаль, типовою для такої кількості застосованих засобів ураження, жодних відхилень у позитивний бік.

Тобто поки що не бачу підстав міняти своє твердження, що найкращім варіантом боротьби з шахедами, зокрема, і реактивними, є невеликі спортивні літаки, оснащені сучасною швидкісною гарматою на зразок «Ерлікона», а також багаторазові дрони, які є безпілотниками в повному сенсі, тобто, не потребують участі оператора.

Знаю, що кроки по створенню малої винищувальної авіації в Україні почалися, але потім все якось заглухло. І навряд це було результатом об’єктивної воєнної, технічної та економічної експертизи.

Пишу про це тому, що значні інвестиції у конкретний від зброї не можуть базуватися на суб’єктивному рішенні декількох політичних діячів, які не розуміються на техніці, тому критерієм для них є близькість фірм-виробників до влади.