Через шторм у Шотландії 75 000 особин фермерського лосося втекли у дику природу

Чому "звільнення" фермерської риби може завдати непоправної шкоди?

Масштаб інциденту викликає серйозне занепокоєння, оскільки дикий атлантичний лосось у Великій Британії вже класифікований як вид, що перебуває під загрозою зникнення. І хоча звільнення тисяч риб з неволі може видатися позитивною подією, реальність значно похмуріша. Фермерський лосось, по суті, не є дикою рибою – це одомашнені тварини, яких десятиліттями селекційно розводили задля отримання рис, що роблять їх прибутковими в умовах ферми, але абсолютно не пристосованими до виживання в дикій природі, пише 24 Канал з посиланням на Phys.org.

Розведення риби стало однією з найшвидше зростаючих галузей харчової промисловості у світі, а атлантичний лосось є найціннішим її видом. Велика Британія посідає третє місце серед виробників, причому майже все виробництво зосереджене на узбережжі Шотландії. Процес вирощування передбачає утримання молоді в прісноводних інкубаторах перед переміщенням у морські садки. Кожна така ферма може містити до десяти величезних сіток, у кожній з яких плаває до 200 тисяч риб. Розташування у місцях із сильними припливними течіями забезпечує доступ до чистої води та видалення відходів, але водночас робить ферми вразливими до негоди, що й продемонстрував шторм "Емі".

Шторм "Емі" пройшовся Великою Британією на початку жовтня / Фото BBC

Розведення атлантичного лосося почалося в 1970-х роках, і з того часу вид зазнав інтенсивної селекції, подібно до овець чи курей. Рибу відбирали за ознаками швидкого росту, стійкості до хвороб та пізнього статевого дозрівання. Близько 90% лосося, що використовується в шотландській аквакультурі, походить з норвезьких популяцій.

Після 15 поколінь селекції ця риба генетично, фізіологічно та поведінково суттєво відрізняється від своїх диких родичів. Вона більша, харчується гранулами, а не полює, і є більш вразливою перед хижаками.

Основна проблема полягає не в тому, що більшість фермерських риб загине в дикій природі, а в тому, що станеться з тими, хто виживе. Дослідження показують, що в деяких річках Шотландії та Норвегії понад 10% виловленого лосося мають фермерське походження. Попри погану пристосованість, частина втікачів доживає до нересту та намагається спаровуватися з дикими особинами.

Коли це відбувається, їхнє потомство успадковує суміш генів, що робить його менш пристосованим до природного середовища, пише The Conversation. Цей процес, відомий як "генетична інтрогресія", поступово руйнує генетичну цілісність диких популяцій. Нинішній інцидент особливо небезпечний, оскільки він збігся в часі з поверненням дикого лосося до шотландських річок на нерест. Враховуючи, що загальна популяція дикого лосося в Шотландії оцінюється приблизно в 300 тисяч особин, втеча 75 тисяч фермерських риб становить чверть від цієї кількості. Навіть якщо лише 1% втікачів (близько 750 риб) виживе і почне розмножуватися, це може призвести до значних генетичних змін у диких популяціях.

Дикий атлантичний лосось уже потерпає від зміни клімату, втрати середовища існування та забруднення. Генетичне забруднення від фермерських втікачів стає ще одним ударом, що підриває стійкість виду. Оскільки шторми через зміни клімату посилюються, ризик подібних втеч у майбутньому лише зростатиме. Без суворішого регулювання та кращих заходів стримування такі події продовжуватимуть руйнувати залишки дикої популяції лосося у Великій Британії.