Нова теорія вимирання неандертальців пропонує несподівану причину їхнього зникнення

Чому свинець виявився для неандертальців більш згубним, ніж для сучасної людини?

Донедавна вважалося, що масовий вплив свинцю на людство – це переважно сучасна проблема, пов'язана з промисловою революцією, видобутком корисних копалин та використанням етилованого бензину. Однак міжнародна група вчених з Австралії та США дійшла висновку, що цей токсичний метал супроводжував еволюцію людини протягом майже двох мільйонів років, пише 24 Канал з посиланням на The Debrief.

Дослідники проаналізували 51 зразок скам'янілих зубів, що належали різним видам гомінідів, зокрема Homo sapiens, неандертальцям, австралопітекам, а також вимерлим мавпам, таким як гігантопітеки. За допомогою високоточної лазерної геохімії вони виявили сліди періодичного впливу свинцю у 73% зразків. Давні гомініди, ймовірно, отримували дози токсичного металу з довкілля – через воду та ґрунт, забруднені внаслідок вулканічних викидів або лісових пожеж.

Рівні свинцю, накопичені в зубах предків, виявилися напрочуд схожими на показники людей, народжених у середині XX століття.

Ці відкриття поставили перед науковцями нове питання: якщо і Homo sapiens, і неандертальці зазнавали впливу свинцю, чому один вид процвітав, а інший зрештою зник близько 40 тисяч років тому?

Відповідь може ховатися в генетиці. Команда вчених припустила, що сучасні люди мали еволюційну перевагу завдяки кращій стійкості до згубного впливу цього металу.

Щоб перевірити гіпотезу, вчені провели експеримент з органоїдами – вирощеними в лабораторії "мінімізками". Вони створили дві версії мозкових органоїдів: одну з генетичним варіантом сучасної людини, а іншу – з геном, притаманним неандертальцям та іншим вимерлим видам. Ключову роль у дослідженні відіграв ген NOVA1, який координує розвиток нейронів.

Результати

Результати експерименту, які наводить журнал Science, виявилися разючими.

• Під впливом свинцю в органоїдах неандертальського типу відбулося значне порушення роботи гена FOXP2, який є критично важливим для розвитку мови та мовлення.
• Водночас "мінімозок" сучасної людини продемонстрував значно більшу стійкість до токсину.​

Таким чином, дослідження показує, що Homo sapiens, можливо, розвинули генетичний захист, який дозволив їхньому мозку нормально функціонувати навіть за умов періодичного контакту зі свинцем.

Ця стійкість могла сприяти розвитку складніших когнітивних та соціальних навичок, зокрема мови, що дало нашим предкам вирішальну перевагу в боротьбі за виживання. Неандертальці, навпаки, могли сильніше страждати від неврологічних наслідків отруєння, що з часом могло стати одним із факторів їхнього вимирання.​

Варто зазначити, що вчені постійно висувають нові гіпотези про причини зникнення неандертальців. Наприклад фізик Агніт Мухопадхай пропонує вельми несподіване пояснення: неандертальці могли не витримати зсуву магнітних полюсів Землі, а точніше раптового сплеску радіації, який прийшов слідом за цим.