Угроза из Нидерландов. Что известно о фаворите выборов в дружественной Украине стране

29 жовтня у Нідерландах пройдуть дострокові парламентські вибори.

І якщо коротко описати причину цих виборів, то можна обмежитися двома словами – Герт Вілдерс.

Саме його Партія свободи (PVV) вийшла з кабінету Діка Схоофа на початку червня, розваливши урядову коаліцію та давши старт новим виборам.

PVV вимагала впровадження радикальної 10-пунктової антиміграційної програми, включно з патрулюванням кордонів армією, відмовою від прийому всіх біженців і поверненням усіх сирійських переселенців, проте її партнери відмовилися це прийняти.

Однак важливо інше – Герт Вілдерс свідомо пішов на знищення коаліції.

І цей крок може стати для нього цілком успішним.

Принаймні останнє соціологічне опитування, проведене компанією Verian 17-20 жовтня, дає PVV вже 34% голосів! За такого результату створити коаліцію без партії Вілдерса буде майже неможливо!.

Тим важливіше детальніше придивитися до найскандальнішого політика Нідерландів, який так вперто йде до керівництва країною.

"Щоб перемогти, не можна грати за правилами".

Герт Вілдерс є однією з найконтроверсійніших і найбільш поляризуючих фігур у нідерландській політиці.

Він народився у 1963 році у місті Венло, яке межує з Німеччиною, у провінції Лімбург.

Саме цей регіон є об'єктом насмішок нідерландців по всій країні.

"Вони розмовляють так, наче завжди щось питають у тебе, а їхній акцент звучить відстало".

Так описує людей із Лімбурга майже кожен нідерландець.

"Мені завжди казали змінити мою вимову, якщо я планувала би працювати на поважній роботі", – казала авторці одна з уродженок Лімбурга.

Уявіть, як сприймали Вілдерса, коли він став помітною фігурою в політиці країни.

До того ж він наймолодший із чотирьох дітей у родині, яку виховувала матір частково індонезійського походження.

Це середовище виховало в ньому відчуття "зовнішнього спостерігача" та підготувало до ролі політичного аутсайдера.

Він розпочав політичну кар’єру в Народній партії за свободу та демократію (VVD), головній консервативній партії Нідерландів, яку до 2024 року очолював Марк Рютте.

Проте у 2004 році Вілдерс пішов із партії, заснувавши PVV – політсилу, яка стала синонімом правого популізму, антиісламської риторики та жорсткої позиції щодо імміграції.

Вілдерс пішов із VVD після конфлікту через його позицію проти вступу Туреччини до ЄС та заклик до "ліберального джихаду", який шокував однопартійців.

А ще його просто не сприймали серйозно через лімбурзьке походження і недолугий акцент.

Після вбивства режисера Тео ван Гога, ще одного критика ісламу, Вілдерс почав жити під цілодобовою охороною, пересуваючись між секретними сховищами й навіть використовуючи перуки та накладні вуса для маскування.

Саме тоді він заснував PVV, власну партію одного актора.

Вілдерс сформував образ безстрашного позасистемного політика, який позиціонує себе захисником нідерландських цінностей та свобод від внутрішніх і міжнародних еліт.

За власними спогадами, переломним моментом для Вілдерса став рік, проведений в ізраїльському поселенні на Західному березі Йордану у віці 17 років.

Там він засвоїв своє життєве кредо: щоб перемогти, не можна грати за правилами – іноді доводиться діяти радикально та без компромісів.

Вілдерс одним із перших зрозумів, що нова політика більше не робиться по телевізору.

А тому одним із перших взяв на озброєння соцмережі.

Він запропонував яскраві та прості рішення, в які все ж таки повірили прості нідерландці.

Але особливо їм зайшов антиісламський сентимент – лідер PVV неодноразово різко критикував іслам, називаючи його "тоталітарною ідеологією", порівнюючи з нацизмом і стверджуючи, що немає різниці між поміркованим ісламом та ісламізмом.

Політик також не соромився називати іслам "злим, насильницьким, ненависним, варварським" і неодноразово ображав пророка Мухаммеда, що викликало широкий осуд у міжнародній спільноті.

Його позиція не обмежується словами: він закликає заборонити ісламські школи та мечеті, знімав короткометражний фільм "Fitna", який порівнював Коран із джерелом насильства, і пропонував обмеження для мусульманських громад.

Такі дії й риторика закріпили образ Вілдерса як політика, який не боїться суперечити громадській думці та боротися за свій радикальний порядок денний.

Для його прихильників це – символ чесності й безкомпромісності, для критиків – загроза соціальній гармонії та толерантності.

В Нідерландах широка частина суспільства висловлює підтримку Газі та критикує уряд за бездіяльність щодо палестинців, проте Герт Вілдерс, зайняв протилежну позицію.

На шоу Vandaag Inside він заявив, що кампанія Ізраїлю в Газі не є воєнним злочином.

"Якби Нідерланди зазнали нападу, як Ізраїль 7 жовтня, я зробив би те саме, що Ізраїль.

Я б відповів ударом", – сказав він.

Вілдерс додав: "Звісно, треба запобігати жертвам серед мирного населення.

Але хто розпочав війну? ХАМАС".

Герт Вілдерс (ліворуч) разом з угорським прем'єром Віктором Орбаном та лідером італійської партії "Ліга" Маттео Сальвіні.

"Занадто токсичний" Вілдерс.

Попри те що Партія свободи регулярно лідирує в опитуваннях і користується значною підтримкою електорату в останні роки, Герт Вілдерс залишається політично ізольованим лідером.

Його радикальна риторика, антиісламські заяви та жорстка позиція щодо імміграції відштовхнули більшість партій, які категорично відмовляються формувати коаліцію з PVV.

Це означає, що навіть здобувши найбільшу кількість голосів, Вілдерс має невеликі шанси очолити уряд.

Але це не зупиняє заяви, що після виборів саме він стане прем'єр-міністром.

Ще одна причина ізоляції PVV – вона не просто вождистська партія, вона в прямому сенсі є партією однієї людини.

Вілдерс фактично самостійно керує PVV, члени партії рідко контактують з іншими політичними силами і майже не виходять до медіа, які партійний лідер часто критикує.

Партія залишається надзвичайно залежною від рішень Вілдерса.

Нові кадри рідко пробиваються у керівні структури, а ключові призначення визначаються відданістю лідеру.

Через відсутність у партії офіційного членства PVV втратила мільйони євро державного фінансування та повністю залежить від приватних донорів.

Більшість інформації про Партію свободи надходить лише від колишніх членів або біографів, які описують Вілдерса як талановитого, але надзвичайно підозрілого лідера, що винагороджує або карає підлеглих залежно від лояльності.

Консультації Вілдерса обмежені вузьким колом довірених осіб.

Навіть під час щотижневих засідань фракції дебати суворо обмежені, а обговорювати теми "іслам, імміграція, Ізраїль" заборонено.

Колишні союзники, які намагалися просувати внутрішню демократію або висловлювати власну позицію, швидко втрачали вплив або отримували заборону на контакти з колегами.

Такий контроль ускладнює формування уряду.

Попри рекордні результати PVV на виборах 2023 року (перше місце та 23,5% голосів), Вілдерс залишався "занадто токсичним" для очолювання коаліції.

Ситуація ускладнюється постійними загрозами безпеці.

Вілдерс неодноразово отримував погрози, через що навіть призупиняв виборчу кампанію.

Є припущення, що він міг сам ініціювати деякі з них, щоб посилити свій образ політика, що протистоїть небезпекам, хоча це не підтверджено.

Незалежно від цього, Вілдерс перебуває під цілодобовою охороною, живе в секретному місці, пересувається у броньованих авто та працює з офісу з затемненими вікнами, що підкреслює його ізоляцію та напружену політичну атмосферу в країні.

Вілдерс і Україна.

Як і багато інших західних радикалів, Вілдерс потрапив в орбіту "європейських друзів" Кремля.

Зокрема, у 2018 році він відвідав Москву, де зустрівся з депутатами Державної думи, заявивши, що настав час для "реальної політики" і партнерства замість ворожнечі.

Ця поїздка викликала критику серед родичів жертв катастрофи рейсу MH17, які звинуватили Росію в причетності до трагедії.

Проте після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Вілдерс дещо змінив свою риторику, заявивши, що "ми маємо співчуття до українців".

Щоправда, уточнюючи, що Нідерланди повинні зосередитися на власній безпеці.

Однак після перемоги на парламентських виборах у листопаді 2023 року, коли PVV здобула 37 місць,.

Вілдерс змушений був знову переглянути свою позицію.

У травні 2024 року новий уряд Нідерландів, очолюваний PVV, офіційно підтвердив підтримку України політично, фінансово та морально.

Вілдерс заявив, що "Партія свободи природно підтримує Україну", попри свої попередні сумніви щодо військової допомоги.

Проте його позиція залишалася суперечливою.

У березні 2025 року, коли уряд запропонував додаткові 3,5 млрд євро на підтримку України, Вілдерс відмовився підтримати цю ініціативу, вказуючи на необхідність збереження фінансових ресурсів для Нідерландів.

Зміна риторики Вілдерса щодо України, ймовірно, зумовлена внутрішнім політичним тиском та необхідністю підтримувати консенсус у країні, де більшість політичних сил виступають за підтримку України у війні з Росією.

Попри його попередні проросійські висловлювання, Вілдерс змушений був адаптувати свою позицію, щоб зберегти політичну підтримку та уникнути ізоляції Нідерландів на міжнародній арені.

Вілдерс також висловлювався проти тимчасового захисту для українських чоловіків, пропонуючи обмежити їх перебування в Нідерландах.

"Відправте їх усіх додому", – казав він.

Однак ці заяви викликали критику з боку правозахисників та політичних опонентів.

Хоча Вілдерс і залишається одним із найпопулярніших політиків Нідерландів, він змушений кидатися зі сторони в сторону, шукаючи правильні слова для своїх виборців.

* * * * *.

Наразі Україна не є наріжним каменем у нідерландській політиці.

Жодна партія не експлуатує тему війни у своїй кампанії, тому він обирає теми, які турбують кожного.

На сьогодні це проблема з житлом.

Нідерландці вимушені жити з батьками або їздити з інших міст на роботу, бо для них не вистачає житла.

Доходить до того, що на одну квартиру припадає десь 57 охочих.

Лідер Партії свободи заявляє, що всьому виною – мігранти.

Вони не тільки забирають роботу у справжніх нідерландців, через них ще й недостатньо житла.

І це відгукується у суспільстві.

Багато нідерландців у приватних розмовах казали, що саме Вілдерс зможе вирішити цю кризу.

Правда, жоден не відповів на питання, як саме.

Авторка: Дар’я Мещерякова,.

журналістка "Європейської правди".