Сербию пугают революцией: как президент Вучич постепенно теряет власть

1 листопада в Сербії пройшли масові заходи в пам'ять про річницю трагедії в місті Новий Сад, коли внаслідок падіння навісу на залізничному вокзалі загинули 16 людей.

Ця трагедія вивела на вулиці десятки тисяч громадян країни з вимогою покарати винних.

Але поступово вимоги протестувальників набували все більш політичного забарвлення.

Вони не тільки почали вимагати від влади результативної боротьби з корупцією (саме вона лежить в основі трагедії), але й зміни режиму багаторічного президента Александара Вучича.

Протести переросли у загальнонаціональні, а їхнім "двигуном" стали студенти.

Вони пробудили політичну активність громадян Сербії – люди почали приєднуватися до студентів; проводити разом з ними збори, де обговорювалися подальші кроки та вимоги; часом вирішували свої, місцеві проблеми.

Та головне – люди перемогли власний страх, побачивши, що вони здатні досягнути своїх цілей.

Саме завдяки такій перемозі був змінений уряд Сербії, заарештовані два міністри, а понад десяток чиновників та будівельних керівників отримали звинувачення у причетності до катастрофи.

Навіть органи правосуддя, які намагалася контролювати влада, активізували боротьбу з корупцією.

А у протестувальників нарешті з’явилася вимога відставки Вучича та перевиборів Народної Скупштини – парламенту Сербії.

У відповідь Вучич почав заявляти про наявність у нього інформації про плани проведення 1 листопада – у роковини трагедії – спроби державного перевороту.

План якого, звісно, нібито розробляли західні країни.

Мітинг попри опір влади.

1 листопада в місті Новий Сад, де сталася катастрофа, зібралися щонайменше 40 тисяч людей (хоча незалежні спостерігачі називають вдвічі більші цифри) з 60 міст країни, щоб віддати данину пам’яті тим, хто загинув з вини влади.

Почалося та закінчилося все 16 хвилинами тиші на знак поваги та пам’яті про загиблих.

Мітингарі пройшли 16 маршрутами, кожен з яких був присвячений одному з загиблих.

В цілому мітинг пройшов спокійно.

Як і просили організатори – без прапорів, різноманітних пищалок, саморобних плакатів та інших мітингових пристроїв.

Просили лише проявити повагу до загиблих.

Головним завданням для організаторів заходу стало не допустити його політизації.

Тому вони постійно наголошували: цей захід – данина пам’яті загиблим, жодної політики.

Це було доволі складно, адже були й провокатори-"тітушки", радикально налаштовані студенти, просто хулігани.

Влада робила все, щоби зменшити кількість людей на мітингу, або щоб дискредитувати його.

І тому не давала дозвіл на встановлення навіть пересувних туалетів (чого ніколи раніше не було, навіть на студентських мітингах по країні); заборонила школам та вишам давати притулок прибулим з віддалених міст; заборонила не тільки встановлювати намети (щоб переночувати), а й продавати їх; довго не давала дозвіл на встановлення подіуму на площі перед вокзалом; навіть на деякий час відключила воду у всьому місті.

Влада опустилася й до комічних дій, заявивши про зупинку руху всіх потягів у країні після отримання повідомлення (якщо воно було) про замінування.

Але найбільше здивувала заява президента Вучича за два дні до початку акції.

Відповідаючи на запитання журналіста щодо заходу 1 листопада, він відповів: "А що буде у Новому Саді – якесь змагання або що?".

Це стало відвертим проявом неповаги до загиблих та їхніх родин, а також продемонструвало страх влади перед тисячами людей, страх за свою владу.

Таке знущання з пам’яті загиблих навряд чи забудеться, й тут не допоможе оголошення 1 листопада днем жалоби, оголошене президентом лише 31 жовтня.

Але були й інші серби.

Місцеві селяни та мешканці Белграда, Нового Саду, Інджії та інших міст та сіл забезпечили годування учасників, надавали їм притулок, організували майданчики безкоштовного паркування (багато хто приїхав на власному авто).

А 90 кілометрів шляху між Белградом та Новим Садом, яким рухалися тисячі студентів, стали проявом солідарності мешканців провінції з ними.

Рівняння на вибори.

Захід 1 листопада не став повторенням "Бульдозерної революції" 5 жовтня 2000 року, яка скинула владу Слободана Мілошевича.

Але він став другим тривожним дзвіночком для президента Вучича (перший був 15 березня, коли понад 300 тисяч людей вимагали відставки) – його багаторічна влада під загрозою, народ почав від нього втомлюватися, що продемонстрували десятки тисяч людей у Новому Саді….

Хоча кількість тих, хто прийшов до вокзалу Нового Саду, була меншою від мітингу в Белграді 15 березня, але такої кількості мітингарів місто не бачило за всю свою історію.

Головними складнощами для мітингарів стали саме логістичні проблеми.

Адже місто розташоване на півночі країни й добиратися до нього досить складно, на відміну від Белграда.

Та й поліція не завжди сприяла легкій дорозі до Нового Саду.

Та головне те, що серби знову продемонстрували своє бажання докорінних змін, у першу чергу у владі.

Але не революційним шляхом, а демократичним – через вибори, парламентські та президентські, які можуть відбутися разом у 2026 році, скоріш за все – наприкінці року.

Й це не дуже добре – протестний потенціал поступово спадає, мітинги стають все більш малолюдними, а влада постійно вишукує, чим підкупити населення (зниження вартості комунальних послуг, збільшення зарплат тощо).

Ймовірно, загрози протестувальникам, арешти та провокації проти них не припинятимуться і далі.

Невідомі напали на намети з "тітушками", які розташовані біля Народної Скупштини в Белграді.

Був спалений один намет, відбулися зіткнення з поліцією.

Президент Вучич відразу виступив на телебаченні та звинуватив у нападі студентів та учасників мітингу в Новому Саді.

За його словами, вони "розлючені" нібито "провалом" мітингу 1 листопада та "зрозуміли, що їм кінець, і тому істерять".

Знову пролунали тези про напад на демократію, іноземні спецслужби, ворогів Сербії.

Але є декілька запитань: чому нікого з нападників не затримали? Чому біля наметів у неділю було підсилене чергування поліції, яка тривалий час вже перебувала там? Невже після мирного заходу у Новому Саді студентам захотілося скомпрометувати самих себе?.

Ця подія виглядає як класична провокація, яка має на меті дестабілізувати ситуацію в країні для розгортання репресій проти мітингувальників.

Вибори з російським слідом.

Якими можуть бути наступні вибори у Сербії?.

Відомо лише одне – чинний президент Александар Вучич не буде серед кандидатів, адже за законом не має права балотуватися утретє.

А хто буде замість нього – покаже час.

З парламентськими виборами також чимало питань.

І головне з них – кандидатський список від студентів.

За наявною в нас інформацією він вже нібито існує.

Там 200 прізвищ, які поки не розголошуються, та й вони нічого не скажуть більшості громадян.

Програма нібито є, а нібито ні, є "базові принципи", досить розмити та неоднозначні.

Немає відповіді на головні питання: студенти за євроінтеграцію Сербії чи за зміцнення "дружби" з Росією?.

Хочуть вони союзу з опозицією чи йдуть самі й далі?.

Така невизначеність студентів дещо насторожує, й мимоволі згадуються звинувачення на їхню адресу з боку влади у тому, що їх нібито підтримували та консультували спецслужби країн Євросоюзу.

Але чому ж тоді не було прапорів ЄС, закликів до євроінтеграції Сербії, а замість цього – лише прохолодне ставлення євроінституцій до мітингарів?.

А ось російські спецслужби знов і знов безпідставно лякають тим, що нібито 1 листопада у Новому Саді мав початися "сербський Майдан", який закінчиться державним переворотом.

Не сталося, на щастя.

Одночасно у сербській столиці відбулося урочисте відкриття Російського історичного товариства в Белграді, своєрідного філіалу Служби зовнішньої розвідки РФ.

Адже російським товариством керує Сергєй Наришкін, глава Служби зовнішньої розвідки, а сербським – Александар Вулін, колишній керівник Агентство безпеки та інформації (ВІА), ярий путініст та проповідник "сербського світу".

А тут ще лідер опозиційної Ліги соціал-демократів Воєводини Александар Оленик заявив про висилку з країни російського дипломата, що нібито пов’язано з проблемою нафтової індустрії Сербії та погрозою Москви не продовжувати постачання газу до Сербії наступного року.

А дипломати в Белграді неофіційно розповідають про п’ятьох висланих, які нібито консультували деяких лідерів студентських протестів.

* * * * *.

Хай там як, очевидно одне – влада президента Вучича відверто хитається.

І це тепер зрозуміло у Сербії всім.

Мітинг у Новому Саді остаточно зламав психологічний бар’єр страху перед владою у сербському суспільстві.

І наслідки цього можуть бути дуже швидкими.

Автор: Володимир Цибульник,.

кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан.