«Читкиня» чи «чтиця». Мовознавиця провела роботу над помилками Радіодиктанту національної єдності
«Читкиня» чи «чтиця». Мовознавиця провела роботу над помилками Радіодиктанту національної єдності

«Читкиня» чи «чтиця». Мовознавиця провела роботу над помилками Радіодиктанту національної єдності

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Усі випуски читайте 👉 успецпроєкті «Мовне питання»

Васильєва звернула увагу, що текст диктанту починався з алюзії на сатиру Леся Подерв’янського («дресірувать любіму обізяну»). Вона пояснила, що слово «дресирувать» у тексті – не суржик, а розмовна форма, притаманна українській мові.

«Це слово має фонетичні риси української мови і належить до розмовного стилю. У четвертому випуску ми писали про розмовні та діалектні розмовні форми, як-от: інфінітивні, що закінчуються на -ть («співать», «блукать»); скорочені форми дієслів третьої особи однини («ходе», «робе»); скорочені форми дієслів третьої особи однини теперішнього часу («співа», «блука»); скорочені форми дієслів третьої особи однини минулого часу («сміявсь», «вертавсь»); скорочені форми дієслів першої особи множини теперішнього часу («робим», «хочем»). Це все українські слова, а не суржик», – розповіла мовознавиця.

Серед інших мовних нюансів мовознавиця проаналізувала діалектизми, які пролунали в диктанті:

«Пітятко» (курчатко), «кияхи» (качани кукурудзи) і «допіру» (щойно, тільки). В українській мові є також варіант «топіро». Невідмінюваних діалектизмів типу «допіру» насправді багато: бігмé (чесне слово), далебí (правду кажучи), прéцíнь (а втім / все-таки), присійбó (справді), си́річ (тобто), опрíч (окрім), сливé (майже) тощо».

Окремо дослідниця звернула увагу на слова з двома апострофами:

«Раніше ми знали тільки «надʼярʼя», а виявляється, може бути і «міжʼярʼя». Також пролунали слова з «пів»: «впівсили» і «півтони». Вони не підпадають під правило чинного правопису про роздільне написання «пів» з іменниками, бо «півтон» і «впівсили» – самостійні слова (іменник і прислівник)», – зазначила філологиня.

Окремо філологиня прокоментувала фемінітив «читкиня», який використав ведучий радіодиктанту. Васильєва наголосила, що правильною формою наразі є «чтиця», адже слово походить від «читець». 

«Читкиня», певно, від «читик» (як «історикиня» від «історик»). Жарт. Утім, «читкиня» може з часом навіть залишитись у вжитку, а поки що ані «чтиці», ані «читкині» у словниках немає. Хоча запит на цей фемінітив, безумовно, є», – додала Васильєва.

Світлана Малюк: Пані Ольго, навіщо в радіодиктанті двокрапка в цьому реченні? «Треба здавати кров, і, може, з нею ще в чиємусь серці поселиться любов до слів: «допіру», «пітятко» чи «кияхи».

«Двокрапка тут зайва, – пояснила Васильєва. – Там немає узагальнювального слова («таких» або «як-от»). Це найгірший прояв авторської пунктуації. Якщо до авторського тире всі звикли, то до двокрапки абиде – ні. Закладаюся, що переможця радіодиктанту в цьому році не буде. Звідки йому взятися, коли і авторка, і чтиця зробили все для того можливе? Зате прецедент!

Источник материала
loader
loader