Фігурка жінки з гускою – що означає знайдене найдавніше зображення взаємодії людини й тварини

Відкриття описане в дослідженні, опублікованому в журналі PNAS. Доктор Лоран Давін, провідний автор, зазначив, що знахідка є "надзвичайною на багатьох рівнях". Він підкреслив: "Це не лише найдавніша у світі фігурка, що зображає взаємодію людини і тварини, але й найдавніше натуралістичне зображення жінки, знайдене у Південно-Західній Азії". Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на Eurekalert

Як ця знахідка змінює наше розуміння раннього символізму?

Фігурку виявили під час розкопок усередині кам’яної споруди вигнутої форми на Нахаль Ейн Гев II. Ця будівля також містила поховання та церемоніальні предмети. Скульптуру вдалося зібрати з трьох окремих глиняних фрагментів. Оскільки частини були знайдені в ритуальній споруді, дослідники вважають, що фігурка мала важливе символічне значення для натуфійської спільноти.

Як пише Discover Magazine, натуфійська культура існувала приблизно 15 000 – 11 500 років тому. Цей період відзначає важливий перехід від рухливого добування їжі до більш осілого, сільського способу життя. Мистецтво того часу зустрічається рідко, а деталізовані людські фігури є особливо нетиповими. Це робить знахідку визначною як через її реалізм, так і через зображену взаємодію. Хоча гуси були частиною раціону та матеріальної культури натуфійців, скульптура не схожа на сцену полювання. Гуска, здається, жива і збалансовано сидить на спині жінки. Це вказує на те, що автор, ймовірно, мав на увазі символічний момент, а не зображення повсякденних справ.

Висота фігурки становить всього 3,7 сантиметра. Вона була виготовлена з місцевої глини та навмисно нагріта до температури близько 400 градусів по Цельсію. Це свідчить про ранній контроль піротехнологій задовго до того, як кераміка набула поширення. Мікроскопічний та хімічний аналізи виявили сліди червоної вохри на обох фігурах, а також збережений відбиток пальця, який, імовірно, належить художнику.

Дослідження також зазначає, що скульптор акцентував увагу на лівому профілі фігурки. Пропорції та вирізьблені лінії вказують на те, що вона була призначена для розгляду під спрямованим світлом (наприклад, сонячним чи світлом від вогню). Це дозволяло тіням підкреслювати глибину та взаємодію жінки і гуски. Такий вибір дизайну свідчить про свідомі естетичні рішення в період зародження подібних технік.

Автори дослідження розглядають композицію жінки з гускою як приклад символічної інновації наприкінці Епіпалеоліту. Замість рутинної діяльності, фігурка відображає раннє наративне мислення, можливо, пов’язане з анімістичними віруваннями, де люди та тварини сприймалися як взаємопов’язані. Її ритуальний контекст та ретельне виконання вказують на те, що ранні осілі спільноти вже займалися символічною експресією задовго до того, як такі традиції стали звичними в неоліті. Леоре Гросман, співавтор, сказав: "Фігурка NEG II фіксує переломний момент. Вона поєднує світ мобільних мисливців-збирачів і світ перших осілих спільнот, показуючи, як уява і символічне мислення почали формувати людську культуру".

Чому знахідка археологів в Казахстані ламає всі уявлення?

В степах Казахстану археологи виявили руїни великого міста бронзової доби, яке існувало приблизно 3600 років тому. Ця знахідка може кардинально змінити уявлення вчених про тогочасні суспільства, що населяли цей регіон, адже раніше вважалося, що вони були переважно кочовими.​

Нещодавно виявлене поселення, що отримало назву Семиярка, розкинулося на площі 140 гектарів, що значно перевищує розміри типових сіл того періоду. Воно розташоване на височині над річкою Іртиш на північному сході Казахстану, звідки відкривається вид на мережу долин. Таке стратегічне розташування, ймовірно, дозволяло мешканцям контролювати рух уздовж річки, яка була важливою торговою артерією. Однією з найважливіших особливостей Семиярки є наявність значної території, відведеної під металургійне виробництво.