Чому Мона Ліза усміхається саме так

Це породило безліч тлумачень і теорій, зробивши посмішку Мони Лізи однією з найбільш обговорюваних особливостей в історії мистецтва. Усмішку Мони Лізи не розгадали досі, однак є кілька теорій щодо цього. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на Mirage.News.

Що ж приховує усмішка Мони Лізи?

Художня майстерність да Вінчі у передачі настільки неоднозначного виразу обличчя було неперевершеним. Легке згинання губ Мони Лізи змінюється від легкої усмішки до майже меланхолійного погляду залежно від кута зору. Ця оптична ілюзія, що отримала назву "невловима усмішка", – не збіг, а свідчення глибокого розуміння Леонардо психології людини та його майстерного володіння технікою живопису.

Художній підхід да Вінчі багато в чому визначався його інтересом до науки. Щоб створити таємничий ефект усмішки Мони Лізи, він використав два основні прийоми – к'яроскуро та сфумато.

• К'яроскуро походить від італійських слів chiaro (світло) та oscuro (темрява). Він передбачає використання різких контрастів між світлом і тінню для створення відчуття об'єму та глибини. У випадку з "Моною Лізою" да Вінчі використав цей прийом, щоб підкреслити тривимірність обличчя та тонку гру світла та тіні навколо рота, посилюючи загадковість її усмішки.
• Натомість сфумато передбачає делікатне змішування кольорів і тонів без використання контурів і кордонів. Ця техніка створює плавні переходи між відтінками та майже казкове відчуття, підкреслюючи невловимість усмішки Мони Лізи.

Майстерне використання Леонардо цих прийомів робить усмішку вираженішою, коли ми на неї дивимося периферійним зором. Клітини сітківки, що відповідають за периферійний зір, більш чутливі до тіней, ніж ті, що відповідають за прямий погляд. Тому при прямому погляді Мона Ліза здається практично безпристрасною. Однак, якщо глянути на неї краєм ока чи здалеку, її усмішка стає помітнішою.

Як психологи інтерпретують усмішку Мони Лізи?

Деякі теоретики вважають, що неоднозначність усмішки провокує когнітивний конфлікт у свідомості спостерігача між очікуванням і реальністю того, який має мати вигляд усмішка. Це призводить до емоційної неоднозначності, що робить усмішку Мони Лізи загадковою.

Інша психологічна теорія пов'язані з концепцією "прихованого спостереження". Річ у тім, що динаміка посмішки створює відчуття близькості між об'єктом і спостерігачем, немов вони діляться секретом. Цей зв'язок у поєднанні з відстороненим поглядом Мони Лізи посилює цікавість та інтригу глядача, роблячи усмішку ще загадковішою.

Усмішку Мони Лізи також проаналізували з використанням сучасних технологій. Нейробіологи, що використовують програми розпізнавання облич, припустили, що так да Вінчі міг поєднати різні емоційні стани. Вони стверджують, що саме це змішування емоцій може бути причиною невловимої усмішки.

Чому Мона Ліза усміхалася?

Ще одну цікаву теорію висунули нідерландські вчені. Вони відсканували репродукцію шедевра та проаналізували її з допомогою передового програмного забезпечення для "розпізнавання емоцій", повідомляють NBC News.

Результат показав, що знаменита героїня картини на 83% була щасливою, на 9% відчувала огиду, на 6% відчувала страх і на 2% злилася. Менш ніж на 1% вона була нейтральною та зовсім не здивованою.

Зауважимо, що дослідники провели такий експеримент більше для фану, ніж отримати серйозні результати. Один з учасників експерименту професор університету Амстердама Харро Стокман зауважив, що програма не призначена для реєстрації тонких емоцій. Тому вона не змогла розпізнати натяк на сексуальний підтекст або зневагу, які багато хто побачив в очах Мони Лізи.

Крім того, технологія призначена для використання із сучасними цифровими фільмами та зображеннями, і для точного визначення поточних емоцій суб'єкти спочатку мають бути відсканованими у нейтральному стані, без почуттів.

Виявили цікавинку у творчості іншого художника: що про це відомо?

• Нещодавно дослідники приголомшили світ, зробивши відкриття про творчість Пабло Пікассо. Під портретом друга митця Матеу Фернандеса де Сото вдалося виявити гучну цікавинку.

• Завдяки рентгенівському та інфрачервоному аналізу полотна вдалося виявити фігуру жінки, яка, ймовірно, була намальована лише кількома місяцями раніше.

• Її волосся закручене в зачіску шиньйон, яку тоді носили парижанки. Схожі портрети Пікассо вже малював, зокрема, такі як "П’є абсент" і "Жінка зі схрещеними руками".

• Більше про знахідку читайте у нашому матеріалі.