Зірка надії, зірка Різдва: як українці століттями берегли традицію колядування

Упродовж багатьох тисячоліть свято, яке нині звемо Різдвом, об'єднувало людей, адже в найтемнішу й найдовшу ніч року вони мали бути разом, щоб вистояти і разом радіти світлу. Яскрава різдвяна зірка уособлює Вифлеємську зорю, яка сповістила про народження Бога і перемогу світла над темрявою. В усіх європейських країнах увійшло в культуру увінчувати зіркою різдвяну ялинку, виставляти її у вікні, співати з нею різдвяні пісні.

Про українську традицію ходити на Різдво із зіркою, історію появи цього символу та розмаїття автентичних різдвяних зірок у регіонах України – ексклюзивно для 24 Каналу розповіла Ярослава Музиченко, етнологиня та наукова співробітниця Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара".

Зірка Святвечора

До Святої вечері, у переддень Різдва, родина сідала тільки після того, як на небі з'явиться перша зірка. До цього моменту упродовж дня нічого не їли.

Хоч діти вже дуже голодні, все ж вони не відважуються просити у матері їсти. Терплять і крізь вікно пильно дивляться на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо – народження Сина Божого!
– описує традицію етнограф Олекса Воропай у книжці "Звичаї нашого народу".

Так пильно виглядали на небі "вечірню зірку" – це народна назва планети Венера. Вона є третім за яскравістю небесним світилом після Сонця і Місяця. Найкраще її видно на заході сонця. І на світанку, але тоді вона вже зветься "ранкова зоря".

Її уявляли красунею, з її сяйвом у піснях порівнювали дівочу красу. Як от у цій колядці:

Ой рясна-красна калина в лузі. Святий вечір!
А ще красніша дівка в батенька. Святий вечір!
По двору ходить, як зоря сходить. Святий вечір!

Зображення восьмикутної зірки в українському народному мистецтві зветься "повна рожа". На рушниках та в стінописі вона увінчує Древо Життя – символ світобудови. Її зображують на писанках, плахтах, скринях, вишиваних сорочках і рушниках.

Провідна зоря

Мистецьке осмислення історії з Вифлеємською зіркою за понад тисячоліття також стало надбанням нашої культури. Пригадаймо:

Нова радість стала
Яка не бувала
Над вертепом звізда ясна
На весь світ засіяла…

Вифлеємська зірка на стародавніх українських іконах Різдва зображується по-різному. Десь – високо в небі, десь – над самими яслами з Немовлям. Може бути у вигляді комети, або ж її тримає в руках ангел. Зірку на іконах малюють восьмикутною, шестикутною або ж із сімома променями.

Надбанням нашої культури стала також історія про трьох царів, або ж мудреців, які, йдучи за зіркою, прийшли до вертепу та принесли чудесному Немовляті царські дари: золото, ладан і смирну. Про них складено колядки, створено картини і листівки. До речі, на листівках і в українських різдвяних виставах-вертепах царі-волхви часом набирають вигляду князів чи гетьманів.

Цікаво, що в старовину зірка була символом царя, володаря, Бога. Три волхви або ж царі зі Сходу на духовному плані символізують людей, які шукають істину, заради цього "виходячи із зони комфорту", йдучи за покликом сумління.

Яскрава зірка на нічному небі є символом надії на світло в найтемнішу частину року. А ще – життєвого орієнтира, вказівника, провідника до правди і волі.

Ікона Різдва XVIII століття / Фото Музею Івана Гончара

Колядки і Звіздар

Традиція різдвяного співу із зіркою була вперше зафіксована у німців у часи ранньої контрреформації. Учні церковних шкіл співали із зіркою біля резиденцій католицьких єпископів.

База звичаю – середньовічна легенда про трьох королів – Мельхіора, Бальтазара і Каспара. Легенду пов'язали зі святом Богоявлення 6 січня. Її літературно опрацював католицький теолог Йоган фон Гільдесгайм у 1364 році. Приблизно у XVI столітті у німців, а згодом і в інших народів стали ходити "штернзінгери": хлопчики, а згодом і дівчатка, із зірками.

Науковці припускають, що і в нас, і на Заході Європи різдвяні співи із зіркою мають давніше коріння. Церква зрозуміла: щоб зробити християнські обряди ближчими й бажанішими для народів, потрібно включити в них давні народні звичаї, пояснивши їх по-новому. Новостворений звичай мав витіснити стародавнє колядування.

Звичай співати різдвяних пісень із зіркою на українських теренах уперше зафіксований у 1680 році в містечку Стара Сіль. Українці перейняли цю традицію від німців через поляків і чехів. Велику роль тут зіграли та освітні реформи митрополита Петра Могили, який пробив стіну ізоляції між католицькою та православною традиціями. Тоді ж поширення набули коляди, створені професорами Києво-Могилянської академії.

З міст звичай поширився на села. Під зіркою почали співати не лише нові на той час християнські коляди та різдвяні канти, а й старосвітські, іменні колядки. Зірку носив Звіздар – найшанованіший чоловік або юнак у громаді.

"Різдвяні святки на Полтавщині" Сергія Васильківського / Фото Музею Івана Гончара

У час, коли ми загадуємо різдвяні бажання і віримо в диво, маємо шанс створити його власноруч. Напередодні Різдва та Нового року Анастасія Зазуляк разом із редакцією 24 Каналу збирають кошти на бус VW T5 для 160 ОМБр. Ті, хто задонатить 200 грн і більше, автоматично стають учасниками нового iPhone 16 256GB.

А від редакції LifeStyle 24 за будь-який донат розіграємо квитки на виставу у театрі Заньковецької. Переможець сам зможе обрати дату і виставу, а також побуває на екскурсії за лаштунками. Донатьте на банку та подаруйте світлий вечір собі або рідним!

"Від Сяну до Дону…"

Колядницькі або ж вертепні зірки були поширені по всій Україні – від Карпат до Дону, або ж "від Сяну по Кавказ". Вони мали різну конструкцію, різне забарвлення і декорування, різну кількість променів. І навіть обертатися могли по-різному. В середині зазвичай була свічка, отже вони світилися в темряві, нагадуючи справжню зірку і освітлюючи шлях колядникам.

Каркас зірки був із решета і тоненьких дерев'яних дощечок – шалівок. Каркас обтягували кольоровим проолієним папером або тканиною, оздоблювали стрічками або паперовими китицями-кутасами.

Дарія Ковальчук у своїй книжці "Творці різдвяних звізд" подає їх класифікацію. Отже, за формою зірки бувають пласкі й об'ємні. За розміром: маленькі – до пів метра в діаметрі, великі – одни-два метри, та гіганти – понад два метри.

За способом обертання: від руху руки Звіздаря, за допомогою корби чи від приводу електричного двигуна. Вони можуть крутитися по горизонталі або по вертикалі. Можуть не мати освітлення або ж освітлюватися зсередини свічкою, ліхтариком, нині – електричною лампочкою з батарейками чи гірляндою на акумуляторі.

Великі колекції різдвяних зірок є в Музеї народної культури і побуту, що в Пирогові під Києвом, у Музеї декоративно-ужиткового мистецтва та у львівському Музеї етнографії та художнього промислу.

Різдвяна хода – у кожнім місті

Різдвяна хода із зірками – традиція вже усталена в Україні. Її започаткували львів'яни у 2007 році. Ідея належить Надії Дзвоник, яка відтоді щорічно організовує у Львові фестиваль "Спалах Різдвяної зірки", дослідження та майстер-класи з виготовлення різдвяних звізд.

У Києві така хода вперше відбулася у 2014 році під час Революції Гідності. Організатором виступає Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара". У 2024 році хода зібрала сотні учасників, майже кожен прийшов із власною унікальною зіркою.

За кілька днів, 25 грудня вже традиційно хода відбудеться в центрі Києва. Усі охочі пройдуть від Михайлівської площі до Майдану Незалежності. На Софійській площі у спільному виконанні сотнями голосів зазвучить "Нова радість стала".

Різдвяна хода в Києві / Фото "Вечірній Київ"

Цьогоріч команди Музею Івана Гончара, освітнього проєкту "Знай свою Україну" та меценати закликали українців організувати Різдвяну ходу із зірками у своїх містах. Охочим приєднатися до події у підготовці допоможе безплатний онлайн-курс "Знай свою Україну. Різдво", де є майстерклас з виготовлення колядницької зірки, додаток з прикладами традиційних майстрових колядницьких зірок, а також майстерки з вивчення колядок з професійними співаками.

Хода із зірками має на меті продовжити давні українські різдвяно-новорічні традиції та підтримати одне одного в час війни. Ми будемо нести зірки за тих, хто поліг за Україну – за наших Воїнів Світла. Хода є свідченням стійкості традицій, що пронесені до сьогодні попри віковічні заборони. Коли ворог намагається знищити бажання жити, ми даємо гідну відповідь, зберігаючи традиції в боротьбі за правду,
– кажуть організатори ходи.