Угода вільної торгівлі України та США
Дональд Трамп – політик ефектний. Він уміє формулювати гучні й яскраві фрази, які добре працюють у медіа, легко перетворюються на заголовки й створюють відчуття масштабних рішень. Водночас ефектність не завжди означає ефективність – ані з економічної, ані з політичної точки зору.
Однією з таких ефектних фраз, що нині активно обговорюється, стала пропозиція укласти угоду про зону вільної торгівлі між Україною та США. Формулювання звучить привабливо. Але чи означає воно автоматичний економічний прорив? Чи може ця ідея стати реальним драйвером українсько-американських відносин, а не лише красивим політичним жестом?
Щоб відповісти на це питання, варто спершу зрозуміти, що насправді означає «вільна торгівля».
Вільна торгівля простими словами
Уявімо звичайну життєву ситуацію – похід до магазину.
Коли ви заходите без будь-яких пільг, ви купуєте товар за тією ціною й на тих умовах, які встановлені для всіх. Без знижок, бонусів чи особливого ставлення. Це базовий режим – торгівля без преференцій.
Якщо ж у вас є картка постійного клієнта або діє акційна пропозиція, умови змінюються: ціна стає нижчою або вибір – ширшим. Це приклад преференційної торгівлі.
А тепер уявімо, що між вами і магазином існує довгострокова домовленість, і спеціальні умови діють постійно. Саме так працює зона вільної торгівлі: це не відсутність правил, а інший, більш сприятливий режим доступу.
Водночас важливо розуміти: навіть у магазині не існує абсолютної свободи. Є винятки, обмеження, товари без знижок. Так само і в міжнародній економіці – повністю вільної торгівлі не існує, існують лише різні режими доступу.
З ким Україна вже має угоди – і чи відчули ми це
Україна вже уклала низку угод про зону вільної торгівлі. І тут логічно поставити читачеві просте риторичне запитання: чи відчули ви – як звичайний покупець, споживач, громадянин – реальну різницю від більшості цих угод у повсякденному житті? Для багатьох відповідь буде радше негативною. І це закономірно.
Більшість угод про зону вільної торгівлі, укладених Україною, мали переважно політичний, а не економічний характер. Вони підписувалися з країнами, з якими в нас не було серйозних торговельних протиріч чи гострої конкуренції. Йдеться, зокрема, про угоди з Великобританією, Канадою, Ізраїлем.
Це важливі партнери України, але обсяги торгівлі з ними не були настільки значними, щоб зона вільної торгівлі стала відчутним економічним драйвером.
ЄС як виняток
Єдиним системним винятком стала угода з Європейським Союзом. Але її ефект пояснюється не самим фактом існування угоди, а масштабом ринку, географічною близькістю, логістикою та взаємодоповнюваністю економік.
Навіть у цьому випадку зона вільної торгівлі не означає повної свободи: квоти, захисні механізми й політичні компроміси нікуди не зникли. Угода стала рамкою, але наповнення її змістом вимагало років роботи бізнесу й держави.
Туреччина: коли торгівля – це справжня економіка
Зовсім інша історія – переговори з Туреччина. Переговори тривали одинадцять років – жорстких, складних і часто конфліктних. І це цілком логічно.
Україна і Туреччина є великими торговельними партнерами й водночас конкурентами на одних і тих самих ринках. Саме тому угода про зону вільної торгівлі тут перестає бути формальністю і стає інструментом для обговорення спільних бізнес-проєктів, кооперації та спільного виходу на треті ринки.
На жаль, повномасштабна війна зупинила цей непростий і дуже дискусійний процес. Але сам приклад Туреччини показовий: чим більший економічний інтерес – тим складніші переговори і тим серйозніший потенційний ефект.
Повертаючись до США
Саме з цієї логіки варто оцінювати і можливу зону вільної торгівлі між Україною та Сполучені Штати Америки.
Чи можливе укладення такої угоди? Так. Чи буде це довгий і болісний процес? Швидше за все – ні. Причина доволі показова: Україна серед торговельних партнерів США перебуває у другій сотні, тоді як США для України – у другому десятку. Це не добре і не погано – це просто реальний масштаб наших економічних відносин на сьогодні.
Саме тому між Україною та США немає глибоких економічних протиріч, через які переговори могли б тривати роками. Формально така угода може бути укладена відносно швидко. Але чи стане вона автоматичним драйвером економічного зростання – питання відкрите.
Угода про зону вільної торгівлі сама по собі не створює експорт. Її ефект залежатиме від того, наскільки український бізнес готовий працювати на складному, зарегульованому, але надзвичайно цікавому американському ринку, а також від якості державної економічної та експортної політики.
Підсумок
Ідея зони вільної торгівлі між Україною та США звучить ефектно. І, ймовірно, вона цілком реалістична з формальної точки зору. Але її не варто переоцінювати. Вільна торгівля – це інструмент. А ефективність інструменту завжди залежить від того, хто і як ним користується

